УРОК № 33 ДІЄПРИКМЕТНИК �як

особлива форма дієслова

І лащиться колосяним теплом край шляху дозріваюча пшениця.

А на полі колосом іскриться повнозерна виспіла пшениця.

Та немає багатшого дива, як розбуджена хлібна нива!

І немає багатшого дива, як чаруюча хлібна нива!

Роззолочене поле безкрає врожаями дорідними грає.

І справляє обжинки натруджена щедра пора.

Зігріта сонцем пророста в земних долонях і мачинка.

ДІЄПРИКМЕТНИК – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом.

• Зроблений (такий, що його зробили);
• Прочитаний (такий, що його прочитали);
• Укритий (такий, що його вкрили);
• Вишитий (такий, що його вишили);
• Оспіваний (такий, що його оспівали);
• В’янучий (такий, що в’яне);
• Сяючий (такий, що сяє).

До прикметника дієприкметник подібний тим, що:

• Відповідає на запитання який? яка? яке? які?
• Змінюється за родами, числами та

відмінками;

• Стоїть у тому ж роді, числі, відмінку, що й іменник, із яким пов’язаний;
• Має такі самі відмінкові закінчення.

До дієслова дієприкметник подібний тим, що:

• Має категорію часу (теперішній і минулий): сяючий (т.ч.), потемнілий (м.ч.);
• Має категорію виду (доконаний і недоконаний): казаний (недок.в.), сказаний

(докон.в.);

• Здатний мати при собі залежний від нього іменник (овіяний вітром) і займенник (захоплений тобою) і прислівник (прочитаний виразно).

Початковою формою дієприкметника, як і прикметника, є форма називного відмінка однини чоловічого роду.

Якщо прикметники називають постійні ознаки предмета (білий, молодий, веселий, бадьорий, сумний),

то дієприкметники виражають ознаки, які розвиваються у часі (біліючий – такий, що біліє, стає білим; помолоділий – такий, що став молодшим, помолодів; стертий – такий, кого чи що стерли, витерли; розтріпані – такі, які розтріпалися).

Дієприкметник не тільки вказує на ознаку, а й виражає дію або стан, з яким ця ознака пов’язана. Тому дієприкметник – не окрема частина мови, а особлива форма дієслова.

​

​

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ДІЄПРИКМЕТНИКА

У реченнях найчастіше виступають у ролі означень.

Петро дивився на друга хитрувато примруженими очима.

Ніжить вухо притишена музика.

Означення, виражені як прикметниками, так і дієприкметниками, узгоджуються з означуваним іменником у роді, числі та відмінку.

​

Збудований дім, збудована фабрика, збудоване місто, збудовані хмарочоси, збудованого будинку, збудованому місту, збудованим будинком, збудованих споруд.

​

​

Дієприкметники можуть переходити в іменники, і тоді вони вживаються як підмети і додатки:

Битий небитого везе. (У реченні дієприкметник битий – підмет, а небитий - додаток).

Не питай вченого, а питай бувалого.

​

(У реченні дієприкметники вченого, бувалого - додатки).

​

Дієприкметники можуть виражатись присудком:

​

З дитинства я закохана в слова.

​

​

Чергування при творенні �дієприкметників

Погоджений (погодити) – [дж]-[д]

Об’їжджений (об’їздити) – [ждж]-[зд]

Стрижений (стригти) – [ж]-[г]

Збережений (зберегти) – [ж]-[г]

Знижений (знизити) – [ж]-[з]

Зображений (зобразити) – [ж]-[з]

Оголошений (оголосити) – [ш]-[с]

​

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Параграф 18, вправа 176

​

Джерело:

Українська мова: підруч. для 7 кл. загальн.навчальних закладів / О.Заболотний.— К. : «Генеза», 2016. — 255 с.

​