Сучасна українська література. Постмодернізм.

Основні тенденції сучасного літературного процесу:

• Перехід від соціалістичного реалізму до пошуку нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності.
• Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивідуальності.
• Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації.
• Мистецтво - поза політикою.
• Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності.

​

Основні тенденції сучасного літературного процесу:

• Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України (твори Михайла Грушевського, Дмитра Яворницького; Пантелеймона Куліша, Миколи Хвильового, Володимира Винниченка, Валер’яна Підмогильного, Григорія Косинки, Павла Филиповича, Михайла Драй- Хмари та ін.).

​

Основні тенденції сучасного літературного процесу:

​

• Знищення штучної «завіси» між розвитком української літератури на «материковій» Україні та в діаспорі. Друк творів письменників-емігрантів (Василя Барки, Уласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачки, Яра Славутича, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Юрія Клена, Богдана Бойчука, Юрія Тарнавського, Михайла Ореста та ін).

​

• Функціонування модерного, неомодерного, заповідально-селянського, постмодерного дискурсів.

​

Постмодернізм

Постмодернізм (лат. post — за, після, далі; франц. modeme — сучасний, новітній) – це літературний стиль кінця ХХ - початку ХХІ ст., якому притаманне критичне та іронічне ставлення до дійсності.

Риси постмодернізму:

• Орієнтація постмодерної культури і на "масу", і на "еліту" суспільства.
• Суттєвий вплив мистецтва на позахудожні сфери людської діяльності (політику, релігію, інформатику тощо).
• Стильовий плюралізм, суміш багатьох традиційних жанрових різновидів.
• Широке цитування у своїх творах мистецтва попередніх епох. (сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох).
• Іронізування над художньою традицією минулих культур.
• Використання прийому гри під час створення творів мистецтва.
• Як правило, у постмодерністському творі наявний образ оповідача.

​

Характерні ознаки сучасної поезії

1. Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.

2.Представлена кількома поколіннями поетів: «шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.); «київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.), поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельиичук, Степан Сапеляк та ін.), «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.), «дев’яностники» (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).

​

Характерні ознаки сучасної прози

• Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.
• Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.
• Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики (історичний роман Ю. Мушкетика «На брата брат» (1996), М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука «Стежка в траві. Сага про Житомир» (1994)).
• Постмодерне світобачення, у центрі творів - «маска «автора.

​

Існування двох шкіл прозаїків:

1) «київсько-житомирська» - перевага екзистенціальних мотивів, герой творів - інтелектуал, рафінований інтелігент (В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва та ін.);

2) «львівсько-франківська» - перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой - маргінал (міський житель - вихідець із села), сільська людина з комплексом меншовартості (Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та ін.).

​

Характерні риси сучасної драматургії

•  наповнена інтелектуалізмом;
• перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних шаблонів;
• поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;
• колажний принцип побудови твору;
• поява імен-абстракцій, імен-символів;
• перевага камерності;
• звернення до проблем сучасної школи.

​

Представники сучасної драматургії: Василь Босович (п’єса «Ісус - Син Божий»); Ярослав Стельмах («Стережися лева», «Синій автомобіль», «Шкільна драма», «Привіт, синичко»).

Домашнє завдання:

1. Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=UtediyYQRMo

2. Назвіть українських письменників-постмодерністів.