Тема: Травосумішки
1. Значення і класифікація травосумішок.
2. Принципи підбору трав у травосумішки.
3. Сівба і догляд за посівами.
1. Дослідами і практикою доведено, що посіви травосумішок, як правило, дають вищі і стабільніші врожаї сіна й пасовищного корму, ніж одновидові посіви трав. Якщо для одного з видів метеорологічні умови несприятливі, то загальний урожай компенсується за рахунок доброго розвитку інших видів.
Корми із травосумішок краще збалансовані за перетравним протеїном, вітамінами, мікроелементами і незамінними амінокислотами. Вони краще поїдаються, перетравлюються і засвоюються тваринами.
Травосумішки звичайно більш високоврожайні порівняно з одновидовими посівами.
Травосумішки розрізняють за кількісним і видовим складом, способом використання, скоростиглістю трав, тривалістю використання.
За кількісним складом розрізняють:
За видовим складом розрізняють злакові, злаково-бобові, бобово-злакові, злаково-бобово-різнотравні травосумішки. Найбільш поширеними є злаковобобові травосумішки.
За способом використання розрізняють сінокісні, пасовищні, сінокіснопасовищні сумішки.
За скоростиглістю їх ділять на ранньо-, середньо- та пізньостиглі.
За тривалістю використання сумішки поділяють на багаторічні і однорічні.
Багаторічні сумішки бувають:
Короткострокові травосумішки створюють для польових сівозмін, середньострокові – для кормових і сіножатєпасовищних, довгострокові – поза сівозміною та для ґрунтозахисних сівозмін.
2. Складаючи травосумішки, ураховують кліматичні умови, рельєф місцевості, тип ґрунту, його вологість. Видовий склад формують залежно від призначення травостою (сіножать, пасовище, комбіноване використання), планованого агрофону (застосування добрив, меліорантів, зрошення).
Під час створення сіяних травостоїв перевагу слід віддавати бобово-злаковим травосумішкам, які є стійкими до витоптування, довговічніші, дають краще збалансований за поживними речовинами корм тощо.
Переваги травосумішок можуть бути реалізовані тільки тоді, якщо для сівби будуть підібрані трави, які краще ростуть і розвиваються в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.
Зона Полісся - конюшина лучна, рожева та біла, лядвенець рогатий, тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, стоколос безостий;
Зона Лісостепу - конюшина лучна та біла, люцерна посівна (синя) та жовта, еспарцет, буркун білий, костриця лучна, грястиця збірна, стоколос безостий, пирій безкореневищний;
Зона Степу - люцерна посівна та жовта, стоколос безостий, житняк гребінчастий, буркун білий та жовтий.
За короткочасного використання (2-3 роки) травосумішки можуть бути простими - 2-3 види. При середньотривалому використані луки (4-6 років) травосумішки складаються з 3-5 компонентів. Збільшення тривалості користування травостоєм до 7 і більше років вимагає розширення складу травосумішки до 4-6 і більше видів.
Склад травосумішки залежить від способу її використання. У сумішки сінокісного використання низові трави не включають зовсім. У той же час у сумішках тривалого сінокісно-пасовищного, і особливо пасовищного використання травостою, обов'язково включають низові трави.
Верхові трави відзначаються високорослістю (60-100см і більше). Вони займають верхній ярус травостою. На них розвивається багато видовжених вегетативних стебел, а також зеленої маси (листя) у верхній частині рослини.
До верхових належать переважно злакові: стоколос безостий, тимофіївка лучна, костриця лучна, райграс високий, грястиця збірна, очеретянка звичайна та ін.
Низові трави займають нижній ярус травостою. На них розвивається багато прикореневих листків, а також вегетативні пагони до 40-60 см завдовжки. До цієї групи належить райграс пасовищний, тонконіг лучний, мітлиця звичайна, костриця червона, біловус. Низові трави стійкіші до випасання.
Найбільш пасовищевитривалі - райграс пасовищний, тонконіг лучний, костриця лучна і червона, грястиця збірна, лисохвіст лучний та конюшина повзуча.
До середньовитривалих відносяться люцерна, конюшина лучна, стоколос безостий, тимофіївка лучна, лядвенець.
Для забезпечення продуктивного довголіття пасовища, травостій утворюють з 4...6 - 8... 10 компонентів, в тому числі 1...2 - 3...4 бобових трав. При цьому слід оптимально поєднати види з різними типами кущіння, різної висоти і облистяності -нещільнокущові, кореневищні та бобові.
Найбільш довговічні злакові (тонконіг лучний, стоколос безостий, лисохвіст лучний, костриця червона, тонконіг болотний, райграс пасовищний та ін.) та бобові трави (конюшина біла, люцерна посівна, лядвенець рогатий) включають у травосумішки для використання протягом 7 років і більше.
Вибираючи трави для пасовищних сумішок, необхідно врахувати тип і реакцію ґрунту, його родючість та водний режим.
Щоб забезпечити високу ефективність зеленого конвеєра впродовж пасовищного періоду, необхідно підбирати травосумішки різних строків пасовищної стиглості: ранні, середні та пізні, їх створюють на основі видів з різними темпами росту, розвитку і отавності.
Основу травостою на пасовищах повинні складати низові трави: тонконіг лучний, костриця червона, райграс пасовищний, конюшина повзуча. Але до пасовищних сумішок уводять деякі верхові злаки, стійкі до випасання, зокрема, тимофіївку лучну, кострицю лучну, стоколос безостий, лисохвіст лучний, грястицю збірну, конюшину гібридну, лядвенець рогатий, люцерну хмелеподібну, які швидко ростуть і в перші роки використання дають добрий урожай зеленої маси.
3. Для закладання бобово-злакових травостоїв найпридатнішими є суглинисті, супіщані на суглинках ґрунти з достатньою вологозабезпеченістю, а також осушені низинні болота з добре розкладеним торфом.
Під кормові угіддя відводять ділянки, прилеглі до ферм, використовують і орні землі. Земельний масив повинен бути великим і компактним. Оптимальне значення рН для мінерального ґрунту ― 5,5 і вище, торф’яного ― 5,0 і вище.
Обробіток ґрунту під сівбу багаторічних травосумішок проводиться диференційовано залежно від його типу, попередника, строків залуження. За наявності багаторічних кореневищних і коренепаросткових бур’янів обов’язкове застосування гліфосатовмісних гербіцидів з нормою внесення 4–6 л/га залежно від забур’яненості.
Глибина оранки – до 30см. Після оранки не слід проводити культивації, щоб уникнути витягування дернини на поверхню. Передпосівний обробіток проводять комбінованими.
Під оранку вносять органічні добрива 35–40 т/га або рідкий і напіврідкий гній у відповідних кількостях. Мінеральні добрива вносять під покривну культуру і додатково для отримання врожайності багаторічних трав у наступні роки: на мінеральних ґрунтах ― фосфорні (40–60 кг/га д. р.); калійні ― 60–90 кг/га д. р.; на торф’яно-болотних ― фосфорні (60–90 кг/га д. р.); калійні ― 120–150 кг/га д. р.
Кращі строки сівби бобово-злакових сумішок - ранньовесняний, пізньовесняний і літній (липень), злакових - з ранньої весни до середини серпня. Основний чинник, за яким встановлюють можливість сівби, це достатня забезпеченість вологою посівного шару ґрунту. При достатньому зволоженні, лучні трави можна висівати з весни до осені.
Ранньовесняне залуження проводять під покривну культуру. Весняне залуження безпокривним способом ефективне лише за хімічного захисту у зв’язку із інтенсивною забур’яненістю. Літнє залуження пасовищними травосумішками за достатньої кількості опадів доцільно проводити безпокривним способом. Забур’яненість посівів за літнього залуження менша, ніж за весняного.
У разі пізнього (у серпні) безпокривного способу залуження наступної весни травосумішки не сформують густого щільного травостою, і експлуатувати їх можна лише в середині червня.
Бобовий компонент за потреби включення у злакову травосумішку підсівають наступної весни.
Кращою покривною культурою при залуженні навесні є пажитниця багатоквіткова вестервольдська з нормою висіву 15–17 кг/га, що забезпечує нормальний розвиток бобового компонента і використання травостою через 65–75 днів.
Використовують будь-які сівалки здатні висівати дрібнонасінні культури. Якщо багатокомпонентні травосумішки сіють пневматичними сівалками, (наприклад, СПУ-6) до і після сівби багаторічних трав поле прикочують котками.
Для кращої якості сівби покривну культуру висівають першою, а трави сіють у другий слід.
Глибина загортання насіння на суглинкових ґрунтах ― 0,5–1,5 см; на легких ― 1,5–2,0 см.
Норми висіву трав у травосумішках більші, ніж для одновидових посівів. Так, якщо середня норма висіву бобових і злакових трав в чистому посіві в умовах Лісостепу і Степу 10 млн/га схожого насіння, то для травосумішок з двома компонентами - 14-15, трьома - 16-17 млн/га.
Заходи догляду за посівами у рік сівби: руйнування грунтової кірки, підкошування бур'янів, на підпокривних посівах – своєчасне збирання покривної культури, очищення поля від соломи, сіна, зеленої маси. Навесні – боронування, за необхідності – підсів травосумішкою того ж складу.
У серпні ослаблені бобово-злакові травостої необхідно підживити фосфорно-калійними добривами. Злакові травостої підживлюють азотними добривами в дозі 40–45 кг/га д. р. у літньо-осінній період під час закладання генеративних пагонів для формування щільного травостою навесні. Перед виходом у зиму (в жовтні) необхідно стравити чи підкосити перерослі травостої, що забезпечить їх нормальну зимівлю. Підкошені травостої краще зимують, не відбувається випрівання рослин, вони менше уражуються фузаріозом та іншими хворобами.
Контрольні питання: