Жила собі красуня Весна. Будинок в неї був гарний, різнокольоровий, але ніхто не знав, де він знаходиться.
3 of 6
У Фіалковий ліс Весна приходила для того, щоб розбудити природу, а ще, щоб подарувати посмішки. Весна вважала, що коли щирою посмішкою починається день, то все буде гаразд.
4 of 6
Раннім прохолодним ранком Весна прийшла на велику галявину. Вона подарувала посмішку ластівці, яка прилетіла, кругленькому ведмедику. білоногому зайчику, метеликам, жовтогрудим синичкам, граційним білочкам. І ще багатьом звірям та птахам.
Лісові мешканці були дуже раді посмішкам. Вони знали, що з кожною новою посмішкою у світі народжується частинка добра.
5 of 6
Тільки ближче до вечора Весна побачила іжачка, з колючими голками та колючим поглядом. Здавалося, що їжак був чимось незадоволений.
А чому ти не прийшов до мене за посмішкою? – поцікавилися Весна у їжака.
А мені немає потреби посміхатися, мою посмішку ніхто не побачить. Адже я гуляю тільки вночі. А в темряві мене ніхто не побачить. Дякую тобі, Весна, за те, що ти розтопила холодні сніги, розбудила лісове життя, да ще й посмішками всіх нагородила. Я радію за всіх.
Я зрозуміла тебе, їжачок. Ти посміхаєшся своїм думкам, чомусь гарному та доброму всередині себе.
6 of 6
Сподобалися Весні слова, які сказав їй їжак. Сподобалося їй те, що вміє їжак радіти за інших. Вміння радіти за інших говорить про сердечну доброту.
Посміхайтесь обличчям, посміхайтесь розумом, - сказала Весна. – Посмішка жене зиму з наших облич! Посміхайтесь!