Тема: Вирощування озимого ріпаку
1. Система удобрення ріпаку.
2. Посів і догляд за посівами.
3. Збирання урожаю.
( 1 ) ст.459-466
(2) ст.359-366
Д/З 1. Господарське значення ярого ріпаку.
2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості.
Значення основних елементів живлення:
Азот ( N )
Аміачна селітра,
карбамід
Калій (К2О)
Калімагнезія,
сульфат калію
Фосфор (Р2О5 )
Суперфосфат,
преципітат
Є основою формування
оптимальної вегетативної маси,
високого врожаю. Ефективність
азотних добрив зменшується
при відсутності фосфорних і
калійних добрив
Сприяє формуванню добре
розвиненої кореневої системи,
збільшує стійкість рослин до
морозів, підвищує насіннєву
продуктивність, зменшує ризик
вилягання посівів.
Підвищує стійкість до морозів,
вилягання, ураження хворобами.
Покращує зимостійкість, збільшує
кількість насіння на рослині і
масу 1000 насінин.
Величину дози добрив розраховують залежно від родючості ґрунту, стану посівів і отримання запланованого урожаю.
Для одержання урожаю насіння у межах 30 ц/га і більше під озимий ріпак необхідно внести на гектар: 140-160 кг азоту, 70-90 кг фосфору, 190-220 кг калію. Фосфорні і калійні добрива вносяться під основний обробіток ґрунту.
Більшу частину азоту слід застосовувати у перше підживлення на початку відновлення весняної вегетації.
Азотні добрива під озимий ріпак на весні вносимо таким чином:
Для першого підживлення рекомендується застосовувати аміачну селітру, карбамід та КАС, а сульфат амонію – у друге, щоб уникнути зростання вмісту в насінні глюкозинолатів.� Під ріпак озимий можна застосувати всі форми і види азотних добрив: аміачну селітру, карбамід, сульфат амонію тощо. Але перевагу надають тим, що містять амідну форму. Нітратні форми слід вносити на слабких посівах. Це забезпечує інтенсивний ріст листкової поверхні, що підвищує ризик вилягання.
Таблиця1. Можливі терміни листкового підживлення ріпаку
Весняне підживлення ріпаку – внесення КАС у ґрунт (Side Dressing) у нормі 374 л/га. Глибина внесення 7–10 см, стадія розвитку рослин ріпаку 6–7 листків. Міжряддя 30,5 см. Відстань між сошниками аплікатора 61 см
Позакореневе підживлення комплексними добривами забезпечить рослини необхідними елементами живлення і активізує фізіологічні процеси.
Мікродобриво «Квантум»
Мікродобриво «Інтермаг»
Мікродобриво «Вуксал»
2. Для сівби відбирають очищене, якісне насіння з високою схожістю. Щоб захистити від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на початкових фазах росту, насіння обов'язково протруюють.
Спосіб сівби залежить від типу використовуваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зерновими (СЗ-3,6, СЗ-3,6, СЗ-5,4). Краще використовувати спеціальні ріпакові (СПР-6) сівалки, добре зарекомендували себе на сівбі ріпаку сівалки "Містраль 6000", ASTRA 6, ASTRA NOVA 5,4, Vaderstad Rapid 6, John Deere 13,1.
Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити 12, 15 та 30 см.
Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин.
Оптимальна густота рослин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, її перезимівлю та продуктивність становить 40-60 р/м2. Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,3–0,6 млн. схожих насінин на 1 га або 3–5 кг/га.
Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення.
Найкраще рослини перезимовують за висоти 10–15 см, коли точка росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6 – 1 см. (Правило 888)
Оптимальні строки сівби озимого ріпаку – 15–30 серпня. Допустимі строки сівби – 10 серпня –5вересня. Під час значного запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30–50%, часто є випадки повної їх загибелі.
За нестачі вологи в ґрунті поле після сівби коткують. Догляд за посівами озимого ріпаку можна поділити на осінній і весняно-літній.
Фото 1. Осіннє застосування фунгіциду Тілмор та вплив на стан рослин весною (деякі не оброблені рослини загинули від загнивання весною).
Після перезимівлі стан озимого ріпаку визначається за параметрами густоти стояння, яка визначається за наступними параметрами:
БОРОТЬБА З БУР’ЯНАМИ
Лобода біла
Підмаренник
чіпкий
Плоскуха
звичайна
Мишій сизий
Щириця
Талабан
польовий
Полин
звичайний
Пирій
повзучий
Берізка
польова
Осот
рожевий
Найкращі строки застосування
гербіцидів – до сівби чи після сівби,
до появи сходів ріпаку
Бутізан 400 (1 – 1,5л/га)
Команд 48 (0,2л/га) + Лассо (4л/га)
Лонтрел (0,3 – 0,4л/га)
Система Clearfield® передбачає наявність стійкості до гербіциду, отриману традиційним шляхом селекції (не генної модифікації) озимого ріпаку.
Нопасаран (метазахлор (375 г/л) + імазамокс (25 г/л).
Застосування: використовується на гібридах ріпаку, стійких до гербіцидів групи імідазолінів, які мають префікс CL від раннього післясходового періоду (залежно від розвитку бур'янів) до фазі 8 листків культури.
БОРОТЬБА З ШКІДНИКАМИ
Хрестоцвітні
блішки
Ріпаковий
пильщик
Озима
совка
Ріпаковий
листоїд
Приховано-
хоботник
Боротьбу з шкідниками
проводять хімічними
методами при перевищені
порогу шкодочинності.
Волатон – 500 (0,5-0,7л/га)
Золон (0,6-2л/га)
Фастак (0,10-0,15л/га)
Штефесін (0,3л/га)
Біскайя (0,2-0,3л/га)
Доцільно вносити
бакові суміші.
Наприклад: Колосаль 1л/га
+ Борей 0,08-0,1л/га .
БОРОТЬБА З ХВОРОБАМИ
Чорна ніжка
Пероноспороз
Альтернаріоз
Фомоз
Фолікур (0,5-1л/га), Альєт (1,2-1,8кг/га) Карамба (0,75-1,25 л/га), Сетар (0,5л/га)
3. Ріпак достигає нерівномірно, стручки розтріскуються, що призводить до значних втрат насіння. Збирають ріпак як прямим комбайнуванням, так і роздільно.
За роздільного способу збирання скошування проводять у фазі жовто-зеленої стиглості — потемніння насіння у стручку близько 50% за його вологості 30–35%. Висота зрізу рослин при цьому має бути не меншою 20–25 см.
Прямим комбайнуванням (основний спосіб збирання озимого ріпаку) ріпак збирають під час настання технологічної стиглості (вологість 10–15 %), але до початку розтріскування стручків.
Насіння темно-коричневе чи чорне, тверде. Під час дотику до рослин насіння має "шелестіти" в стручках. Оптимальна вологість 12 %.
Збирання за вологості нижче 10 % не рекомендується через значні втрати. Під час вологості понад 14% сильно зростають витрати на сушіння.
Для вирівнювання дозрівання рослин ріпаку, особливо на забур’янених посівах та з метою зниження ураження рослин збудниками альтернаріозу, фомозу, сірої і білої гнилей, чи за необхідності прискореного збирання урожаю на 5–6 днів раніше оптимальних строків прямим комбайнуванням, застосовують десиканти.
Слід розрізняти поняття десикації і дефоліації.
Оптимальні строки десикації – побуріння 70% стручків. При цьому застосовують препарат Реглон-супер із нормою внесення 3 л/га. Він належить до групи дикватів, тобто діє місцево і підсушує рослину лише в зоні безпосереднього контакту.
Ефективнішими є препарати групи гліфосатів, наприклад, Раундап Макс, Раундап Екстра, які, внаслідок своєї мобільності, рухаються в системі рослини і рівномірно підсушують стручки всіх ярусів.
Норма витрати препарату — 1,5–2,0 л/га, об’єм робочого розчину — 200–300 л/га залежно від температури навколишнього середовища
Варто зауважити, що площі площі призначені на насінницькі цілі обробляти Раундапом не можна тому, що він знижує схожість майбутніх насінин.
Саме тому використовують так званні препарати-плівкоутворювачі, які «склеюють» стручок, наприклад препарат Альфа-клей, Рапсол, Ліпосам, ПлантоЕластік, Нью-Філм-17. Обробку проводять за 3-4 тижні до збирання ріпаку. Норма внесення – 1-1,5л/га.
Щоб звести втрати до мінімуму, рекомендується проводити збирання на високому зрізі, на 2–5 см нижче рівня нижнього ярусу стручків. Під час збирання ріпаку частота обертання молотильного барабана — 500–600 об./хв.
Щоб уникнути втрат при зборі врожаю олійного насіння, використовується спеціальне обладнання — ріпаковий стіл із боковими ножами/сепараторами, що допомагає зменшити втрати врожаю.
Для тривалого зберігання вологість насіння необхідно довести до 6–8 %. Насіння, яке потрапляє на тік, негайно очищають і сушать. За підвищенної вологості протягом 1–2 днів воно біліє, пліснявіє і втрачає схожість, а також технологічні якості.
На зелений корм збирають не пізніше фази бутонізації-цвітіння. Ще раніше використовують для випасу навесні і пізно восени.
Контрольні питання: