Правила цитування та оформлення посилань у наукових роботах.��Список використаних джерел

Сніжана Гузенко

Інформаційно-бібліографічний відділ

s.huzenko@kubg.edu.ua

2023

​

​

Бібліографічна культура

​

• Бібліографічна культура слугує критерієм наукової етики дослідника, показником його поваги до здобутків інших авторів і до інституту інтелектуальної власності.

​

• Невід’ємним елементом будь-якої наукової праці є її бібліографічний апарат – бібліографічні посилання, а також прикнижкові списки.

Його завдання – ознайомити читача з джерелами цитат і запозичень; допомогти знайти згадувані в тексті документи; інформувати про публікації на подібні теми; допомогти у виборі літератури за темою дослідження; дати можливість автору стиснути виклад, пославшись на праці, в яких висвітлені ним питання розглянуто повніше, докладніше або з іншого погляду.

• Бібліографічні відомості, будучи нерозривно пов’язані з конкретними фрагментами тексту документа, дають змогу виявити джерелознавчу базу дослідження, показати зв’язок нової публікації з попередніми, скласти уявлення про наукові позиції автора, перевірити достовірність наведених даних, розкрити пріоритет і наукову цінність отриманих результатів, захистити авторські права, боротися з плагіатом.

«Про авторське право та суміжні права»

ПРИ ЦИТУВАННІ НЕОБХІДНО :

надавати бібліографічне посилання у всіх випадках, коли в роботі наводяться дані, взяті з чужих джерел, а не отримані особисто автором. Недотримання даних правил згідно із законом України

«Про авторське право та суміжні права», ст. 50 , вважається плагіатом.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12

​

Обов’язковим елементом будь-якої наукової роботи є цитування та посилання на джерела, з яких запозичено певні матеріали

​

Вимоги до оформлення дисертації

Згідно п. 11

ВИМОГ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ (Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 № 40

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0155-17#n13

​

Бібліографічний опис списку використаних джерел у дисертації (або іншій науковій роботі) може оформлятися здобувачем наукового ступеня за його вибором з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні  положення та правила складання» або одним із міжнародних стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій.

​

Державні стандарти�

• ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання». Цей стандарт регламентує оформлення бібліографічних посилань та бібліографічних списків посилань у наукових роботах. Він установлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розміщення в документах.

​

• ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». У цьому стандарті відображено бібліографічний опис всіх видів документів, у тому числі й електронних, а так само частини документа або групи документів.

Міжнародні стилі�рекомендовані для використання

• MLA style (Modern Language Association) – використовується в гуманітарній сфері (мистецтво, література, іноземні мови, релігія, філософія). 
• APA style (American Psychological Association) – використовується у суспільних науках (соціологія, право, психологія, історія). 
• Chicago Style (Turabianstyle) – універсальний стиль для академічних видань та студентських наукових робіт. 
• Harvard Referencing style (BSI - British Standards Institution) – використовується у гуманітарних та суспільних науках.
• ACS style (American Chemical Society) – хімія та інші природничі науки. 
• AIP style (American Institute of Physics) – фізика та фізичні науки. 
• IEEE style (Institute of Electrical and Electronics Engineers) – використовується в інженерії, електроніці, телекомунікаціях, інформатиці та інформаційних технологіях.
• Vancouver style – використовується в медицині та фізичних науках. 
• OSCOLA (Oxford University Standard for Citation of Legal Authorities) – правознавство і юриспруденція.
• APS style (American Physics Society) – фізичні науки.   
• Springer MathPhys Style – використовується у математиці, фізиці, статистиці. 

Цитування

Цитування – (лат. citatum від cito − викликаю, проголошую, називаю) − це пряме художнє використання першоджерела з посиланням на нього, введення тексту іншого автора до тексту власного твору, пряме, а іноді опосередковане запозичення окремих елементів і тем із літературного першоджерела.

Посилання дають можливість знайти відповідні джерела, перевірити достовірність цитування, одержати необхідну інформацію про ці джерела з метою їх використання

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, що є необхідним й достатнім для його загальної характеристики, ідентифікування та пошуку

​

​

Виділяють такі способи використання даних, ідей, слів із інших творів у своєму тексті:

• анотація або резюмування (короткий виклад);
• непряме цитування (парафраз – переказ цитати своїми словами);
• пряме або дослівне цитування;
• запозичення формул, положень, ілюстрацій, таблиць і ін.

​

​

Варто зазначити, що використання цитат стосується не тільки фрагментів літературних творів, а й інших творів – фотографій, відеозаписів, звукозаписів, креслень, даних у графічній формі тощо.

​

1. Текст цитати береться у лапки, наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі.
2. Цитування повинно бути повним, без скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора.
3. Кожну цитату обов’язково супроводжують посиланням на джерело.
4. При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути точним у викладанні думок автора.
5. Якщо необхідно виявити ставлення автора наукової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання.

​

6) Власні цитати повинні бути оформлені за всіма правилами цитування

Самоцитування — це часта практика в наукових роботах.

Раніше опубліковані дослідження автора можуть бути джерелом цитати.

Такий вид цитування дає змогу уникати дублювання інформації та самоплагіату. Він допомогає направити зацікавленого читача до попередніх і пов’язаних робіт.

​

Необхідно пам’ятати, що цитування власних робіт повинно бути доречним і обґрунтованим, доповнювати наукову роботу і відповідати її завданням публікацій у рамках одного журналу (для розрахунку індексів журналів).

Самоплагіат — переміщення одного і того ж фрагмента власного тексту автора з однієї публікації в іншу, а то і подвійна чи багаторазова публікація однієї й тієї ж статті. Якщо при цьому такий фрагмент не оформлюється у вигляді цитати і на нього немає посилання, то це називається самоплагіатом.

7) Цитування законодавчих актів

Необхідно здійснювати за первинними джерелами, тим більше, що всі законні і підзаконні акти є публічною і загальнодоступною інформацією.

​

Цитати з вторинних джерел будуть невиправданими, а імовірно й некоректними.

​

Потрібно переконатися в тому, що документ набув чинності, а посилання здійснюється саме на чинну його редакцію

8) Цитування ілюстративного матеріалу

• Основними видами ілюстративного матеріалу в наукових творах є креслення, технічні рисунки, схеми, фотографії, діаграми та графіки.
• Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст — ілюстрації.
• Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.
• За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підписами).
• Головна їхня відмінність від інших об’єктів авторського права полягає в тому, що цитуючи їх, можна наводити матеріал повністю, оскільки вони є малооб’ємними творами.
• Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в творі.
• Посилання на ілюстрації наукової роботи слід вказувати порядковим номером ілюстрації,

наприклад «рис. 1.1», а посилання на формули наукової роботи – порядковим номером формули в дужках, наприклад «...у формулі (2.1)»;

9) Цитування джерел іноземною мовою

​

Зверніть увагу! У списку використаних джерел назви іноземних публікацій, прізвища, ініціали авторів та решта бібліографічної інформації вказуються мовою оригіналу

Прізвища іноземних авторів наводяться тією мовою, якою написана наукова робота (українською).

Поруч в дужках приводиться оригінальне написання прізвища та ініціалів.

​

• Одне з найбільш цікавих психологічних втілень ідеї усвідомлення – теорія потреб С. Мадді (S. Maddi) [40], який виділяє поряд з біологічними і соціальними потребами групу так званих психологічних потреб – потреби в уяві, суджені і символізації.

10) При цитуванні фрагментів тексту іноземних джерел

​

цитати слід приводити мовою основного тексту роботи в авторському перекладі.

Якщо автор не впевнений у коректності перекладу, рекомендується використовувати парафраз (переказ, виклад тексту своїми словами).

При перекладі й цитуванні іноземних наукових робіт вкрай не рекомендується використання стандартних електронних засобів перекладу.

Спеціальні соціологічні, політологічні, психологічні та філософські терміни і поняття слід перекладати з використанням спеціалізованих словників, а також зіставляти з традиціями перекладу, прийнятими у відповідній області гуманітарної науки

11) Цитування за вторинними джерелами

​

​

• При цитуванні тексту по вторинному джерелу

необхідно вказувати не тільки джерело оригінального тексту, але й

джерело з якого взята цитата.

​

• Вторинні цитати потрібно ретельно перевіряти на достовірність першоджерела переконавшись, що в них немає помилок.

​

• При підготовці наукових робіт рекомендується звертатися до першоджерел інформації (монографій, наукових статей, дисертацій тощо). Використання вторинних джерел є обґрунтованим тільки на етапі знайомства з проблемою дослідження.

Випадки, коли цитування не за першоджерелом виправдано:

​

​

1. Першоджерело безповоротно загублене.
2. Першоджерело недоступне або його пошук утруднений по об’єктивним причин (наприклад, знаходиться в закритих бібліотеках).
3. Цитований текст став відомий по запису слів автора в спогадах іншої особи.
4. Першоджерело написане рідкісною мовою, недоступною для перекладу автору роботи.
5. Цитата знайдена в результаті архівного або літературного пошуку автора вторинного джерела (наприклад, підібраний вдалий уривок з класичного літературного твору).

Розділові знаки при цитуванні (відповідно до «Українського правопису» 2019 року)

• Текст цитати береться у лапки, наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі
• Якщо в цитованому тексті або в прямій мові, узятих у лапки, є інші цитування, а також власні назви, іронічні вислови та інші слова або вислови, що мають уживатися в лапках, доцільно використовувати лапки різної форми –

зовнішні та внутрішні

У функції зовнішніх рекомендовано вживати кутові лапки, або «лапки-ялинки» («…»),

у функції внутрішніх – «лапки-ла́пки» (“…” та ін.):

​

«Це мій “Кобзар”», – сказав він.

​

• Лапки одного виду в безпосередній близькості не повторюються.

Не можна писати:

«Це мій «Кобзар»», – сказав він.

Посилання

Посилання – це вказівка на джерело інформації

​

​

• Дослівне відтворення частини тексту;
• Згадування фактів, знайдених у певному джерелі;
• Перефразування чи узагальнення ідей, тлумачень чи висновків з певного джерела;
• Наведення інформації, яка не є загальновідомою;

Бібліографічне посилання

​

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розгорнутий або згаданий у тексті документа інший документ, достатній для його загального характеризування, ідентифікування й пошуку:

• посилання дають змогу перевірити вірогідність і точність поданих цитат, формул, статистичних даних, фактів і відомостей, запозичених з інших видань;
• можливість виявити та знайти ці першоджерела;
• ознайомитися з літературою з теми дослідження, зокрема з працями, в яких питання висвітлено докладніше, ніж у цій публікації, або аргументовано інший погляд.

​

Основні елементи бібліографічного опису у бібліографічному посиланні �

• відомості про автора (авторів),
• назва твору,
• відомості про видання (перевидання чи переклад),
• місце видання, видавця,
• рік видання,
• обсяг публікації

​

Види бібліографічних посилань�(за місцем розташування у документі)�

​

Внутрішньотекстове посилання

​

• застосовують, якщо значна частина відомостей про об’єкт внесана до тексту документа
• розміщують безпосередньо в тексті документа у круглих дужках

​

​

​

(Шкільний бібліотекар, 2015. № 1).

(Книжкова палата України : сайт. URL: http://www.ukr.book.net).

(Київ, 2011. С. 87)

​

​

​

Підрядкове посилання

​

• розміщують як примітку в нижній частині сторінки, відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою
• пов’язують із текстом за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту після відповідного фрагмента в тексті
• (наприклад: Текст ²¹) та перед підрядковим посиланням
• (наприклад: ²¹ Посилання).
• знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком.

​

​

____________________

³ Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України. Київ, 2008. С. 302—310.

²² Книжкова палата України : сайт. URL: http://www.ukr.book.net.

​

​

Позатекстове посилання

• Наводять як перелік бібліографічних записів і розміщують наприкінці основного тексту документа.
• Посилання у тексті подаються у квадратних дужках – [2], [2; 24],

де цифри 2 та 24 відповідають порядковому номеру праці у списку використаних джерел.

• Посилання на сторінку наводять після номера джерела через кому з маленької літери (с.) – [2, с. 347].
• Якщо посилання на декілька праць , вони розділяються крапкою з комою –

[5, с. 152; 24, с. 56-59].

• Посилання у тексті зазвичай робиться у кінці речення.

​

ДСТУ 8302:2005. «Інформація та документація.Бібліографічне посилання . Загальні положення та правила складання »

​

• У заголовку бібліографічного запису подають відомості про одного, двох чи трьох авторів, при цьому імена цих авторів у відомостях про відповідальність (за навкісною рискою) не повторюють.
• Замість знака «крапка й тире» («. —»), який розділяє зони бібліографічного опису, у бібліографічному посиланні рекомендовано застосовувати знак «крапка».
• Дві навкісні риски («//») можна замінювати крапкою, а назву виділяти шрифтом (курсивом).
• Якщо текст цитовано не за першоджерелом, то на початку підрядкового бібліографічного посилання наводять пояснювальні слова: «Наведено за:», «Цит. за»: і зазначено джерело, з якого запозичено текст.
• Відомості, запозичені не з титульної сторінки документа, дозволено не брати у квадратні дужки.
• Після назви дозволено не зазначати загального позначення матеріалу («Текст», «Електронний ресурс», «Ноти» тощо).

Автор А. А. Назва. Місто : Видавництво, сторінки.

​

Автор А. А. Назва статті. Назва журналу (збірника). Рік. Вип. (номер). С. … ̶ … . URL або DOI.

​

​

Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : навчальний посібник. Київ : Алерта, 2015. 268 с.

​

Лапіан Т. Роль сім’ї у формуванні активного ставлення дітей та молоді до вільного часу. Педагогічна освіта. 2019. Вип. 31. С. 9–14.

​

​

Особливості складання бібліографічного посилання�на електронний ресурс

Складають на:

• електронні документи,
• бази даних,
• портали чи сайти,
• веб-сторінки, форуми тощо,
• так і на їхні складники (розділи та частини електронних документів.)

​

Джерела інформації:

• титульний екран,
• основне меню,
• головна сторінка сайту чи порталу
• відомості про автора, назву, перевидання, місце та рік видання

​

Бібліографічне посилання на електронний ресурс містить ті ж самі �елементи опису, що й друковане видання�

- заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);

- основна назва документа;

- відомості про відповідальність (вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);

- позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;

- відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);

- назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад,

статтю);

- відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);

- електронна адресу (URL або DOI);

- вид носія інформації (CD-R, CD-RW тощо).

​

Список використаних джерел

​

Список використаних джерел (бібліографічний список) – список бібліографічних посилань на документи, які згадуються в тексті роботи

​

Головне правило укладання списку джерел :

під час опрацювання джерел для наукової роботи: фіксувати вихідні дані усіх цитованих у роботі джерел (автора, назву, місце та рік видання, видавництво, сторінки тощо) на етапі підготовки та безпосереднього написання роботи, а не її завершення;

варто формувати джерела, які опрацьовуєте, в алфавітному порядку - це допоможе зекономити час, спростить укладання списку цитованих, згадуваних у роботі та опрацьованих джерел.

Основні правила оформлення �списку використаних джерел�

• Список наводиться після основного тексту, його назва вказується без лапок, у кінці не ставиться крапка.
• При складанні списку використаних джерел необхідно дотримуватися вимог Державних стандартів або одного із міжнародних стилів.
• Джерелом інформації для складання бібліографічного запису є документ у цілому; головним джерелом інформації – елемент документа, що містить основні вихідні та аналогічні їм відомості.

• Основними елементами бібліографічного опису є інформація про:
• автора (-ів);
• назву твору;
• вид видання (за потреби – про перевидання чи переклад);
• місце видання, видавництво;
• рік видання та обсяг публікації.

• Для статей обов’язково дається їх назва, назва видання, рік, номер (випуск, том), початкова та кінцева сторінки.
• Назви статей, монографій, збірників, конференцій, тез, доповідей, авторефератів дисертацій вказуються повністю.
• Для монографій, довідкових, енциклопедичних видань – назва, місце видання (місто), видавництво, рік видання, (том, частина – якщо є), загальна кількість сторінок.

• Список розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або першої літери назв творів.

Допустимо розміщувати джерела у списку за порядком посилань на них у тексті.

• Авторів, які мають однакові прізвища, записують за алфавітним порядком їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за першими буквами назв його праць. Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні та розділяють комами. Книга, яка має понад три автори може бути записана за назвою.
• У списку джерел з маленької букви пишуть відомості, що відносяться до заголовку (підручники для вузів, матеріали конференцій, тези, навчально-методичний посібник тощо), відомості про відповідальність (редактор, упорядник, редколегія та ін.)
• Якщо у роботі використано праці, що розповсюджено на правах рукопису (кандидатські, докторські дисертації, автореферати дисертацій), то при бібліографічному описі використовують інформацію, подану на титульному аркуші.

• Основною мовою для складання бібліографічного опису є та природна мова, якою зафіксовано інформацію у вихідних даних документа.

Окремі елементи, сформульовані самостійно для уточнення будь-яких даних або особливостей об’єкта опису, можуть бути наведені державною мовою. Для України такою мовою є українська.

• Якщо назва документа складається зі слів двома і більше мовами, знаків, формул тощо, слід навести їх у такій самій формі.

- Magic poetry : позакласні заходи з англійської мови …

• ! Неприпустимим є переклад російських видань українською мовою.  
• Література, що видана різними мовами, розміщується у такий спосіб: спочатку – кирилицею, а потім – латиницею.

​

​

• У разі потреби у бібліографічному описі можна застосовувати скорочення слів і словосполучень, пропускати частини елементів, об’єднувати кілька бібліографічних записів в один, застосовувати інші прийоми скорочень.

Скорочення слів і словосполучень здійснюють згідно зі стандартами.

​

• ДСТУ 6095:2009 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Правила скорочення заголовків і слів у заголовках публікацій (ГОСТ 7.88-2003, MOD)
• ДСТУ 7093:2009 (ГОСТ 7.11–2004, МOD; ISO 832:1994, MOD). Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами

​

• Зауважимо, що стандарти не примушують, а лише рекомендують скорочувати слова.

Не варто застосовувати скорочення в тих випадках, коли це може викривити або зробити незрозумілим смисл тексту запису, утруднити його розуміння. Не можна скорочувати будь-які назви документів, назви серій і підсерій крім випадків, коли скорочення є в самому джерелі інформації, назви місць видання.

​

​

Міжнародні стилі цитування

Принцип посилання

Спосіб оформлення цитат у тексті

​

Автор – дата

(цитування у дужках)

Нумерований

(числові цитати)

Примітки до цитат

(виноски)

(Орлик, 2010)

[3] (3) ³]

Орлик ³ кr

Суспільні науки

соціологія, освіта, право, економіка, політологія, психологія, історія, географія….��

APA

У тексті:

(Іваненко 2011) ; Іваненко (2011)

У списку:

Іваненко, О. Г. (2011). Вступ до спеціальності "Соціальна робота". Слово.

​

Harvard (економіка)

У тексті:

(Tharoor 1990:33).

Tharoor S (1990) ‘The universality of human rights and their relevance to developing countries’, Nordic Journal of International Law 59(1):139-152.

​

Chicago style: Author-Date

У тексті:

(Grazer and Fishman 2015, 12)

У списку:

Grazer, Brian, and Charles Fishman. 2015. A Curious Mind: The Secret to a Bigger Life. New York: Simon & Schuster.

​

​

Chicago style: Notes and Bibliography

​

Примітка:

1. John Berger, Ways of Seeing (London: Penguin, 1972), 8.

​

У списку:

Berger, John. Ways of Seeing. London: Penguin, 1972.

​

​

​

Гуманітарні науки

�мовознавство, літературознавство, філософія, релігія ...��

MLA

​

У тексті:

(Wordsworth 263).

​

У списку:

Wordsworth, William. Lyrical Ballads. Oxford UP, 1967.

​

Buchman, Dana. "A Special Education." Good Housekeeping, Mar. 2006, pp. 143-48.

Медицина, фізика

Vancouver

​

​

У тексті:

​

...the wording of the title shouldn't be too vague⁶;

​

​

У списку:

​

Manchha AV, Walker N, Way KA, et al. Deeply discrediting: a systematic review examining the conceptualizations and consequences of the stigma of working in aged care. Gerontologist. 2021;61(4):e129-e146.

Техніка, інформатика���

ІЕЕЕ (Інститут інженерів з електротехніки та електроніки)

​

У тексті:

​

[37]

​

У списку:

​

[37] E. G. Bowen, Radar Days. London, U.K.: Institute of Physics, 1987.

Юриспруденція�

OSCOLA

​

Примітка:

____________

³ Elizabeth Fisher, Risk Regulation and Administrative Constitutionalism (Hart

Publishing 2007).

​

У списку:

​

Fisher E, Risk Regulation and Administrative Constitutionalism (Hart Publishing 2007)

​

Корисні посилання

1. ДСТУ 8302:2015. БІБЛІОГРАФІЧНЕ ПОСИЛАННЯ. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. Вид. офіц. [Уведено вперше; чинний від 2016-07-01]. Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. 17 с. (Інформація та документація). – З внесеними поправками.

URL: https://drive.google.com/file/d/148GgkZYxsYP0-PyslneTJvCUuzbUIT0Y/view?usp=sharing

2. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел згідно ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» з урахуванням правок.

URL: https://drive.google.com/file/d/1roxPq5DXt498-3mpcgcrMEgHHIUlw-s8/view

3. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» : метод. рек.

URL: http://www.ukrbook.net/zakony/metodrek.pdf

4. Приклади бібліографічних записів (відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006). URL: http://www.ukrbook.net/zakony/prykl_bib_zap.pdf

5. ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ЗАПИСІВ ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» / ДНПБ ім. В. О. Сухомлинського.

URL: https://drive.google.com/file/d/1e2UQ2wKGMIPC6FeVoMq6U2JN6VocYPnz/view?usp=sharing

Корисні посилання

​

1. Міжнародні стилі цитування та посилання в наукових роботах [Електронний ресурс] : методичні рекомендації / автори-укладачі: О. Боженко, Ю. Корян, М. Федорець ; редколегія: В. С. Пашкова, О. В. Воскобойнікова-Гузєва, Я. Є. Сошинська, О. М. Бруй ; Науково-технічна бібліотека ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

URL: https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/18681/5/Academ_4_12_red1-2.pdf

2. Міжнародні стилі оформлення посилань : навч. матеріал.

URL: https://drive.google.com/file/d/1ulV21Dz_Si9GRz2gkJbe2OpDVLYSN5Pa/view?usp=sharing

​

​

Дякую за увагу!