Музичні

інструменти

України

Ллється музика бандури,

Струни скрипалів горять.

Контрабасові фігури

Ніби вартою стоять. 

Ліри, кобзи і сопілки,

Флейта-пана і гобой

У чарівную мандрівку

Всіх запрошують з собой. 

Там, як провідник – літаври –

Крок за кроком нас ведуть

Й мелодійнії цимбали

Струни серця й душу рвуть. 

​

• Народні музичні інструменти України – це яскрава сторінка історії музичної культури українського народу.
• Вони виявляють багатство його душі, свідчать про високу матеріальну та духовну культуру.
• Українські народні музичні інструменти є ще одним підтвердженням наспівного, мелодійного характеру української музики, її багатоголосся.

Музичний інструмент — інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний. Наука, що вивчає історію, культурні традиції та технічні особливості музичних інструментів називається інструментознавством або органологією.

• Якщо розділити інструменти за способом добування з них звуку, то вийде три групи – ударні, духові та струнні.
• Так по чому ж стукала, у що дула і що смикала первісна людина? Ми не знаємо, якими саме були перші музичні інструменти, але ми можемо це припустити.

Народні ударні та шумові музичні інструменти в Україні

• �Українські ударні народні інструменти виникли ще раніше ніж струнні та духові. У XVII ст. старовинні бубни перетворилися у барабани, литаври і бубон з бубонцями. Народні ударні інструменти в оркестрі замінюються на трикутник, кастаньєти, бубон, коробочку, тарілки, малий барабан, з певною висотою дзвіночки, литаври, ксилофон. Музична культура України, як і її загальна культура, розвивалася під впливом музичних культур сусідніх країн. Саме тому в музично-виконавській практиці України і сьогодні зустрічаються такі народні музичні інструменти, які вважаються характерними для інших країн. Такими інструментами є ложки дерев'яні, накри, рубель.

��Українські селяни часто використовували у якості музичних інструментів підручні побутові предмети. Один із таких – рубель, основною функцією якого було зовсім не музика. Рубель – це дошка з «рубцями», котру використовували для прання одягу, така собі перша ручна «пральна машинка». Проте, потім йому знайшли ще одне застосування, адже рубель видавав досить гарний звук, коли по ньому «рубали» ложкою чи скалкою.�

Рубель.

Бугай

• Бугай – старовинний музичний інструмент, котрий пішов із Західної України. Зробити такий інструмент міг кожен бажаючий – взяти дерев’яне барильце, обтягнути із двох боків шкірою, причепивши з одного боку пучок кінського волосся, утворивши такий собі «хвіст». Потрібно міцно тримати барильце, а за хвіст тягнути мокрою рукою – від цього музичний інструмент утворює звук, схожий на крик бугая, звідки і пішла його назва.

​

• Бубон (решето) – цей музичний інструмент також був популярний у різних народів світу, в тому числі й в Україні. Це дерев’яний обідець, обтягнутий з обох боків шкірою. Згодом він дещо осучаснився і в дерев’яному обідку з’явились металеві тарілочки або дзвіночки – «бубенці». Це ритмічний інструмент, який є невід’ємною частиною усіх ансамблів, що виконують музику до танців. За давніх часів його використовували як військовий музичний інструмент, аби він своїми ритмічними звуками додавав воїнам завзяття, а також залякував ворога. Грати на такому інструменті дуже просто – бити по обідку бубона або його шкіряній частині. Головне дотримуватись ритму.

​

• Деркач – шумний музичний інструмент, також має назви «вертушка» та «тріскачка». Він складається із дерев’яної коробочки, коліщатка та ручки, котру потрібно крутити. Утворює тріщання подібне із рублем. У використанні дуже простий – не потрібно мати жодних музичних навиків аби на ньому грати.

​

ЖАЛІЙКА – дерев'яна дудка.

У її кінець вставляється пищик. У верхній частині має 6-9 отворів для підсилення звучання. На кінець трубки надівається розтруб, що виготовлюється з коров'ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п'єсах награвального, танцювального характеру.

​

• Колісна ліра — струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо. На трьох (іноді більше) струнах грають мелодію, притискаючи струни клавішами, а дві інші струни — бурдонні.
• Вперше згадується на українських землях з початку XVII ст. Лірниками найчастіше були мандрівні старці, при яких знаходились хлопці-учні. Вони виконували важливу сакральну функцію. Коли лірник приходив до села то він обходив всі хати і читав в них молитви за померлих. Деякі дослідники вважають що лірники успадкували функції язичницьких жерців.
• При грі сидячи інструмент тримають на колінах, при грі стоячи - підвішують на ремені через плече.

Гусла — один із найдавніших музичних інструментів. Історичні пам'ятки свідчать, що слов'яни ще в IX ст. вражали своєю грою на гуслах царів Візантії. Імовірно, що своєю назвою цей інструмент завдячує пружно натягнутій тятиві лука, яка в мові східних слов'ян так і називалася — «гусла». Щоб отримати мелодійний звук, достатньо було піднести до неї порожню посудину і смикнути. Отже, струни та резонатор, що посилює їх звучання,— основний принцип щипкового інструмента.

Козобас – з’явився лише наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Його перший зразок зробили в Національному українському народному хорі імені Григорія Верьовки.

Майже одночасно подібну химеру змайстрували й у Київському оркестрі народних інструментів.

​

Раніше на Івано-Франківщині був такий звичай: коли музиканти вже залишали весілля, а гостям ще хотілося танцювати, тоді вони брали відро, встромляли у нього коромисло, прив’язували дрота до дужки відра і верхнього кінця коромисла, а потім палицею протягували по ньому. Такий "інструмент" розважав гостей на 5-7-й день весілля, також з ним колядники супроводжували різдвяну "козу", імітуючи її "голос".

Українська кобза – вже давно забутий струнно-щипковий народний інструмент, поріднений, з одного боку, зі східною домброю або дутаром, а з другого – з російською балалайкою.

Це лютнеподібний інструмент з овальним або наближеним до круглого корпусом, з довгим грифом і трьома струнами. Мандрівні співці, часто незрячі, співали про тяжку долю, яка випала на долю українців та боротьбу за свободу. Акомпанували вони собі саме на кобзі, тому їх і називали кобзарями. Кобза була справді народним інструментом українців у 16-17 століттях, але потім її витіснила більш досконала –бандура.�

СОПІЛКА - народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих

часів. Виготовлявся із калинової гілки, бузини,

ліщини, очерету та ін.

Довжина сягала 30-40 см,

у нижньому кінці просвердлювали 5-6 дірочок.

У західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра.

О, Музико!

Щоденно відчуваєш її дотик,

Заполонила музика весь світ…

Рядки покласти на музичні ноти

Плекає мрію не один піїт.

О, Музико! Ти вічна, ти безсмертна!

«Прекрасне дарувати!» - твій девіз!

Ти вмієш, якщо треба, сльози втерти,

А як захочеш – доведеш до сліз…

                                        Надія Бойко 

​