2 of 14

Сьогодні на уроці ти…

удосконалиш уміння використовувати конспектування як різновид стислого переказу почутого;
поглибиш знання про види конспектів;
навчишся критично осмислювати почуте, виділяти в ньому головне, ділити висловлювання на логіко-смислові частини, складати план, застосовувати різні способи конспектування тощо.

3 of 14

Види читання

Ознайомлювальне	Вибіркове	Вивчальне
Застосовують для попереднього ознайомлення зі статтею, розділом книжки або й усією книжкою. Переглянувши зміст і передмову, читач має зрозуміти не лише про що в книжці йдеться (зміст), а й найважливіші з-поміж викладених у ній думок, дістати чітке уявлення про цінність і корисність книжки.	Це швидке читання, під час якого читач, охоплюючи текст загалом, акцентує увагу тільки на потрібних йому аспектах. Він гортає сторінки, доки не відшукає потрібну інформацію, а тоді вже читає знайдені фрагменти (уривки), застосовуючи інший вид читання – вивчальне.	Найефективніше читання. За такого читання інформацію сприймають не пасивно, а, ставлячись до прочитаного критично, роблять висновки, помічають слабкі місця у викладі думок або в поясненнях. Таке творче сприймання гарантує ефективне запам`ятовування прочитаного.

4 of 14

Конспект — це стислий письмовий виклад змісту прочитаного чи прослуханого тексту. Конспект дає змогу його автору одразу чи через деякий час швидко відновити в пам’яті зміст тексту. Для конспекту характерна змістова, смислова і структурна цілісність.

5 of 14

Конспектування – важлива форма запам’ятовування потрібної інформації, яку ми сприймаємо, читаючи текст або слухаючи його. Як різновид конспектування використовують тематичні виписки.

6 of 14

Тематичні виписки – це дослівно переказаний уривок тексту, що стосується конкретної теми, з посиланням (прізвище, ініціали автора, назва книги, видавництво, рік і місто видання, кількість сторінок).

7 of 14

Теза – багатозначний термін, що коротко й чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.

Тези – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо

8 of 14

План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.
Складний план тексту – це детальний план його змісту з виокремленням вступу (зачину), основної частини і кінцівки (висновку).

9 of 14

ВИДИ КОНСПЕКТІВ

Текстуальний

Відшукавши потрібну інформацію, читач переписує її дослівно.

Вільний

Читач записує головне, пропускаючи менш істотне.

Змішаний

Вільний виклад прочитаного читач поєднує з дослівно переписаними уривками (цитатами).

10 of 14

Конспектування складається з таких етапів:�

Уважне читання тексту, визначення його теми та головної думки.
Попереднє визначення викладених у тексті ключових думок.
Складання й запис плану тексту (чітко й стисло сформульованих мікротем).
Письмовий виклад основних положень тексту відповідно до кожного з пунктів плану.

11 of 14

У заголовку конспекту вказують:�

Прізвище та ім`я (ініціали) автора. Повну назву тексту. Назву книжки (журналу), у якому його надруковано. Місто видання. Видавництво. Рік видання.

Наприклад:

Святослав Юсов. Вікентій Хвойка// У кн. «100 найвідоміших українців».-К.: Книжковий дім «Орфей», 2005.

12 of 14

ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД ВИПИСКАМИ�

1. Виберіть із тексту потрібний матеріал і випишіть його на картки як цитати в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не відриваючи від змісту тексту, з якого вони взяті.

3. Цитати у вигляді самостійного речення оформляються за правилами пунктуації при прямій мові.

4. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і починається з малої букви.

13 of 14

Зразок �

«Рівність українського слова серед світових мов виборювали видатні культурні діячі, письменники, які добре розуміли, що без мови немає народу».

Культура української мови. Довідник / За ред. В. Русанівського.— К. : Либідь, 1990.— С. 21.

1 of 14