ПРОФІЛАКТИКА НЕІНФЕКЦІЙНИХ, ІНФЕКЦІЙНИХ, ІНВАЗІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ, ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

• Уміння проводити життя – це насамперед
• уміння не вкорочувати його.
•  (О. Богомолець) 

​

​

Поведінка  є  таким  самим  джерелом  

патології,  як  гени  й середовище... Неправильна  поведінка  

людей  є  більш  частою  причиною  їхніх

захворювань, аніж зовнішні дії чи слабкість

природи людини.

•  (М. Амосов) 

НЕІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

• Неінфекційні захворювання - це хворобливі стани, які виникають у результаті впливу фізіологічних, екологічних, поведінкових чинників і можуть мати генетичну причину (спадкову схильність). (незаразні захворювання, розвиток яких не пов’язаний із будь-яким інфекційним агентом)

•  Серед неінфекційних захворювань найпоширенішими є: серцево-судинні (зокрема, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, інфаркт, інсульт), онкологічні, діабет, хронічні захворювання органів дихання, травлення, виділення тощо. Від цих патологій потерпають до 60 % дорослого та майже 20 %

ПРОФІЛАКТИКА НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

• Метаболічні чинники тісно пов’язані з поведінковими, а тому їхня дія може бути значно зниженою через дотримання здорового способу життя - відмову від шкідливих звичок, збалансоване харчування, фізичну активність тощо. Розуміння ролі генетичних чинників і поведінкових факторів ризику неінфекційних захворювань дає змогу розробляти індивідуальні програми профілактичних заходів з усунення факторів ризику і зміцнення організму

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ

• 1 варіант – опрацювати с. 78 – 79
• 2 варіант – опрацювати с.80 – 81
• 3 варіант – опрацювати с.82 – 83
• Заповнити таблицю:

​

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

• Інфекційні захворювання- це хвороби, які спричиняють паразитичні організми.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

• Протиінфекційні профілактичні заходи спрямовують на три ланки епідемічного процесу: своєчасне виявлення інфікованих; ізоляція (карантин) і лікування осіб, які захворіли; дезінфекція вогнища зараження.

ІНВАЗІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

• Інвазійні захворювання – захворювання, збудниками яких є еукаріотичні організми. Інвазійні захворювання залежно від збудника поділяють на гельмінтози (збудниками є гельмінти), протозойні (збудники - одноклітинні твариноподібні організми), акаріази (збудники - кліщі) та ентомози (збудники - комахи). 

ПРОФІЛАКТИКА ІНВАЗІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

• Для організації профілактичних заходів проти інвазійних захворювань потрібно знати цикли розвитку паразитів, їхніх переносників, особливості зараження, розвитку та перебігу інвазійного захворювання, а також встановити резервуари збудника інвазії з урахуванням географічної зони.

ПРОФІЛАКТИКА ІНВАЗІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

• Важливою ланкою профілактики інвазійного захворювання є знищення переносників збудників за допомогою різноманітних методів: фізичних, хімічних, біологічних. Окремо виділяють генетичні методи боротьби, пов’язані з впливом на спадковий матеріал переносників. Наприклад, для боротьби з малярією у лабораторних умовах опроміненням стерилізують самців комарів, після чого випускають їх у природу, де вони паруються із самками. Потомство, отримане після такого парування, не розвивається взагалі або виявляється нежиттєздатним.

СПЕЦИФІЧНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ІНВАЗІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

• Антигельмінтні засоби, або антигельмінтики, застосовують для звільнення організму від гельмінтів. Запобігти зараженню гельмінтами допоможе елементарне дотримання правил особистої гігієни (миття рук перед вживанням їжі, після відвідування місць загального користування та спілкування з домашніми тваринами). Також потрібно овочі та фрукти, які вживають у сирому вигляді, обов’язково обдавати окропом; термічно обробляти рибу та м’ясо.

ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ ТРАНСМІСИВНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.

• Існують й препарати для боротьби з паразитичними та кровосисними комахами та кліщами, а також одноклітинними тваринами. Речовини, що відлякують шкідливих членистоногих, мають назву репеленти. Для профілактики нападу кровосисних комах і кліщів під час відвідування місць, де є ризик їхнього нападу, потрібно захищати тіло відповідним одягом.

ЗАХВОРЮВАННЯ,ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

• У категорію захворювань, що передаються статевим шляхом, входять багато інфекцій, що вражають сечостатеву систему. В даний час фахівці виділяють понад 20 ЗПСШ. Серед них три є невиліковними - генітальний герпес, ВІЛ, ВПЛ. Найчастіше зустрічаються: хламідіоз, сифіліс, кандидоз, уреаплазмоз та інші. Протягом багатьох з них безсимптомний.

СИМПТОМИ ЗПСШ

• Для більшої частини хвороб з цієї категорії характерні одні й ті ж симптоми. Під час розвитку хвороби вони більш яскраво виражені, можуть спровокувати больовий симптом і дискомфорт. На початковій і хронічної стадії перебігу нерідко симптоми не спостерігаються.

ОСНОВНА СИМПТОМАТИКА У ЖІНОК:

• рясні виділення з піхви, колір, запах і консистенція яких змінена;
• в області зовнішніх статевих органів спостерігається печіння, свербіж, набряклість, почервоніння, висипання, виразки;
• при сечовипусканні різь;
• під час статевого акту больові відчуття, можливі незначні кров'яні виділення після нього;
• біль і відчуття тяжкості внизу живота;
• порушення менструального циклу.
• Залежно від захворювання може бути присутнім один або кілька симптомів. Фахівці рекомендують звернутися до гінеколога навіть при наявності мінімального дискомфорту. При необхідності гінеколог може направити до лікаря-дерматовенеролога.

ОСНОВНА СИМПТОМАТИКА У ЧОЛОВІКІВ:

• з'являються виділення з сечовипускального каналу;
• в області геніталій печіння, свербіж;
• набряклість і почервоніння статевих органів, висипання, виразки;
• при сечовипусканні різь;
• больові відчуття під час статевого акту або після нього.

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, РОЗРІЗНЯЮТЬ ЗА КІЛЬКОМА ПАРАМЕТРАМИ. ЗА ТИПОМ ЗБУДНИКА ВОНИ БУВАЮТЬ:

• бактеріальні (сифіліс, хламідіоз та інші);
• грибкові (кандидоз);
• вірусні (ВІЛ, ВПЛ, герпес);
• паразитарні.

• Всі ЗПСШ небезпечні своїми ускладненнями, серед яких простатит, уретрит, цистит, безпліддя і не тільки.
• Основні шляхи передачі цих хвороб - статевий, парентеральний, вертикальний (від матері до дитини).

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

• З огляду на специфіку шляхів зараження, в першу чергу важливо уникати безладних статевих зв'язків і використовувати під час сексу презервативи. Крім того, важливо проходити огляд у лікаря один-два рази на рік (гінеколог - для жінок, уролог - для чоловіків).

ЯК ДІАГНОСТУВАТИ І ЛІКУВАТИ СТАТЕВІ ІНФЕКЦІЇ

• Діагностика ЗПСШ заснована на лабораторних методах дослідження:

​

• мазок на мікрофлору;
• ПЛР - дає можливість визначити збудника по його РНК і ДНК;
• ІФА - визначає наявність в організмі антитіл;
• бакпосев на чутливість до антибіотиків.
• Лікування призначає лікар за результатами аналізів.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

• Опрацювати с.76 -89 підручника