ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА. «ПРАЗЬКА ПОЕТИЧНА ШКОЛА» УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ �

ХТО ПЕРЕЖИВ СТРАШНУ ОПЕРАЦІЮ РОЗРИВУ З ЖИВИМ ТІЛОМ БАТЬКІВЩИНИ, ХТО ВІДЧУВАВ ПЕКУЧИЙ БРАК БАТЬКІВЩИНИ, ЯК ВІЧНО РОЗ’ЯТРЕНУ РАНУ, ХТО ЗАДИХАВСЯ В ЧУЖОМУ ПОВІТРІ, У ЧУЖОМУ ПІДСОННІ, ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ..., ТОЙ ЗРОЗУМІЄ ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕМІГРАНТА.

Є. МАЛАНЮК

​

• ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ АБО ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА — ЛІТЕРАТУРА НАПИСАНА УКРАЇНСЬКИМИ ПИСЬМЕННИКАМИ В ЕМІГРАЦІЇ, ЯКІ З ПОЛІТИЧНИХ, ЕКОНОМІЧНИХ, РЕЛІГІЙНИХ ПРИЧИН ВИЇХАЛИ З УКРАЇНИ НА ПОСТІЙНЕ АБО ТРИВАЛЕ ПРОЖИВАННЯ ЗА КОРДОНОМ.
• ДІАСПОРНА ЛІТЕРАТУРА — РЕЗУЛЬТАТ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЛІТЕРАТОРІВ НАСАМПЕРЕД ЧЕРЕЗ ЧИСЛЕННІ ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У XX СТОЛІТТІ

Проведемо словникову роботу методом мозкового штурму.

Які терміни вам відомі, які – ні?

Словникова робота:

• неокласики (М.Рильський, Ю.Клен, М.Зеров, М.Драй-Хмара, П.Филипович)

• неоромантики (Л.Українка, О.Олесь, М.Вороний)

• історіософія (історіософізм)

• літературна школа (ВАПЛіте, «Плуг», «Танк», МУР)

​

Історіософія − (мудрість історії), осмислення історії нащадками, всупереч офіційним джерелам

Літературна школа — те саме, що й літературні течії. Цей термін виявляє особливості творчості будь-якого великого письменника (ідейно-художні образи), які стали для інших письменників школою художнього слова.

Коротко занотуйте в зошитах визначення термінів.

ПЕРША ХВИЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ

• НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ. УВАЖАЄТЬСЯ ТРУДОВОЮ, ТОЖ ВОНА ПРЕДСТАВЛЕНА СКРОМНИМИ ЛІТЕРАТУРНИМИ НАБУТКАМИ, ЩО З’ЯВИЛИСЯ ПЕРЕВАЖНО В США Й КАНАДІ. ЗОКРЕМА, ЦЕ ЖАНР ЗАРОБІТЧАН-СЬКИХ ТА ЕМІГРАНТСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ, ЯКІ ДІЙШЛИ ДО НАС У ЗБІРНИКАХ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА, ФІЛАРЕТА КОЛЕССИ ТА ІНШИХ ФОЛЬКЛОРИСТІВ.

​

ДРУГА ХВИЛЯ ЕМІГРАЦІЇ

• БУЛА ПОВ’ЯЗАНА З ПОРАЗКОЮ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ. САМЕ ЦЯ ХВИЛЯ ПРИНЕСЛА ЗНАЧНІ ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ ТА САМУ АТМОСФЕРУ ЖИВОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ. ТОЖ ПЕРШІ ЗНАЧНІ УКРАЇНСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ З’ЯВИЛИСЯ В 1920-Х РР. ДО НИХ НАЛЕЖАЛИ ПЕРЕДОВСІМ ПРАЗЬКА ШКОЛА (ЮРІЙ ЛИПА, ЮРІЙ КЛЕН, ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ, ОЛЕНА ТЕЛІГА, ЄВГЕН МАЛАНЮК, НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА - ХОЛОДНА ТА ІН.) В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ТА ГРУПИ «ТАНК» ТА «МИ» В ПОЛЬЩІ.

​

НАСТУПНА ХВИЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ

• БУЛА СПРИЧИНЕНА ДРУГОЮ СВІТОВОЮ ВІЙНОЮ. ЗАВДЯКИ СВОБОДІ САМОВИРАЖЕННЯ В ЕМІГРАЦІЇ З’ЯВИЛОСЯ БАГАТО ОРИГІНАЛЬНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРІВ, ЯКІ ПРОДОВЖУВАЛИ МОДЕРНІСТСЬКУ ТРАДИЦІЮ ОБІРВАНУ В УРСР ПОЛІТИЧНИМИ РЕПРЕСІЯМИ. ТАК, У ПІСЛЯВОЄННІЙ НІМЕЧЧИНІ ВІД 1945 ДО 1948 Р. АКТИВНО ДІЯЛА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ «МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РУХ» (ІВАН БАГРЯНИЙ, ВІКТОР ПЕТРОВ, ЮРІЙ КОСАЧ, ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ ТА ІН.), ОЧОЛЮВАНА УЛАСОМ САМЧУКОМ.

ОБ’ЄДНАННЯ В АНГЛОМОВНИХ КРАЇНАХ

• ПІСЛЯ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ЗНАЧНОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНСЬКИХ ЕМІГРАНТІВ ЗА МЕЖІ НІМЕЧЧИНИ ЛІТЕРАТУРНІ ОБ’ЄДНАННЯ ВИНИКАЛИ В АНГЛОМОВНИХ КРАЇНАХ. ТАК, У 1954 РОЦІ АНАЛОГОМ МУРУ ПОСТАЛО ОБ’ЄДНАННЯ ПИСЬМЕННИКІВ «СЛОВО», У ЯКОМУ ЗГУРТУВАЛИСЯ ПРОЗАЇКИ, ПОЕТИ, ДРАМАТУРГИ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ (ГРИГОРІЙ КОСТЮК, ЮРІЙ ШЕРЕХ, ВАСИЛЬ БАРКА, ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА, УЛАС САМЧУК, ДОКІЯ ГУМЕННА, ОЛЬГА МАК ТА ІНШІ).

​

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА

• ОСОБЛИВО ЯСКРАВОЮ БУЛА ТВОРЧІСТЬ НЕФОРМАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ ПОЕТІВ ПІД НАЗВОЮ НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА (ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ, ЕММА АНДІЄВСЬКА, БОГДАН РУБЧАК, БОГДАН БОЙЧУК, МАРІЯ РЕВАКОВИЧ, РОМАН БАБОВАЛ ТА ІН.). ЇХНІ ТВОРИ ВІДЗНАЧАЮТЬСЯ МОДЕРНІСТСЬКОЮ ЕЛІТАРНОЮ ЕСТЕТИКОЮ І ВІДДАЛЕНІ ВІД ПОЛІТИКИ.

​

- 1914-1920 р. Початок Першої світової війни. Економічна, психологічна криза в Європі.

- Поразка визвольного руху українського народу в 1917-1920 рр.

- Встановлення в Україні радянської влади – несприйняття нових порядків.

• Українські емігранти - втікачі з більшовицької України - зайві роти в Європі.
• Перебування в Польщі (м. Каліш) у таборах для інтернованих десятків тисяч вояків УНР, що чекали скорого повернення додому, бажали бачити рідну землю незалежною. Але чи потрібні вони полякам?

​

Жодна держава не наважувалася надати їм

притулок і громадянство.

Карлов університет

Міжвоєнна Прага перетворилася на один із найбільших осередків українського наукового, літературного та політичного життя в еміграції

​

Момент взаєморозуміння :

пригадайте з історії, чому Чехія допомогла українцям в екзилі?

ПРАГА І ПОДЄБРАДИ - ЦЕНТРИ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО, ЛІТЕРАТУРНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В ЕМІГРАЦІЇ

• ПРЕЗИДЕНТ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ ТОМАШ МАСАРИК ЗАПРОПОНУВАВ УКРАЇНСЬКІЙ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ПЕРЕБУВАННЯ У ЙОГО ДЕРЖАВІ.
• СТВОРЕНІ УМОВИ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ УКРАЇНЦЯМИ ОСВІТИ

НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ:

• УКРАЇНСЬКА ГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ (М.ПОДЄБРАДИ ЗА 30КМ. ВІД ПРАГИ)
• ВИЩИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
• ІМ. М.ДРАГОМАНОВА (ПРАГА)
• УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
• УКРАЇНСЬКА МИСТЕЦЬКА СТУДІЯ

Момент взаєморозуміння:

опишіть почуття людей ,що опинилися в еміграції, чим вони надихались, що сприяло піднесенню патріотичного духу?

Українці, наділені талантом поета чи прозаїків, обов’язково знаходили одне одного, спілкувалися, обмінювалися інформацією, своїми новими творами, могли об’єднуватися в школи з офіційними паперами, статутом (МУР), або могли просто спілкуватися між собою за прикладом літературних вечорів М. Коцюбинського.

Або ж були такі, як “пражани”- своєрідний «творчий клуб », у якому зосереджена ціла низка прогресивних ідей того часу, котрі поділялися всіма співрозмовниками, хоча вони були глибоко самобутніми й самодостатніми особистостями.

​

ПОДИВІТЬСЯ НА КАРТУ. ОСЬ ПРАГА, А ОСЬ ПОДЄБРАДИ, ДЕ В МАЄТКУ О. ОЛЕСЯ І ЗУСТРІЧАЛИСЯ ТАЛАНОВИТІ ПОЕТИ Й ПИСЬМЕННИКИ. СПОЧАТКУ В ОЛЕСЯ У ПРАЗІ ЧАСТО БУВАВ ОДИН ІЗ ВРЯТОВАНИХ ЕМІГРАЦІЄЮ НЕОКЛАСИК ЮРІЙ КЛЕН З СИНОМ ВОЛЬФРАМОМ. ПОТІМ СЮДИ СТАЛИ ЧАСТО НАВІДУВАТИСЯ МОЛОДІ ТАЛАНОВИТІ ПОЕТИ Й ПИСЬМЕННИКИ, ТАКІ, ЯК Є.МАЛАНЮК, Н. ЛІВИЦЬКА–ХОЛОДНА ТА ІНШІ. ЯКИХ КРИТИКИ ПІЗНІШЕ НАЗВАЛИ ПИСЬМЕННИКАМИ «ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ».

​

АЛЕ ЯК ШКОЛУ ВОНИ СЕБЕ НІДЕ НЕ ЗАРЕЄСТРУВАЛИ, НЕ СКЛАЛИ ОФІЦІЙНОГО СТАТУТУ, ТОМУ ЦЕЙ ТЕРМІН ІСНУЄ ТІЛЬКИ СЕРЕД КРИТИКІВ. �

«ПРАЗЬКА ШКОЛА» ПОЕТІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ — ФЕНОМЕН, ЯКИЙ НЕ МАЄ АНАЛОГІВ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ XX СТОЛІТТЯ, ОСКІЛЬКИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПОВ'ЯЗАНИЙ З ПРОЦЕСАМИ НАЦІОНАЛЬНОГО СТАНОВЛЕННЯ І ТИМИ КАТАСТРОФАМИ, ЩО ВИПАЛИ НА ДОЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НАЦІЇ

​

ПОЕТИ - “ПРАЖАНИ” СЕБЕ ОФІЦІЙНО НІДЕ НЕ ЗАРЕЄСТРУВАЛИ, ТОМУ ТЕРМІН “ПРАЗЬКА ШКОЛА”ІСНУЄ ТІЛЬКИ СЕРЕД КРИТИКІВ.

​

«ПРАЗЬКА ПОЕТИЧНА ШКОЛА»

• НАЗВА «ПРАЗЬКА ШКОЛА», ЯКА ОБ'ЄДНАЛА САМОБУТНІХ І БЛИЗЬКИХ ЗА СВІТОГЛЯДОМ ПОЕТІВ, А САМЕ — ЮРІЯ ДАРАГАНА, ЄВГЕНА МАЛАНЮКА, ЛЕОНІДА МОСЕНДЗА, ЮРІЯ КЛЕНА, ОЛЕГА ОЛЬЖИЧА, НАТАЛЮ ЛІВИЦЬКУ-ХОЛОДНУ, ЮРІЯ ЛИПУ, ОЛЕКСУ СТЕФАНОВИЧА, ОКСАНУ ЛЯТУРИНСЬКУ, ГАЛЮ МАЗУРЕНКО, ОЛЕНУ ТЕЛІГУ, АНДРІЯ ГАРАСЕВИЧА ТА ІНШИХ, УПЕРШЕ БУЛА ВЖИТА ПРОФЕСОРОМ ВОЛОДИМИРОМ ДЕРЖАВИНИМ У РОБОТІ «ТРИ РОКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ НА ЕМІГРАЦІЇ (1945-1947)».

​

ПРЕДСТАВНИКИ “ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ”

ПРЕДСТАВНИКИ “ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ” – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ ПОЕТИ, ПОКЛИКАНІ У ЛІТЕРАТУРУ БАЖАННЯМ ОПОВІСТИ ПРО СЕБЕ І СВІЙ ЧАС. ЛІРИКА БУЛА ДЛЯ НИХ ФОРМОЮ САМОВИРАЖЕННЯ, ШВИДКОГО РЕАГУВАННЯ, А ПРОЗА – ГЛИБШОГО ОСМИСЛЕННЯ, БАГАТОГРАННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЖИТТЯ. ТОМУ Й НАМІЧАВСЯ У ПИСЬМЕННИКІВ ПЕРЕХІД ДО ПРОЗИ, У ЧОМУСЬ СХОЖИЙ І ВІДМІННИЙ ВОДНОЧАС: ДЛЯ ОДНИХ – ЦЕ ВІДНАЙДЕННЯ СВОГО “Я”, ДЛЯ ІНШИХ – ПОШУКИ НОВИХ АМПЛУА, ЩЕ ДЛЯ ІНШИХ – НАСЛІДОК РОЗЧАРУВАННЯ У МОЖЛИВОСТЯХ САМОВИРАЖЕННЯ.

ОСНОВУ «ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ» СКЛАДАЛИ ВЧОРАШНІ УЧАСНИКИ ВИЗВОЛЬНИХ, НЕЩАСЛИВИХ ДЛЯ УКРАЇНИ, ЗМАГАНЬ 1917–1921 PP., ІНТЕРНОВАНІ В ТАБОРИ, ЗОКРЕМА НА ЗЕМЛЯХ ПОЛЬЩІ. ТУТ, ПОБЛИЗУ МІСТА КАЛІШ, БУЛО ЗРОБЛЕНО СПРОБУ ОБ'ЄДНАТИ ТВОРЧУ ЕНЕРГІЮ ПОГРОМЛЕНОГО УКРАЇНСТВА НА ОСНОВІ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

• ЩЕ ОДНИМ СУТТЄВИМ АРГУМЕНТОМ НА КОРИСТЬ НАЗВИ «ПРАЗЬКА ШКОЛА» Є ГЕОГРАФІЧНИЙ ЧИННИК. НЕ СЛІД ЗАБУВАТИ, ЩО СТАНОВЛЕННЯ ПОЕТІВ ЯК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТВОРЧИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ВІДБУЛОСЯ В ПРАЗІ 20-Х РОКІВ, ДЕ БІЛЬШІСТЬ ІЗ НИХ НАВЧАЛИСЯ, ВІДВІДУВАЛИ ЛЕКЦІЇ ЧИ ВИКЛАДАЛИ У МІСЦЕВИХ ВУЗАХ ТА ІНШИХ НАВЧАЛЬНИХ УСТАНОВАХ

​

ТЕРМІН ,,ПРАЗЬКА ШКОЛА” Є ДЕЩО УМОВНИМ,�ОСКІЛЬКИ ВОНА НЕ ВИРОБИЛА ЖОДНИХ МАНІФЕСТІВ, ПРОГРАМ ТА ІНШИХ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ПІДТВЕРДЖУВАЛИ Б ЇЇ СОЦІАЛЬНЕ І ЛІТЕРАТУРНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ

м. Прага

м. Подєбради

м. Подєбради

ЩО Ж ОБ’ЄДНУВАЛО ПОЕТІВ?

• СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ (НЕОРОМАНТИКИ)
• ДЕРЖАВНИЦЬКІ ПЕРЕКОНАННЯ
• ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРІВ - БОЛІСНІ РОЗДУМИ НАД ПРИЧИНОЮ ПОРАЗКИ У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ ЗА ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ
• ВИСОКОМИСТЕЦЬКІ УПОДОБАННЯ
• ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІСТЬ ПОЕЗІЇ
• ІСТОРІОСОФІЧНІСТЬ (-ІСТОРІЯ В ПОЕЗІЇ ПРАЖАН НАБУВАЄ ОБРИСІВ ГЛИБОКОГО ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ І, ВЛАСНЕ, ПЕРЕСТАЄ БУТИ ІСТОРІЄЮ ЯК ОБ'ЄКТИВНОЮ РЕАЛЬНІСТЮ, МИНУЛИМ ІЗ ЧІТКИМИ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИМИ ОБРИСАМИ)
• СФОРМУЛЮВАЛИ СВОЮ КОНЦЕПЦІЮ ЛЮДИНИ: ЦЕ ДУХОВНО СИЛЬНА Й ВОЛЬОВА ЛЮДИНА, НАЦІОНАЛЬНО СВІДОМИЙ УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ З ІДЕЙНИХ ПЕРЕКОНАНЬ ВІДДАСТЬ ЖИТТЯ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ.
• ВОЛЕЛЮБНІСТЬ, МУЖНІСТЬ, ПОЧУТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕРЕД ПОНЕВОЛЕНОЮ БАТЬКІВЩИНОЮ, ЩИРИЙ ПАТРІОТИЗМ — ОСНОВНИЙ ПАФОС ЇХНЬОЇ ТВОРЧОСТІ.

​

За стилем поети були неоромантиками,

але за філософською заглибленістю і любов’ю до класичних форм (особливо сонетів) споріднювалися з київськими неокласиками.

Назвіть ознаки неоромантизму й неокласицизму

ХАРАКТЕРИСТИКА СТИЛЮ�,,БЛАГОРОДНА ЯСНІСТЬ ВИРАЗУ, АСКЕТИЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ СЛОВА ТА ДИНАМІЧНА ОЩАДЛИВІСТЬ РЕЧЕННЯ” �

• ”ЇХ СТИЛЬ Є ВИСОКИМ, “ЗАЛІЗНИМ” (ЦЕ НЕ ЧАСТЕ ЯВИЩЕ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ)
• ВІН ЦІЛКОМ ВІДПОВІДАЄ ТЕМАТИЦІ ПОЕЗІЇ ТА ДУХОВІ, ЯКИМ ВОНА ПРОЙНЯТА
• ЦЬОМУ СПРИЯЮТЬ ТАКІ ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ, ЯК ВЖИВАННЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛЕКСИКИ ТА ГРАМАТИКИ (ОСОБЛИВО ЦЕ ПРИТАМАННЕ О.СТЕФАНОВИЧУ)
• МІНІМАЛЬНЕ ВЖИВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ І МАКСИМАЛЬНЕ – ІМЕННИКІВ
• ПІДБІР СЛІВ З ПЕРЕВАГОЮ ПРИГОЛОСНИХ НАД ГОЛОСНИМИ

ЮРІЙ КЛЕН

Юрій Липа

Олександр Олесь

Д.Донцов

Наталя Лівицька - Холодна

Оксана Лятуринська

Євген Маланюк

Леонід Мосендз

Олена Теліга

Олег Ольжич

А тепер ми ознайомимося ближче з представниками «празької школи».

Всупереч офіційним джерелам їх було 4 покоління.

​

ТВОРЧІСТЬ ПОЕТІВ ,,ПРАЗЬКОЇ” ШКОЛИ”

ПРЕДСТАВНИКИ ПРАЗЬКОЇ ШКОЛИ�1-ШЕ НАЙСТАРШЕ ПОКОЛІННЯ

Засновник “празької школи”

Юрій Клен –

поет-неокласик

2-ге старше покоління

Наталя Лівицька-Холодна, дочка Президента УНР в екзилі

(за кордоном)

Її поезія постає в спокусливому вияві, через витончену, внутрішньо складну, але зовні

прозору образну структуру. В її віршах не знайдемо ні традиційних персонажів слов'янської міфології, ні героїки походів княжої дружини.

Лірична героїня Н. Лівицької-Холодної відчуває в собі темний голос крові й уявляє себе то «поганкою з монгольських степів», то полонянкою татарина.

Дочка міністра УНР Андрія Лівицького, вона виїхала за кордон, не закінчивши навіть

гімназії, і середню та вищу освіти здобула вже в Подєбрадах. Після Другої світової війни

переїхала до США, де і померла.

Прожила довге життя – 103 роки, але весь час сумувала за рідною Україною

Ю.ЛИПА Ю.ЛИПА Ю.ЛИПА

Д.Донцов і Ю.Липа створили антагоністичну пару

Дмитро Донцов – “злий геній” – ідеолог тероризму.

Юрій Липа – поетичнообдарований лікар, видатний український мислитель історіософського та геополітичного спрямування, прозаїк, перекладач, противник “донцовізму”.

Створює літературну групу «Танк», яка, певною мірою, розколола Празьку поетичну школу. Цим кроком Ю.Липа прагнув звільнитися від ідеологічного терористичного впливу Д.Донцова.

Як чудовий лікар і хімік, у 1940 р. у Варшаві разом з іншими професорами створює Українські Чорноморський, Океанічний та Суходоловий інститути.

У 1943 р. за активну політичну та наукову діяльність польська Армія Крайова вигнала вченого за межі країни. Цього ж року Ю.Липа повертається на Львівщину.

У 1944 р. Ю.Липу за те, що він лікував одного з поранених вояків УПА, його було жорстоко закатовано енкаведистами.

Д.Донцов

Юрій Липа

Липа дуже любив свою роботу лікаря, хіміка й поета.

Ці рядки з вірша Ю.Липи «Коли прийшла пора і ти дозрів…» перекликаються із всесвітньовідомими словами Г.Сковороди про «сродну працю».

​

…Ти не втечеш, дивись вперед – і знай:

Одно тобі зосталось тільки: жити ним,

І сповнитися ним, воно – від Бога.

Як же ж не вчув призначення свого, -

Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти

​

Меморіальна табличка на будинку, де жили і працювали Іван та Юрій (батько та син) Липи.

3-тє молодше покоління

Оксана Лятуринська

Ця жінка не зазнала у своєму житті звичайного людського щастя, хоча й була

надзвичайно обдарованою особистістю. Вона реалізувала себе і в малярстві, і в скульптурі, і в кераміці, і в писанкарстві, і в поетичній творчості.

​

О.Лятуринська назвала свою першу збірку «Княжа емаль», бо добре обізнана з

княжою епохою.

​

Історична реалія в її віршах — ключ до розшифрування смислових кодів, що

об’єднують віддалені між собою епохи:

​

День догоряв так світозарно!

Душа просила корабля.

Десь біля голосила Карна,

тужила Жля.

(«Жилились стязі, пнулись вгору...»)

Це не історія, це щось більше: гіркі уроки минулого не раз повторювалися, додаючи роботи Карні і Желі (символи плачу й скорботи за полеглими на полях битв, померлими від стихійного, а частіше штучно створеного голодомору).

Майже 20 років О. Лятуринська жила і працювала в Празі. Доля загнала її після Другої світової війни до Німеччини, й опісля до США, де й вона померла.

​

О. Лятуринська – автор монументу

Олена Теліга

Поетеса, революціонерка, яскрава особистість, вольова, енергійна й вродлива жінка, яка своє життя присвятила боротьбі за незалежну Україну.

​

Під час Другої світової війни на окупованій Україні організувала літературно-мистецьке життя, очолила Спілку письменників України. Як українську патріотку гестапівці 1942 р. розстріляли в Бабиному Яру.

​

Посмертно вийшли збірки «Душа на сторожі», «Прапори духа», «Полум'яні межі».

У поезіях та публіцистичних виступах поетеса проголошує героїзм як найвищу чесноту.

На переконання О. Теліги, рідний край від неволі може врятувати новий тип українця, який уміє жити й творити для своєї нації.

Чуєш, мій друже, славний юначе,

Як Україна стогне і плаче?

З півночі чорна постає хмара,

Рикає хижо московська навала.

Ми сміло в бій підем за Україну

І голови складем за Землю Рідну.

Ми сміло в бій підем за Русь Святую

І як один проллєм кров молодою.

Ворог лукавий йде на Вкраїну

Щоб обернути Край Наш в руїну.

Лава до лави станьмо як криця

На герць кривавий з ворогом бицця

Сміло до бою брате рушаймо,

Землі Святої врагу не даймо.

Жереб щасливий за Край вмірати,

А не в кайданах вік звікувати

Олег Ольжич

Син видатного українського поета Олександра Олеся. Талановитий поет, публіцист,політичний діяч, археолог, людина-легенда, ярий прихильник ідей Донцова.

Під час Другої світової війни організатор підпільного руху опору фашистам. Жорстоко закатований німцями на смерть 1944 р.

​

Збірками «Рінь», «Вежі», «Подзамчя» він увійшов в українську літературу як поет

раціональної, предметної лірики, яка заперечувала сентиментальне оспівування життя.

Олег вважав, що саме сильна духом, цілеспрямована особистість потрібна майбутній відродженій Україні

4-те наймолодше покоління

Леонід Мосендз

Народився у в сім'ї чиновника, грека за походженням.

У 1922 р. переїздить до

Чехословаччини, де закінчив курс гімназії і вступив на хімічно-технологічний факультет Української Господарської Академії в Подєбрадах. Тут він товаришує з Є. Маланюком.

Його надрукована творчість налічує поетичну збірку «Зодіак» (1941), три поеми, три книги новелістики, книги з публіцистики та інші.

Мосендз творив «наукову» поезію, включаючи філософські мотиви, поняття й лексику з точних наук, розширюючи естетичне поле лірики.

… Але нема жалю ні суму,

що все було, мов не було,

і стало тільки змістом думи,

лише луною прогуло…

Встає майбутнє. І могили

вчорашні — це його межа…

Яка ж це мука буть безсилим

під лезом смертного ножа!..

“Мій шпиталь”

Олекса Стефанович народився на Волині в сім'ї православного священика, але духовну стезю не обрав. 1922 р. виїхав до Чехословаччини, там закінчив Карловий університет.

У Празі підробляв домашнім учителем, різноробом. 1944 р. його силоміць вивезли в робітничі табори до Німеччини, де він прожив до 1949 р. Цього ж року прибув до США, де жив до кінця життя.

Потрапивши в еміграцію, О.Стефанович уже зробив свій вибір: Україна, її воля й

державність. Письменники «празької школи» сприяли тому, що молодий О.Стефанович став поетом, посів одне з провідних місць серед пражан.

Він розробляє теми і образи давньої української історії та міфології.

Найвищим злетом української державності в розумінні поета є княжа доба, козаччина й українська революція 1917—1920 pp.

Хвилюють, ходять, шумлять жита,

Злотисто-жовті, украй налиті,

Над ними неба блакить свята,

Ані хмаринки у тій блакиті.

Співає срібна в душі труба.

Душа квітками, як клумби, квітне,

Хліба і небо, небо й хліба,—

Куди не глянеш, жовто-блакитні...

Прага, 1923

ЄВГЕН ФИЛИМОНОВИЧ МАЛАНЮК

(1897-1968)

​

Огляд життя та творчості Євгена Маланюка.

​

Літопис життя Євгена Маланюка

Проблемне питання.

Хто він, Євген Маланюк?

Що ж хвилювало, що бентежило його душу?

Сам себе Є. Маланюк назвав «імператором залізних строф!»

Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього.

Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині.

А ще Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи навіть його гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

ЄВГЕН МАЛАНЮК

• УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ, КУЛЬТУРОЛОГ, ЛІТЕРАТУРНИЙ КРИТИК..
• ІМ’Я ПОЕТА БУЛО ЗАБОРОНЕНО НА БАТЬКІВЩИНІ ПРОТЯГОМ СІМДЕСЯТИ РОКІВ, А ЙОГО КНИЖКИ ЛЕЖАЛИ У СПЕЦФОНДАХ

Народився 2 лютого 1897 в Архангороді (с.Новоархангельськ) нині Кіровоградська область.�Батько був учителем, повіреним у містечковому суді, режисером, співав у церковному хорі. Мати була дочкою військового.�

• ОСВІТУ ЗДОБУВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ, БУВ ЗВІЛЬНЕНИЙ ВІД ОПЛАТИ, БО НАВЧАВСЯ НА «ВІДМІННО»
• 1906Р. ВСТУПИВ ДО ЄЛИСАВЕТГРАДСЬКОГО УЧИЛИЩА

1914 року вступає до Петербурзького політехнічного інституту.

Але розпочалась Перша світова війна. У 1914 році юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

Потрапляє на фронт з Київської військової школи.

• ЗГОДОМ ПЕРЕБРАВСЯ ДО ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНИ

1917 року він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості

Є. Маланюка).

У 1920 році разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. 1922 року він разом з Ю.Дараганом заснував журнал «Веселка».

Замок Подєбрада

У цьому старовинному замку XII століття містилася у 1923-1935 роках Подєбрадська Українська господарська Академія, де протягом 1923-1928 років навчався Євген Маланюк.

Над луком Лаби замок Подєбрада,

Креслірки гамір, молодість і труд.

• ЗАКІНЧИВ ІНЖЕНЕРНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 1923Р.

• НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА-ХОЛОДНА ЗГАДУВАЛА:
• "...ВІН ОДНОГО РАЗУ НА ЯКИХОСЬ ЛІТЕРА-
• ТУРНИХ ЗБОРАХ ПРЕДСТАВИВ МЕНЕ ПРИСУТНІМ СЛОВАМИ:

Перше кохання

Наталя Лівицька-Холодна 1923р.

​

• ВИХОДИТЬ ПЕРША ЗБІРКА«СТИЛЕТ І СТИЛОС» (1925)

1925р. одружився із Зоєю Равич студенткою-медичкою, родом з Полтавщини. Проживши з нею 4 роки

1925 року в Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», 1926-го в Гамбурзі — книжка «Гербарій».

ПЕРЕЇХАВ ДО ВАРШАВИ, ДЕ ПРАЦЮВАВ ІНЖЕНЕРОМ1929Р.

1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

• ПОЕТ НАРЕШТІ ЗНАЙШОВ СПОКІЙ РОДИННОГО ЖИТТЯ В СКЛАДНИХ УМОВАХ ЕМІГРАЦІЙНОГО ПОБУТУ В ПОЛЬЩІ

• В 30 РОКІВ ОДРУЖИВСЯ З БОГУМІЛОЮ СЛАВИЦЬКОЮ

• ЗБІРКА “МАДОННА” І СИН БОГДАН З'ЯВИЛИСЯ У СВІТ ОДНОЧАСНО,У 1934 РОЦІ

Протягом 1930-1939 років у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата».

ПОЕТ НЕГАЙНО ВІДБУВ ДО ПРАГИ І ДАЛІ 1945 РОКУ Є. МАЛАНЮК ОПИНИВСЯ В ЗАХІДНІЙ НІМЕЧЧИНІ, УВІЙШОВ ДО СКЛАДУ МУРУ (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РУХ), 1949-ГО — ПЕРЕЇХАВ ДО США.

​

​

• Є.МАЛАНЮК ПОТРАПИВ ДО СПИСКУ УКРАЇНСЬКИХ ТА РОСІЙСЬКИХ ЕМІГРАНТІВ,ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ НЕГАЙНОМУ АРЕШТУ.

• ПЕРША ЧЕРЕЗ 17 Р. ЗУСТРІЧ ЄВГЕНА З БОГУМІЛОЮ ВІДБУЛАСЯ У ВАРШАВІ ВОСЕНИ 1962 РОКУ

ДРУЖИНА ПОВЕРНУЛАСЯ ДО ПРАГИ РОЗХВИЛЬОВАНА,

АЛЕ ДУЖЕ ЩАСЛИВА. НЕВДОВЗІ ПО ТОМУ ЇЇ ДОПИТУВАЛА ДЕРЖБЕЗПЕКА У ПРАЗІ.

• 1963 Р. БОГУМІЛА ПОМЕРЛА,ПИСЬМЕННИК ДУЖЕ ТЯЖКО ПЕРЕЖИВАВ СМЕРТЬ ДРУЖИНИ ЙОМУ НЕ ДАВАЛО СПОКОЮ ПОЧУТТЯ ВИНИ,ЯКОЇ,ВЛАСНЕ, Й НЕ БУЛО.

• 1964 РОЦІ ПРИЇХАВ ДО Є.МАЛАНЮКА СИН БОГДАН, ДОДАВШИ ТИМ САМИМ ПОЕТОВІ ЖИТТЄВОЇ СИЛИ

ОСІНЬ ВОНИ ПРОЖИЛИ РАЗОМ. НОВА ЗУСТРІЧ ВІДБУЛАСЯ ВЛІТКУ 1967 РОКУ ТЕПЕР УЖЕ У ФРАНЦІЇ

У 1951-1966 роках вийшли такі його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П’ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), два томи есеїстки «Книги спостережень» (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).

МАВ

НЕЙМОВІРНЕ

ВІДЧУТТЯ

АУДИТОРІЇ І ГАРНЕ

ПОЧУТТЯ

ГУМОРУ. УМІВ

ЗАСТАВИТИ

СЕБЕ СЛУХАТИ.

​

​

Був неймовірним

кофеманом.

Його незмінним

спутником

була люлька,

попри всі

заборони лікарів.

​

• 16 ЛЮТОГО 1968 РОКУ ЄВГЕН МАЛАНЮК ПОМЕР НА УДАР СЕРЦЯ У СВОЄМУ САМОТНЬОМУ ПОМЕШКАННІ В НЬЮ-ЙОРКУ.

1958 року Є. Маланюк став почесним головою об’єднання українських письменників «Слово».

Творча спадщина Євгена Маланюка

1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР).

1922 співвидавець альманаху “Озимина”.

Збірки поезій

1925 “Стилет чи стилос” Калуш, Польща.

1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина

1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща

“Земна Мадонна” , Варшава, Польща

“Перстень Полікрата” , Варшава, Польща

“Вибрані поезії”, Варшава, Польща

Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина).

1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк

1953 Поема “П’ята симфонія”

1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк

1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк

1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох”

Літературно - публіцистичні статті

1954 “Нариси з історії нашої культури”

1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”-цикли есе про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша,

М. Гоголя, цикли нарисів про радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про проблеми біографії, цикл «Росія».

Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.

Мабуть, ніхто з українських поетів після Кобзаря так гостро не виповів пекучий біль і тугу за втраченою державністю, так суворо не карав свій народ за малоросійську кволість і брак твердої волі в національно-визвольних змаганнях, як Є. Маланюк.

Невже ж калюжою Росії

Завмре твоя широчина? —

з розпачем запитував він свою Батьківщину.

І він же непохитно вірив:

Ти не загинеш, мій народе,

Пісняр, мудрець і гречкосій.

Ще в молоді роки Є. Маланюк точно визначив свою політичну й людську позицію:

«Я волю полюбив державну». Вона й стала йому провідною зіркою, що осявала життєву й творчу путь поета.

​

КОЛЕКТИВНА РОБОТА ЗА ТВОРЧІСТЮ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА (

​

МОТИВИ ЛІРИКИ (ВИПИСАТИ НАЗВИ ТВОРІВ І ЦИТАТИ ДО КОЖНОГО МОТИВУ )

• МОТИВ БЕЗМЕЖНОЇ ЛЮБОВІ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ І ТАКОЇ Ж БЕЗМЕЖНОЇ ТУГИ ЗА РІДНИМ ПОКИНУТИМ КРАЄМ (ХЕРСОНЩИНОЮ) .
• МОТИВИ ГОСТРОЇ ПОЛЕМІКИ З ВОРОГАМИ УКРАЇНСЬКОЇ СВОБОДИ.
• МОТИВ БОЛЮ ЧЕРЕЗ ПЕРЕКРУЧУВАННЯ РІДНОЇ ІСТОРІЇ, НАУКИ, КУЛЬТУРИ, ТОБТО-ЧЕРЕЗ ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЮ.
• МОТИВ БОЛЮ ЧЕРЕЗ ПРОДАЖНІСТЬ, ЗРАДЛИВІСТЬ, САМОРУЙНУВАННЯ НАРОДУ І ЙОГО БАЙДУЖІСТЬ ДО ВИГНАНЦІВ.
• МОТИВ УСЛАВЛЕННЯ ВЕЛИЧІ ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ, ЛИЦАРІВ ЗАПОРОЖЖЯ.
• МОТИВ ВІДРОДЖЕННЯ ЗДОБУТКІВ СТЕПОВОЇ ЕЛЛАДИ (ЕЛЛІНСЬКОГО ГУМАНІЗМУ) В ПОЄДНАННІ З МОГУТНЬОЮ СИЛОЮ ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ВОЛІ.
• МОТИВ ТРИВОГИ ЧЕРЕЗ ТЕХНОКРАТИЗАЦІЮ СУСПІЛЬСТВА.
• МОТИВ УСЛАВЛЕННЯ ЛЮДЕЙ БАГАТОГРАННИХ І ЦІЛЬНИХ(Т.ШЕВЧЕНКА, І.МАЗЕПИ...).
• МОТИВ БЕЗСТРАШНОЇ БОРОТЬБИ ЗА СВОЇ ІДЕАЛИ.
• МОТИВ КОХАННЯ ДО ЖІНКИ (ЕРОТИЧНА Й ІНТИМНА ЛІРИКА).

​

​

Позиція Євгена Маланюка – це позиція вільної у своєму виборі людини, яка не прислуговує ніяким партіям.

У колі його зору постійно був літературний процес в Україні від Павла Тичини до Ліни Костенко, а також і чехи, і поляки, і росіяни, і музика, і малярство, і театр.

Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії «Уривок з поеми». Її актуальність, символічність назви.

«Напис на книзі віршів...» – ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбувати свій час для нащадків «Під чужим небом».

Євген Маланюк

«Уривок з поеми»,

«Напис на книзі віршів...».

Центральною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Любов до Батьківщини, жодного разу не зрадивши, проніс поет через усе життя, усі довгі роки еміграції, нею жив, нею дихав, нею марив.

Літературознавець М. Неврлий писав: «Любити і ненавидіти Батьківщину дано геніям. Так немилосердно картати Україну міг лише той, хто був готовий віддати за неї своє життя».

Якою ж постає Україна у вірші Є. Маланюка «Уривок з поеми»?

Велика синівська любов спонукала його дивитися правді у вічі, хоч би якою гіркою вона не була. Щоб зрушити національну свідомість, варто не лише підносити позитивне в історичному досвіді, а й мати мужність вказати на потворне й ганебне в історії. У багатьох віршах поет відмовляється назвати Україну матір'ю, натомість вважає її «повією ханів і царів».

“УРИВОК З ПОЕМИ” МАЛАНЮК .�

• ВНУК КРЕМЕЗНОГО ЧУМАКА,�СІЧОВИКА БЛІДИЙ ПРАВПРАВНУК,�Я ЗАКОХАВСЬ В ГУЧНИХ ВІКАХ,�Я ВОЛЮ ПОЛЮБИВ ДЕРЖАВНУ.��І КРІЗЬ ПАПЕРИ, КРІЗЬ ПЕРО,�КРІЗЬ ДНІ БУДЕННІ — БОГОДАННО�РОКОЧЕ ЗАПОРОЗЬКА КРОВ�МІЦНИХ ПОПЛІЧНИКІВ БОГДАНА —��ТИХ ОТАМАНІВ КУРІННИХ,�ЩО ПІД ГАРМАТИ РЕВОЛЮЦІЙ�УМІЛИ КИНУТЬ П'ЯНИЙ СМІХ�В СКРИВАВЛЕНЕ ОБЛИЧЧЯ — МУЦІ.��ЧИЯ ЗАЛІЗНА ГОЛОВА�І З-ПІД КАТІВСЬКОЇ СОКИРИ�ЖБУРЛЯЛА В ЧЕРНЬ ТАКІ СЛОВА,�ЩО ЇЙ МОРОЗ ІШОВ ЗА ШКІРУ.��ХТО В ДИКИЙ ВИХОР ГОПАКА�ВТІЛЯВ ЖИТТЯ НАЗУСТРІЧ СТЕПУ,�Й ЧИЯ УПЕВНЕНА РУКА�ЗМІЦНЯЛА СИВОГО МАЗЕПУ.��КОЛИ Ж В БАТУРИНСЬКІМ ОГНІ�ДЕРЖАВА РУХНУЛА, ТОДІ-ТО�ВОНИ ВЗЯЛИ СВЯЧЕНИЙ НІЖ,�ЗАЛІЗНЯКА МАЙБУТНІ ДІТИ!��

• ХАЙ ЗГИНУЛО, ХАЙ ЗАГУЛО —�ВОНИ ЛИШИЛИСЯ, ЯК КРИЦЯ!�І ЖАДНИЙ ПРИМУС, ЖАДНЕ ЗЛО�ЇХ НЕ ПРИМУСИЛО СКОРИТЬСЯІ��ХЕРСОНСЬКІ ПРЕРІЇ — МОВ СІЧ,�А КОБЗАРЕМ — ХЕРСОНСЬКИЙ ВІТЕР,�І РІДНИМ БУВ ОДРАЗУ КЛИЧ:�— ВСТАВАЙТЕ! КАЙДАНИ ПОРВІТЕ!��БО Ж ТАМ ТЕЧЕ КОЗАЦЬКИЙ БУГ�Й — НЕ РАЗ ЧЕРВОНАЯ — СИНЮХА,�А Я ТАМ ВЕСЕН ВЕРБНИЙ ПУХ�І ДУХ ЗЕМЛІ — З ДИТИНСТВА НЮХАВ.��ЯК НЕ КАЛІЧИЛА МОСКВА,�НЕ СПОКУШАВ ЇЇ РОЗГОН ТОЙ —�ТА ВРАЗ ПІДВІВСЬ, І ЗАПАЛАВ,�І З СЕРЦЯ КРОВ'Ю КРИКНУВ ГОНТА.��...ДАРЕМНО, ВОРОЖЕ, РАДІЙ —�НЕ ПАРАЛІТИК І НЕ ЛІРНИК�НАРОД МІЙ — В ГУРАГАН ПОДІЙ�ЖБУРНЕ ТОБОЮ ЩЕ, НЕВІРНИЙ!��ЩЕ ЗАСИЛАТИМЕШ, НА ЖАЛЬ,�ДО КИЄВА ПОСЛІВ МОСКОВСЬКИХ —�І ПО ПАРКЕТУ НАШИХ ЗАЛЬ�СТУПАТИ ЛАПТЮ БУДЕ СКОВЗЬКО.�

Про які історичні події Є. Маланюк згадує, називаючи імена та прізвища постатей, пов'язаних з ними?

Б.Хмельницький

І. Мазепа

М.Залізняк

І. Гонта

• З якою метою поет згадує рядки «Заповіту» Т. Шевченка?

І рідним був одразу клич:�— Вставайте! Кайдани порвіте!

З якою метою використовує алюзію з твору І.Франка («Пролог» із поеми «Мойсей»)?

Даремно, вороже, радій —

Не паралітик і не лірник

Народ мій

ПАСПОРТ ТВОРУ

Жанр: вірш

Рід: громадянська лірика.

Епіграф: Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren (Переклад: Я син цієї породи … Е. Верхаерен).

Тема: Відчуття ліричного героя себе частинкою свого нескореного славетного народу.

Ідея: Український народ ще отримає незалежність від російського, бо ж українці, маючи таке славетне минуле, матимуть не менш величне майбутнє. спогад поета про запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю, возвели­чення історичної пам’яті українського народу, розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців; заклик до пробудження в українців почуття національної свідомості, психології переможця, віра в силу й безсмертя рідного народу.

Основна думка: Поки кожен пам’ятатиме про славетне минуле, то не згине надія на краще майбутнє.

художні засоби:

Епітети: кремезного чумака, блідий праправнук, в гучних віках, державну волю, дні буденні, запорозька кров, міцних поплічників, отаманів курінних, п’яний сміх, скривавлене обличчя, залізна голова, катівської сокири, дикий вихор, упевнена рука, в батуринськім огні, свячений ніж, майбутні діти, жадний примус, жадне зло, херсонські прерії, херсонський вітер, козацький Буг, вербний пух, послів московських.

Метафори: я закохавсь в гучних віках; я волю полюбив державну; рокоче запорозька кров; (отамани) уміли кинуть п’яний сміх в скривавлене обличчя – муці; (залізна голова) жбурляла в чернь слова; я там весен вербний пух і дух землі з дитинства нюхав; і з серця кров’ю крикнув Гонта.

Порівняння: (голова) жбурляла в чернь такі слова, що їй мороз ішов за шкіру; вони лишилися, як криця!; херсонські прерії — мов Січ, а кобзарем — херсонський вітер;

Звертання: Даремно, вороже, радій; народ мій — в гураган подій жбурне тобою ще, невірний!

Алюзія: І рідним був одразу клич: — Вставайте! Кайдани порвіте! (Т. Шевченко “Заповіт”).

Примітки: «Уривок з поеми» слугує яскравим прикладом «козацької лірики». Перед чи­тачем з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи січовика, отамана, Січі. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів паралелі із XX ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні звитяги та перемоги українських коза­ків. Поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишню доблесть прадідів

Ліричними роздумами про призначення поезії, важливості місії поета в суспільстві позначений твір, який є прологом до збірки «Земля і залізо», — «Напис на книзі віршів...».

Напружений, незломно-гордий,

Залізних імератор строф —

Веду ці вірші, як когорти,

В обличчя творчих катастроф.

​

Позаду — збурений Батурин

В похмурих загравах облуд, —

Вони ж металом — morіturі —

Сурмлять майбутньому салют,

​

Важкі та мускулясті стопи

Пруживий одбивають ямб —

Це дійсности а не утопій

Звучить громовий дифірамб.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Ось — блиском — булаву гранчасту

Скеровую лише вперед:

Це ще не лет, але вже наступ,

Та він завісу роздере.

​

Шматками розпадеться морок,

І ти, нащадче мий, збагнеш,

Як крізь тисячолітній порох

Розгорнеться простір без меж.

​

Збагнеш оце, чим серце билось,

Яких цей зір нагледів мет,

Чому стилетом був мій стилос

І стилосом бував стилет.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Жанр: громадянська лірика.

Тема: Звернення поета до свого читача і показ усіх складнощів написання поезії.

Ідея: Важка доля поета як виразника усіх відчуттів внутрішнього світу та дзеркала усіх подій зовнішнього світу.

Основна думка: Поет творить попри все і будь-якими засобами, бо його мета – поділитись побаченим і відчутим з читачем.

художні засоби: Епітети: напружений, незломно-гордий імператор, залізних строф, творчих катастроф, збурений Батурин, в похмурих загравах, важкі та мускулясті стопи, пруживий ямб, громовий дифірамб, булаву гранчасту, тисячолітній порох.

Порівняння: веду ці вірші, як когорти.

Звертання: і ти, нащадче мий, збагнеш.

Метафори: імператор залізних строф; веду вірші в обличчя творчих катастроф; вони ж (похмурі заграви) металом сурмлять майбутньому салют; важкі та мускулясті стопи пруживий одбивають ямб; звучить громовий дифірамб; блиском булаву гранчасту скеровую лише вперед; шматками розпадеться морок; яких цей зір нагледів мет.

Антитеза: це дійсности а не утопій звучить громовий дифірамб; це ще не лет, але вже наступ. Алюзія: Чому стилетом був мій стилос і стилосом бував стилет (вказівка на власний вірш Є. Маланюка «Стилет чи стилос?»).

Поезія Євгана Маланюка надзвичайно відверта – тут він не боїться розповісти читачу про усі складнощі життя поета, про всі негаразди, які трапляються на його шляху. Та попри все поет – це, перш за все, борець за правду, тому він продовжує писати. І нехай його правду дізнаються нескоро, та одного разу його праця відкриється світові і потрапить у руки до читача.