КОНСУЛЬТАНТИ

Колірна система – це спосіб подання різних кольорів спектра у вигляді набору числових характеристик певних базових ком понентів.

У колірній моделі RGB базовими компонентами є три кольори спектра – червоний (англ. Red), зелений (англ. Green) і синій (англ. Blue), які отримали назву основні кольори . Значення інтенсивності кожного компонента задається цілим числом від 0 до 255. За допомогою моделі RGB можна описати 2563 ≈ 16,7 млн кольорів. Ця модель застосовується в тих випадках, коли готується комп’ютерне зображення, що призначене для перегляду на екрані монітора або телевізора.

Для тих комп’ютерних зображень, які в подальшому планується друкувати на принтері або переглядати на проекційному екрані у відбитому світлі, використовується колірна модель СМYK. У цій моделі використовують чотири базові компоненти: блакитний (англ. Cyan), ліловий (англ. Magenta), жовтий (англ. Yellow) і чорний (англ. blacK) кольори (рис. 7.15). Блакитний, ліловий і жовтий кольори отримали назву додаткові кольори тому, що вони доповнюють основні кольори до білого: блакитний доповнює червоний, ліловий – зелений, жовтий доповнює синій. Частка кожного з базових компонентів у моделі CMYК задається у відсотках (цілим числом від 0 до 100).

​

Зазначені вище колірні моделі знайшли широке застосування в техніці та поліграфії. Однак ближчою до людського розуміння поняття кольору є колірна модель HSB.

У моделі HSB (рис. 7.16) кожний колір характеризується трьома базовими компонентами: відтінок (англ. Hue), насиченість (англ. Saturation), яскравість (англ. Brightness).

Відтінок Н визначає колір у спектральній палітрі (рожевий, блакитний, фіолетовий тощо) і задається цілим числом від 0 до 360. Мінімальне і максимальне значення відповідає червоному кольору, а проміжні – іншим кольорам спектра.

Насиченість S характеризує частку білого кольору, доданого до вибраного відтінку. Задається значення насиченості у відсотках від 0 до 100.

При мінімальній насиченості будь-який відтінок кольору стає сірим.

Яскравість B визначається домішкою чорного кольору до вибраного відтінку. Задається значення яскравості у відсотках від 0 до 100. Будь-який відтінок при мінімальній яскравості стає чорним.

У таблиці 7.11 наведено приклади кодування кольорів у колірній моделі HSB.

​

Засоби перегляду графічних зображень

В операційній системі Windows XP передбачено два засоби перегляду графічних зображень: вид подання Діафільм у вікні програми Провідник таПрограма перегляду зображень і факсів. Розглянемо ці засоби.Ви вже знаєте, що у вікні програми Провідник можна встановити різні види подання об’єктів поточної папки – значки, ескізи, список, таблиця тощо. Один із цих видів, а саме Діафільм , призначений для попереднього перегляду вмісту папок із графічними зображеннями.

При встановленні цього виду подання ескізи зображень, які знаходяться у файлах поточної папки, розташовуються у вікні в один ряд у вигляді кінострічки, а зображення, яке знаходиться у вибраному файлі, відображається у збільшеному вигляді над ними. Під цим зображенням розміщена невелика панель інструментів, використовуючи яку можна здійснювати перехід між зображеннями (кнопки зі стрілками Попереднє зображення або Наступне зображення), повертати їх на 90 (кнопки Повернути за годинниковою стрілкою або Повернути проти годинникової стрілки).

Запустити цю програму можна так:

Відкрити контекстне меню будь-якого графічного зображення.

Вибрати в меню команду Відкрити за допомогою.

Вибратиу списку Программа просмотра изображений и факсов (рос. программа просмотра изображений и факсов – програма перегляду зображень і факсів).

Створення і опрацювання комп’ютерних графічних зображень здійснюється з використанням спеціальних програм. Ми надамо консультацію про дані програми.

Вони поділяють на такі види:

- графічні редактори: Paint, Adobe Photoshop, Corel Photo Paint та інші.

- програми для перегляду графічних зображень, наприклад: Засіб дляперегляду зображень і факсів, Microsoft Office Picture Manager,ACDSee;

- пакети інженерного моделювання і проектування, наприклад, AutoCAD, Electronics Workbench

Незважаючи на різні принципи побудови зображень, усі графічні редактори мають схожі можливості:

• створення малюнка за допомогою різних інструментів;

• використання при малюванні різних кольорів;

• робота над фрагментами малюнка,

• масштабування малюнка;

• імпортування об’єктів;

• додавання текстових написів;

• виконання операцій над файлами.

​