Тема. Озимі капустяні культури�

План заняття:

1.Народногосподарське та кормове значення озимих капустяних.

1Вимоги озимого ріпаку до агроекологічних факторів

2.Технологія вирощування озимого ріпаку на зелений корм

​

​

Література : Єрмакова Л.М.Кормовиробництво ст.107-123

​

https://www.youtube.com/watch?v=qWwA2fbRUVQ

​

​

с/ в : гірчиця,редька олійна,кормова капуста

​

.

Народногосподарське значення озимого ріпаку �

• До озимих капустяних відносять: озимий ріпак,суріпиця і перко. До ярих: гірчиця, редька олійна, ярий ріпак( кольза),кормова капуста. Озимий ріпак є джерелом рослинної олії, кормового протеїну, високобілкового зеленого корму. Ріпак добрий фітосанітар в сівозміні з граничним насиченням зерновими культурами.
• З одного гектар озимого ріпаку одержують 2,5-3 тонни насіння, 1-1,5 тонни олії, 1-1,2 тонни шроту (макухи), 980 кг біопалива.
• Озимий ріпак є гарним попередником для зернових культур, створює добрі агротехнічні умови для послідуючих культур в сівозміні, покращує структуру і підвищує родючість ґрунтів. На кожному гектарі він залишає в 1,5-2 рази більше кореневих решток, ніж конюшина. Вміст в них поживних речовин еквівалентний 15-20 тонам гною. Ще стільки ж їх в подрібненій і розкиданій соломі. Зелена маса ріпаку використовується як зелений корм для тварин і як сидеральне добриво, або силосується в суміші з іншими культурами. Безперечна цінність ріпаку як найбільш раннього медоносу, що забезпечує збір до 90 кг меду з одного гектараРіпаки озимий та ярий – цінні олійні культури, універсального використання.
• Насіння озимого ріпаку містить 50, а ярого – 43 % олії. Ріпакова
• макуха і шрот – цінний концентрований корм. Макуха містить до 37 %
• білка з усіма незамінними амінокислотами і 10 % жиру. Зелену масу
• використовують на зелений корм, випас і для виготовлення силосу.
• 100 кг зеленої маси відповідають 16 кормовим одиницям і містять 3 кг
• перетравного протеїну.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

• Корінь стрижневий проникає на глибину 150-180 см і до 3 метрів. Основна частина коренів розміщується на глибині 25-40 см. За вегетаційний період утворюється з осені розетка, а весною розвивається прямостояче гіллясте стебло висотою 150-180 см з сидячим листям, що охоплює стебло на 1/3-2/3.
• Суцвіття рихла подовжена китиця (рідше щитовидне). Квітки жовті, 40-60 штук на центральній гілці (всього на рослині до 400-800), які розкриваються Ріпак факультативний самозапильник, з долею перехресного запилення 0,5-40 % (залежно від сортових особливостей). Плід вузький стручок довжиною 6-15 см, в стручку 35-40 насінин. Насіння кулясте, темно-коричневого або темного (чорного) кольору. Маса 1000 насінин 4,5-6 грамів.

​

​

Вимоги до агроекологічних факторів

• Вологолюбний. Т.К становить 500-700. Посуха під час цвітіння призводить до осипання квіток , насіння щупле.
• Рослина довгого світлового дня. Ясна погода осінню сприяє підвищенню морозостійкості. Похмура літом –збільшення стручків.
• Вимогливий до родючості грунтів: найкращі- чорноземи , темно сірі лісові з рН 6.7- 7.2
• Непридатні – глинисті, заболочені.

• Насіння озимого ріпаку починає проростати при температурі ґрунту 1⁰С, але для одержання сходів на 3-5 день потрібна температура 14-17⁰С. Ріпак холодостійка культура. Вирішальною умовою нормальної перезимівлі є добре розвинена розетка, яка містить 7-10 листків, діаметром кореневої шийки не менше 8 мм і довжиною стебла від 8 до 10 мм. Коренева система повинна сягати на глибину до 90-115 см (довжина головного стержня кореня 15-20 см). Корінь займає ключове положення не тільки для постачання рослин елементами живлення і водою, а також особливо зимою як накопичувач елементів живлення. Створення міцної кореневої системи забезпечує зимостійкість (до мінус 21⁰С) і оптимальне зав’язування органів нового урожаю. Посіви ріпаку з недорозвиненою розеткою 4-5 листків (мінімально можливий розвиток), кореневою системою, яка сягає менше 90 см (головний стержень 7-9 см) мають набагато нижчу зимостійкість (від мінус 13 до мінус 17⁰С).

​

• Таким чином, рослини озимого ріпаку з нормально розвиненою розеткою і коренем витримують зимові температури на рівні кореневої шийки до мінус 18-22⁰С. При наявності снігового покриву 5-10 см, температура повітря до мінус 30-32⁰С не пошкоджує ріпак (сорти нашої селекції). Однак ця культура не витримує затоплення і льодової кірки.
• Друга важлива умова перезимівлі – загартування рослин. Вона складається з двох фаз світлової і темнової. Перша фаза загартування проходить осінню при плюсовій температурі від 5 до 7⁰С. Тривалість її 14-20 днів. Припиняється вона з настанням мінусових температур. За цей час в листі накопичуються  високоенергетичні речовини, включаючи розчинний цукор, потім відтікають в кореневу шийку, точку росту, корінь. Головне в зимостійкості — це підвищення стійкості біоколоїдів проти коагуляції, котра забезпечується за рахунок захисних речовин: цукру, пентозанів, амінокислот і інших сполук з низькою точкою замерзання.
• Друга фаза темнова продовжується 5-7 днів при мінусових температурах від мінус 5 до мінус 7⁰С. В результаті відтоку вільної води з клітин у рослин підвищується стійкість до низьких температур. Сходи ріпаку, які не пройшли фаз загартування , або пройшли в неповній мірі щодо вимог температури і строків проходження гинуть при морозах від мінус 10 до мінус 12⁰С, що спостерігається при пізніх строках посіву.
• Весняна вегетація ріпаку починається через 10 днів  при середньодобовій температурі повітря біля 1-3⁰С і ґрунту 2-9⁰С. Через 10-15 днів  настає стеблування і бутонізація, а ще через 20-25 днів цвітіння. Вегетація озимого ріпаку продовжується 295-300 днів (весною і літом 73-110 днів).

​

попередники

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Місце культури в сівозміні. Для озимого ріпаку найдоцільніше створити спеціалізовані ріпаково-зернові сівозміни з максимальним насиченням цими культурами. Не слід сіяти його на площах, де вирощувався цукровий буряк, так як виникає небезпека поширення нематоди, оскільки вона є шкідником і для ріпаку. Вирощування ж ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан грунту, зводить до мінімуму зараження зернових кореневими гнилями. Де не вирощується цукровий буряк, ріпак розміщують у будь-якій сівозміні, з поверненням його на попереднє місце через 4-5 років.

Попередники ріпаку повинні рано звільняти площі, сприяти знищенню бур'янів, створенню доброї структури з достатньою кількістю поживних речовин. Тому найкращі попередники для нього – багаторічні трави на 1 укіс, однорічні трави, зернобобові. У районах правобережного Лісостепу кращими попередниками для нього є горох, конюшина. У західних областях України з достатньою кількістю опадів і тривалою осінню, високі врожаї його вирощують також після кормових бобів та кукурудзи на силос. Задовільні – зернові культури, проте овес і яра пшениця – несприятливі попередники для озимого ріпаку

Обробіток грунту. Підготовка грунту під ріпак – найважливіший агрозахід, від якого залежить поява своєчасних рівномірних сходів, розвиток кореневої системи.

Після багаторічних трав обробіток починається з лущення дисковими знаряддями. Вносять мінеральні добрива й орють на глибину 20-22 см обов'язково в агрегаті з котками й боронами. Доводять поле до посівної готовності за допомогою БІГ-ЗА, КПС-4 тощо.

Після зернобобових, зернових культур, однорічних трав добрі результати дає вчасно і якісно проведений поверхневий обробіток дисковими знаряддями (БДТ-7, БДВ-6,3),УДА-5.4 із наступним доведенням грунту до стану готовності до сівби за допомогою голчастих дисків БІГ-ЗА, БПШ-8, культиваторів УСМК-5,4, котків ЗККШ-6 та інших.

Передпосівний обробіток грунту краще проводити комбінованими агрегатами типу "Європак", ЛК-4, АРП-3, АКГ-4 "Борекс" та ін., на глибину загортання насіння. Вони за один прохід забезпечують високу якість підготовки грунту і значну економію пального.

Застосування мілкого обробітку ґрунту або сівби по стерні (нульовий обробіток грунту) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи та рослин ріпаку. Коренева система зосереджується, переважно, у верхніх шарах грунту, швидше реагує на дефіцит вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів грунту, знижується рівень засвоєння елементів живлення.

На неущільнених грунтах, в умовах посухи, можна обмежитись неглибоким розпушенням грунту (на 10-15 см), або використати пряму сівбу. Проте, для таких технологій необхідно підбирати гібриди, які придатні для вирощування за No-till.

• Удобрення. Ріпак потребує більшої кількості добрив, ніж зернові. Близько 20-25 % від потреби в елементах живлення, він використовує з ґрунтових запасів, а решту треба вносити у вигляді органічних (30- 40 т/га) та мінеральних добрив (45-60 кг/га діючої речовини), особливо коли планується врожайність у межах 3,0-4,0 т/га.
• На грунтах середнього рівня родючості необхідно вносити N120P60K60. Фосфор, калій та N60 вносять під основний обробіток ґрунту, а азот дозою N60 доцільно застосовувати для підживлення на початку відновлення вегетації. Для одержання врожаю насіння на рівні 3-4 т/га під ріпак потрібно внести 100-120 кг азоту, 40-60 кг фосфору та 40-60 кг калію + 4 разова обробка органо-мінеральним добривом «Фурор»
• При вирощуванні ріпаку досить важливе значення має забезпечення рослин магнієм та сіркою. На формування 3,0 т/га насіння, ріпак споживає 25-45 кг магнію та 45–90 кг сірки. Тому для забезпечення рослин ріпаку магнієм та сіркою рекомендується вносити Калімагнезію, Калімаг, Кізерит, Епсоміт. Як правило їх вносять під оранку. Навесні найкраще вносити сірку у вигляді сульфату амонію. Поряд з цим, слід враховувати те, що внесення сірки більше 60 кг/га д. р. може підвищувати вміст глюкозинолатів

​

посів

• Оптимальні строки сівби озимого ріпаку з 15 по 30 серпня, допустимі –по 10 вересня. При цьому, слід зазначити, що для гібридів, які мають швидший початковий ріст порівняно із сортами, допустимий строк сівби є до 15 вересня.
• Ріпак, як правило, сіють звичайним рядковим способом. Для цього використовують зерно-трав'яні сівалки (СЗТ-3.6А), лляні (СЗЛ-3,6), бурякові (ССТ-12Б). Добре зарекомендували себе сівалки "Містраль 6000", СПУ-6Д, "Акорд", "Амазоне" та ін. Залежно від типу сівалки відстань між рядками становить 7,5 см; 12 см; 15 см. Широкорядний спосіб сівби (45 см) застосовують на насінницьких посівах. При цьому для сівби використовують спеціалізовану пневматичну сівалку СПР-6 або овочеву СО-4,2 з обов'язковою герметизацією.

​

• Догляд за посівами. Одразу ж після сівби посіви коткують кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6. Після появи сходів у фазі розетки посіви боронують. На широкорядних посівах в осінній та весняний періоди ґрунт розпушують культиваторами.
• Ріпак не витримує конкурентної боротьби з бур'янами на початкових етапах росту і розвитку. Забур'янення посівів на початку вегетації спричинює зниження урожайності насіння на 25-30 %. Для передпосівного внесення використовують Бутізан, 40 % к.е. (1,75–2,5 л/га), Трефлан, 24 % к.е. (2,4 л/га). Проти падалиці зернових культур, багаторічних та однорічних злакових бур'янів застосовують: Арамо 50, к.е. (1,0-2,0 л/га), Зелек Супер, к.е. (0,4–1,0 л/га), Селект 120, к.е. (0,4–1,8 л/га), Центуріон, к.е. (0,4-0,8 л/га) та інші грамініциди. Навесні для боротьби із ромашкою, підмаренником, осотом, волошкою застосовують Лонтрел Гранд, 75 % в. р. (0,12-0,20 л/га) та Галера, в. р. (0,3-0,35 л/га).
• Ріпак сильно пошкоджується шкідниками. До найбільш поширених відносяться: ріпаковий квіткоїд, прихованохоботники, хрестоцвітні блішки, пильщик, попелиця, трач та ін.. Боротьбу зі шкідниками ріпаку проводять хімічним методом при перевищенні порогу чисельності і шкодочинності. Для цього використовують інсектициди: Біскайя (0,25-0,40 л/га), Фастак, 10 % к.е. (0,1-0,15 л/га), Золон, 35 % к.е. (1,5-2,0 л/га), Штефесін, 2,5 % к.е. (0,3л/га) та ін..

​

• Серед хвороб ріпаку найбільш небезпечними є склеротиніоз пліснявіння , чорна ніжка, альтернаріоз та фомоз. (Ровраль Фло -8 кг /т). Для осіннього внесення фунгіцидів використовують препарати Фолікур (0,5-1,0 л/га), Карамба (0,75-1,25 л/га) та ін.. Поряд з цим, внесення фунгіциду Карамба восени (у фазі 4-6 листків культури) забезпечує обмеження росту ріпаку, сприяє розвитку кореневої системи, покращує гілкування, суттєво підвищує зимостійкість рослин, захищає посіви від ураження хворобами.
• Для отримання екологічно безпечного корму при наявності шкідливого фактора менше за поріг шкодочинності ніяких обробок отрутохімікатами не проводять

​

Збирання озимого ріпаку на зелений корм

• Починають збирати озимий ріпак на зелений корм у фазі бутонізації – початок цвітіння кормозбиральними комбайнами або випасають у фазі початок бутонізації