Пам'ятки оригінальної літератури княжої Руси - України. "Поученіє Володимира Мономаха", "Києво-Печерський Патерик".

Історія створення «Повчання»

В 1110 -1118 р.р.. був створений літопис «Повесть временных лет». Першу редакцію якого створив монах Киево-Печерського монастиря Нестор в 1113 р.

В 1118 р. була створена третя редакція "Повести временных лет», в яку включили "Повчання" Володимира Мономаха.

Народився Володимир ( хрещений як Василій) Мономах 26 травня 1053 року. Батьком його був Всеволод Ярославич, великий князь Київський. По матері Володимир був онуком візантійському імператору Костянтину IX Мономаху.

С 13-ти років він разом з батьком приймав участь в княжих трудах — ратних походах та охотах ("ловах"). 1067 р. Володимир Мономах став ростовським князем. Потім правив Смоленськом, пізніше – Черніговом.

Сторінка біографії

Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».

Владимир II Мономах �(1053 – 1125)

Особистий погляд на твір:

“Повчання” — оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі , боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим.

Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання  князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..».

Структура «Повчання» �

Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок: “Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.

,

Торкаючись питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ. «…Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6 він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.

Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.

Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою.

На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє.

Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре…”.

Висновок:

• В “Повчанні” Мономах охоплює широке коло життєвих явищ, дає відповідь на багато соціальних і

моральних питань свого часу. 

• Володимир Мономах виклав моральні настанови, високі заповіти, які мають значення і в сьогоденні.
• “Повчання” – це не тільки побутові і моральні поради, а й політичні заповіти князя.
• Володимир Мономах висовує задачі загальнодержавного порядку, вважаючи відповідальністю князя турбуватися за благо держави та її єдность.

Києво-

Печерський

патерик

М.Грушевський наважився

поставити Києво-Печерський

патерик, щодо популярності серед читачів, поруч із „Кобзарем”, з початком

друкарства – неустанно передруковуваним

твором нашого письменства, „золотою книгою” українського

письменного люду

Назва походить від слова „патер” – отець, застосованого для подвижників, зокрема аскетів-відлюдників

Основним мікрожанром „Патерика” є новела-легенда – коротке оповідання з нескладним сюжетом, - яка ілюструє норми християнської поведінки, абсолютизовані чернечою свідомістю.