День вшанування пам’яті Героїв Крут

Указ Президента України від 15.01.2007 № 15/ 2007

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

​

До кінця грудня 1917 року більшовики встановили владу на більшій частині Сходу України та почали наступ на Київ. Захищати столицю було нікому.

​

15-тисячна армія, яку на той момент мала УНР, була деморалізована довгою війною, розчарована у політиці Центральної Ради.

В цих умовах на захист Києва стали гімназисти та студенти.

5 січня 1918 року було створено студентський курінь Січових стрільців.

Добровольці почали тренування, які продовжувались не більше тижня, до 26 січня. Вранці 28 січня сотні студентського куреня прибули на станцію Крути та почали рити окопи, займаючи позиції.

Озброєння катастрофічно бракувало − загін мав лише 16 кулеметів, невеликий бронепоїзд та обмаль патронів.

бій, що відбувся 29 січня 1918 р. на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне,

за 130 км на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

Бій під Крутами −

Бій під Крутами розпочався 29 січня о дев’ятій ранку з бойового зіткнення захисників з передовим загоном матросів, які намагалися взяти станцію одним ударом. Більшовики малу значну чисельну перевагу, їхній трьохтисячний загін намагався взяти захисників в кільце. З тилу крутян підтримував бронепоїзд з гарматою, який обстрілював нападників.

Захисники понесли значні втрати, але змогли відбити перші атаки ворога. Аж ось почали закінчуватись патрони, замовкла і гармата, відстрілявши весь боєзапас. Запросивши підтримки, не отримали відповіді штабу. Як з’ясувалося потім, штабісти кинули бійців напризволяще, втікаючи на потязі до Києва. Так поспішали, що навіть забули відчепити вагони з боєкомплектом...

Приблизно о 17.00 розрізнені частини захисників зібралися разом. З’ясувалося, що немає однієї чоти (українська історична назва взводу). Розвідувальний загін, приблизно 30 бійців, загубив орієнтир та потрапив у полон. «Червоні» жорстоко знущалися над полоненими, потім всіх розстріляли. Ідучи на страту, Григорій Пипський, учень сьомого класу, почав співати «Ще не вмерла Україна», решта його підтримали.

За різними джерелами, українська сторона втратила вбитими від 300 до 400 чоловік, але змогла затримати більшовицьку армію і здійснити організований відступ, руйнуючи за собою колії та мости.

Російське радянське військо втратило боєздатність на 4 дні.

Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не залізничним шляхом, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Поет Павло Тичина присвятив цьому героїчному вчинкові вірш «Пам’яті тридцяти».

Станція Крути. Символічна могила (ліворуч) і сучасний меморіал загиблим студентам у вигляді колони Червоного корпусу Київського університету.

Пам’ятник Героям Крут у Києві.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

Пропонуємо переглянути «Крути 1918» − український історичний фільм-екшн режисера Олексія Шапарєва.