Комунальний вищий навчальний заклад� «Харківська академія неперервної освіти»

​

​

Превентивна робота щодо протидії гендерно зумовленому домашньому насильству у закладах загальної середньої освіти

​

​

​

В`ячеслав Бандура, методист Центру практичної психології, соціальної роботи та здорового способу життя

​

Мета превентивного виховання в закладах освіти

• полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення. Вона може розглядатися поліаспектно.

​

Превентивне виховання в закладах освіти

• - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

Превентивне виховання в закладах освіти

• має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства.

​

Превентивна робота в закладах освіти

• проводиться з усіма здобувачами освіти, починаючи від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Превентивність має бути складовою будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки превентивний процес суттєво посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії.

​

Педагогічний аспект 

• превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей про соціальної поведінки.

​

Соціальний зміст 

• передбачає об'єднання зусиль суб'єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів: нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви.

​

Психологічний аспект 

• превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

​

АКТУАЛЬНІ ГЕНДЕРНІ ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ��

• ЧОЛОВІЧІ
• ЖІНОЧІ
• СІМЕЙНІ

​

Згідно Конвенції Ради Європи

«насильство стосовно жінок» розуміється як

порушення прав людини й форма дискримінації

стосовно жінок та означає всі акти насильства

стосовно жінок за гендерною ознакою, результатом

яких є або може бути фізична, сексуальна,

психологічна або економічна шкода чи страждання

стосовно жінок, у тому числі погрози таких дій, примус

або свавільне позбавлення волі, незалежно від того,

чи відбувається це в публічному або приватному

житті;

​

Гендер

• Поняття «ґендер» ввійшло із соціології і означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.
• Окремо вирізняють ґендерно зумовлене насильство – це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі.

Гендерно зумовлене насильство

​

• це насильство, яке вчиняється до осіб через їхню стать або стосується переважно осіб певної статі. Це крайній вияв дискримінації за ознакою статі, жертвами якого найчастіше стають жінки.�

Гендерно зумовлене насильство

• Гендерно зумовлене насильство є крайнім виявом дискримінації за ознакою статі, однією з причин якої є гендерна нерівність в суспільстві. Розуміння специфіки гендерно зумовленого насильства та гендерної нерівності дуже важливо для формування стратегії запобігання та протидії даним явищам.

​

Види гендерно зумовленого насильства

• Сексуальне домагання;
• Зґвалтування;
• Переслідування;
• Домашнє насильство;
• Фізичне насильство;
• Психологічне насильство;
• Сексуальне насильство;
• Економічне насильство;

​

​

​

Гендерна дискримінація

• будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження на підставі статі, яке впливає чи має на меті вплинути на вразливість чи визнання, здійснення прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадянській чи будь-якій іншій сферах чи користування ними з боку жінок незалежно від їхнього матеріального статусу, на підставі рівності чоловіків та жінок.

​

Дискримінація

• ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (Закон України від 06.09.2012 № 5207-УІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

​

Продовження

• пряма дискримінація – ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними;
• підбурювання до дискримінації – вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками; 

​

Продовження

ПРИКЛАД

• Під час оголошення вакансії організацією не зазначаються обмеження при прийнятті на роботу. При цьому, керівник організації дає усну вказівку не брати на роботу вагітних жінок та жінок з малолітніми дітьми, оскільки це, за його словами, – «не працівники». Або ж у вимогах до кандидата на заміщення вакантної посади зазначається обмеження за віком чи за статтю, не зважаючи на те, що даний вид роботи може виконувати як жінка, так і чоловік (якщо вік та стан здоров’я дозволяють виконувати таку роботу).

​

Дискримінація за ознакою статі:

• ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

​

Продовження

ПРИКЛАД

• Менша оплата праці жінок у порівнянні з чоловіками на тих самих посадах. Згідно з інформацією Державної служби статистики України, розмір середньомісячної заробітної плати жінок є на 26% нижчим, ніж у чоловіків. Покладання турботи про дітей та домашньої роботи переважно на жінок. Турбота про дітей в Україні залишається жіночою справою. Саме жінки надовго йдуть у декрет (набагато довше, ніж годують дитину груддю), саме жінки беруть відпустку, коли дитина хворіє, саме бабусі дивляться за онуками, навіть якщо дідусь теж у наявності. Як наслідок, поки чоловіки розвиваються професійно або відпочивають, жінка зайнята у неоплачуваній сфері, робота в якій не помічається та сприймається як належне. Фактично через це жінка наражається на дискримінацію у трудових відносинах, адже це їй потім забирати дитину із садочка (отже, вона не зможе затриматись на роботі), організовувати дитяче дозвілля, знаходитись на лікарняному.

​

Гендерне насильство�

• Домашнє насильство;
• Зґвалтування та сексуальне насильство;
• Сексуальні домагання;
• Насильство в інституційному середовищі (інтернати, навчальні заклади);
• Каліцтво статевих органів;
• Насильство в військових конфліктних та пост-конфліктних ситуаціях;
• Вбивство в ім'я честі;
• Примушене одруження;
• Примусовий аборт та примусова стерилізація

Ґендерна нерівність

• рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства (Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» від 08.09.2005 р.).

​

Насильство за ознакою статі

• діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції - становище, обов’язки тощо - жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій у публічному або приватному житті (Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005 р.).

​

• Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок та домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська Конвенція).
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». URL: http://https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 (дата звернення: 02.10.2019).

• ПРИКЛАД
• Якось Ярослав прийшов до школи в рожевій сорочці. Вона стильна. Більше того, це подарунок сестри. Але реакція однолітків була несподіваною і, м’яко кажучи, неприємною. Однокласниця Ярослава Марина почала сміятись над хлопцем, глузуючи перед усім класом через те, що він одягнув начебто «дівчачу сорочку». А хлопці підтримали злий жарт дівчини, пригрозивши, що поб’ють Ярослава, якщо ще раз побачать його у рожевому кольорі.

​

Насильство в закладі освіти

• це сплановані або спонтанні агресивні дії, що відбуваються на його території або в його приміщеннях під час занять, перерв, на шляху до нього і назад, а також на заходах, які проводить заклад в іншому місці. Суб`єктами і об`єктами насильства у закладі освіти можуть педагоги, інші працівники, учні та їхні батьки. Представник будь-якої з названих груп може бути ініціатором насильницьких дій, постраждалою стороною або свідком.

Чинники насильства

• Серед найважливіших чинників, які можуть призвести до насильства у закладах освіти, можна окреслити:

​

• Особистісні;
• Сімейні;
• Чинники середовища;
• Сутиаційні та соціальні.

Домашнє насильство

• це один із різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час воєнних дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім’ї), які мають тісні стосунки – кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські тощо. Отже, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладнюються саме тим, що дане правопорушення стосується близьких людей.

​

​

​

Продовження

• З прийняттям 7 грудня 2017 року Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» державою були сформульовані організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

​

​

​

Продовження

• кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
• особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала особа), – особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

Продовження

• дитина-кривдник – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
• дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала дитина), – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

​

Сфера дії законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству (ст. 3 Закону)

Дія законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1. подружжя;
2. колишнє подружжя;
3. наречені;
4. мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5. особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6. особи, які мають спільну дитину (дітей);
7. батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8. дід (баба) та онук (онука);

​

Сфера дії законодавства щодо запобігання та протидії домашньому насильству (ст. 3 Закону)

• прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
• вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
• рідні брати і сестри;
• інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
• діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
• опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
• прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

• Дія законодавства з питань запобігання та протидії домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

Запобігання домашньому насильству

• система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

​

ПРИКЛАД

• «Домашнє насильство» Анастасії 29 років. Вона – мешканка маленького містечка, де все життя прожили її батьки. Батько працював міліціонером, мама вчителювала. Їх багато хто знав, і тому серед містян вони виглядали поважною сім’єю з хорошим достатком. Дійсно, ззовні – інтелігентна, порядна родина. І лише тепер, після стількох років, Анастасія вирішила звернутися по допомогу. Виявляється, батько постійно протягом усіх цих років жорстоко знущався над матір’ю – влаштовував скандали, сильно бив. І у чарку позаглядати він любив. Тому, коли приходив додому після оковитої, страшно було всім – і мамі, і Насті з її молодшою сестричкою. Дітей він називав «неповноцінними виродками», всіляко їх принижував. Для матері завжди була важливою громадська думка – що люди скажуть, тому вона сама нікому не розповідала про свою біду і забороняла розповідати про це будь-кому і дітям, зазначаючи, що всі люди, нібито, так живуть. Одного разу батько побив маму так, що вона потрапила на операційний стіл. Лікарі ледь врятували їй життя. Вона провела в лікарні кілька місяців. Тато тим часом напоказ дуже хвилювався і забезпечував свою дружину всім необхідним. Та тільки-но з жінки зняли останні бинти та шви, все почалося знову. Минули роки. Анастасія поїхала на навчання. Але щоразу, повертаючись додому, знову опинялася в тій ситуації страшних побоїв, сварок та знущань. Зараз і Анастасія, і її сестра живуть окремо, досить добре влаштувавши своє життя. І Анастасія нарешті зважилась на те, на що не могла насмілитися за стільки довгих років її мати, – розказати правду і звернутися по допомогу.

​

Жорстоке поводження з дитиною

• це будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

Жорстоким поводженням з дитиною є:

• будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
• використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
• робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини;
• використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);

Жорстоким поводженням з дитиною є:

• втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
• дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров’я, волі, чести, гідности, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
• статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема її розумової чи фізичної неспроможності, пов’язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, зокрема в сім’ї.

• Закон України «Про охорону дитинства». URL: http:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 (дата звернення: 02.10.2019).
• Постанова КМУ від 3 жовтня 2018 р. № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю». URL: http:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF (дата звернення: 02.10.2019).
• Постанова КМУ від 3 жовтня 2018 р. № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю». URL: http:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF (дата звернення: 02.10.2019).

ПРИКЛАД

• Поняття жорстокого поводження ілюструють численні повідомлення у пресі: «У Донецькій області мати забила свою 5-річну прийомну доньку до смерті, а молодшу доньку жорстоко побила»; «На Закарпатті батьки жорстоко побили півторарічну доньку, лікарі насилу врятували дитині життя». І подібних повідомлень у пресі чимало. Про такі випадки також часто повідомляють на Національну дитячу «гарячу» лінію. І історія Івана – саме з таких. Хлопець живе з матір’ю, батька свого ніколи не бачив. Стосунки сина з мамою ніколи не були особливо теплими: жінка зловживала алкоголем, знущалася над малим з народження, постійно звинувачувала його в тому, що їх покинув батько Івана, ображала хлопця, а часто і лупцювала. Йшли роки, Іван підріс, став школярем. У школі Іван користувався авторитетом, але не через старанність у навчанні, а більше через свій запальний характер. Хлопець був «своїм» у компанії старших за нього юнаків. Рано почав палити, був помічений у бійках. Тому матір хлопця часто викликали до школи, не обходилося і без втручання правоохоронних органів. Зрозуміло, що мати була невдоволена поведінкою сина. А одного разу її лють перейшла всі межі: в материних руках опинився ніж, з яким вона взялася ганяти за хлопцем по хаті. Іван ледве втік. Додому він більше не повернувся. Через кілька тижнів вуличного життя Івана заарештували за розбиту вітрину магазину та помістили у спеціальний заклад для дітей.

Продовження

• Згідно із законодавством України, діти, що постраждали від жорстокого поводження, вважаються такими, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Складні життєві обставини

• в яких перебуває дитина – умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров’я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, навіть у разі, коли кривдником(-цею) є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінки потреб дитини.
• Складність полягає в тому, що відсутнє юридичне визначення поняття «жорстоке поводження».

Можна розрізнити інституціональні види жорстокого поводження з дітьми:

• в сім’ї (батьки, опікуни дітей);
• у школі, дитячій установі (ставлення дорослих – педагогів(-инь), інших робітників закладів – до дітей);
• в мікросередовищі дитини (сусіди, оточення в дитячому колективі, у виховних установах тощо).

Продовження

• У сім’ї об’єктами жорстокого поводження може бути будь-хто з її членів – мати/батько, вітчим/мачуха, дід/бабуся, брати/сестри.
• Жорстокість може виявлятися і з боку осіб, які безпосередньо не є членами сім’ї, але пов’язані з ними певними стосунками. Це різноманіття ускладнює роботу із сім’ями, але його необхідно враховувати в соціально-педагогічній роботі.

• Постанова КМУ від 3 жовтня 2018 р. № 800 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю». URL: http:// https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2018-%D0%BF (дата звернення: 02.10.2019).

Жорстоке поводження з дітьми виявляється на рівнях:

• «батьки – діти» (родинні зв’язки);
• «дорослі – діти» (професійне, особисте спілкування);
• «діти – діти» (міжособистісні стосунки);
• «діти – чужі, незнайомі».

Жорстоке поводження з погляду порушення прав дитини можна розглядати як:

• ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав;
• відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд);
• ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі);
• відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності;
• безвідповідальність стосовно дітей;
• бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації;

Продовження

• насильство;
• брутальність, глузування, неповага до гідности, особистости дитини;
• таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не в змозі виконати те, що вимагають від неї батьки;
• авторитарний стиль спілкування з дитиною;
• нехтування дитиною;
• ошукування дитини.

Продовження

• Отже, виходячи з цього, підсумуємо, що жорстоке поводження з дітьми може бути як одномоментним, так і пролонгованим у часі; як свідомим, так і неусвідомленим з боку дорослих, батьків, вихователів. Жорстоке поводження, жорстоке ставлення можуть призвести до загибелі дитини (дітей), до емоційного або психічного травмування.

• Жорстоке поводження може бути у вигляді насильства. Але жорстоке поводження – поняття, ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати права і свободи дітей, але може не задовольняти при цьому потреби й інтереси дітей, бути вираженим у грубій формі.

• Насильство завжди здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Мають місце випадки, коли людина, що здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює негативних наслідків такого поводження.
• Як правило, жорстоке поводження з дитиною – це комплекс дій дорослих чи дитячого колективу, воно не зводиться до одного якогось прояву чи ознаки.

Здобувачі освіти мають:

• поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу;
• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявности);
• повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Педагогічні працівники мають:

• захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження чести та гідности, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача

(-ки) освіти;

• додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов’язки;
• повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів щодо припинення булінгу (цькування);
• формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки здобувачів освіти мають:

• виховувати у дітей повагу до гідности, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я тих, хто їх оточує;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
• дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
• формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливости, патріотизму, гуманізму, толерантности, працелюбства;

Заповніть гугл форму та дайте відповідь на тестові питання для виконання сертифікаційних умов за покликанням:

https://forms.gle/G69urLfmNoQ7ZnEv5

За додатковою інформацією ви можете звернутися за адресою slavikbandura@ukr.net

​

БАЖАЮ ЗДОРОВ`Я

​