ТЕМА: СТРЕС ТА ДИСТРЕС. ЗАГАЛЬНИЙ АДАПТАЦІЙНИЙ СИНДРОМ ТА НЕСПЕЦИФІЧНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ ОРГАНІЗМУ.

Поняття стресу�

Стрес — загальна реакція організму у відповідь на дію надзвичайних подразників — стресорів.

Стресорами можуть бути будь-які сильні фізичні або психологічні подразники:

• травми,
• отруєння,
• психо-емоційне напруження,
• надмірне фізичне навантаження або знерухомлення, переохолодження або перегрівання.

Стрес буває гострим (короткостроковим) і хронічним (довгостроковим).

• Стрес спричиняє напруження функцій і систем та забезпечує мобілізацію резервних можливостей організму.
• Це дає змогу зберегти гомеостаз і адаптуватися до змінених умов

Активація симпато-адреналової системи�

• Основною функціональною системою організму, яка реагує на стрес, є гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь

• Під час гострого стресу відбувається активація симпато-адреналової системи, що складається із симпатичної нервової системи і мозкового шару наднирників

• У відповідь на дію стресорів в організмі відбувається швидке збудження симпатичної нервової системи, посилення секреторної діяльності мозкового шару надниркових залоз. Інтенсивний викид адреналіну наднирниками приводить організм у стан загальної підвищеної активності

​

• Тобто симпато-адреналова система стимулює пристосувальну реакцію «бийся або тікай» і забезпечує швидкі адаптивні зміни в обміні речовин, спрямовані на мобілізацію енергії.

​

Загальний адаптаційний синдром�

• Сукупність реакцій організмів на стрес складає загальний адаптаційний синдром, що характеризується трьома стадіями

• Стадія тривоги.
• Уперше зіткнувшись із дією стресора, організм бурхливо реагує, активуючи безліч фізіологічних функцій.
• Відбувається збудження симпатичної нервової системи. Ендокринна система викидає низку гормонів (адренокортикотропний гормон і адреналін).
• Відбувається мобілізація пристосувальних сил організму, спрямована на боротьбу зі стресовим фактором і усунення пошкоджень, що виникають.
• Це швидка адаптація, здатна виконати термінове завдання пристосування.

​

• Стадія адаптації.
• Якщо вплив стресора стає постійним (хронічним), організм переходить до іншої, довготривалої стратегії адаптації. Організм пристосовується, використовує свої компенсаторні можливості, щоб упоратися із загрозою. Життєдіяльність нормалізується.

​

• Стадія виснаження.
• Якщо стрес є тривалим, компенсаторно-пристосувальні можливості організму вичерпуються. Для стадії характерні ослаблення синтетичних процесів у тканинах, пригнічення функцій фізіологічних систем.

​

• Адаптаційний синдром має неспецифічну резистентність.
• Загалом резистентність — це стійкість організму до дії надзвичайних подразників, здатність опиратися їм без істотних змін сталості внутрішнього середовища.

​

• Неспецифічна резистентність означає, що реакція організму на стрес перебігає за однією й тією самою схемою незалежно від виду стресора.
• І за умов травми, і після неприємної звістки, і на сильному холоді первинною реакцією є викид адреналіну й мобілізація організму.

​

Дистрес�

• Стрес не впливає на життєдіяльність організму лише доти, поки він не перевищив певного критичного рівня. У разі ж перевищення цього рівня в організмі порушуються механізми саморегуляції й погіршуються результати діяльності, аж до їх зриву.

​

• Такий стрес, що перевищує критичний рівень і шкідливо впливає на організм, називають дистресом.
• Це руйнівний процес, що погіршує перебіг психофізіологічних функцій. Він може призводити до психічних захворювань, наприклад депресії.

Основними причинами дистресу є:

• тривала неможливість задовольнити фізіологічні потреби (відсутність води, повітря, їжі, тепла);
• непідходящі, незвичні умови життя (зміна концентрації кисню в повітрі, наприклад під час проживання в горах);
• ушкодження організму, хвороби, травми, довготривалий біль;
• тривалі негативні емоції (переживання страху, гніву, люті).

​