Микола Васильович Гоголь� (1809 – 1852)�� Повість «Шинель» (1839)��Образ «маленької людини» ̶ Акакія Акакійовича Башмачкіна у повісті
Микола Васильович Гоголь� (1809 – 1852)
Микола Васильович Гоголь (прізвище при народженні Яно́вський) народився 20 березня 1809 року у містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії.
Мати письменника Марія Іванівна вийшла заміж за майже удвічі старшого Василя Гоголя-Яновського. На той момент їй було 14 років. Гоголь був третьою дитиною із дванадцяти. Двоє дітей до нього народилися мертвими.
Миколин дідусь Опанас – миргородський полковий писар, один з його предків – гетьман Іван Скоропадський, інший – переяславський полковник Василь Танський.
Ще під час вагітності мати пообіцяла: якщо народиться син, назвати його Миколою – на честь святого. За словами сестри письменника Ольги, її брат "любив згадувати про те, чому його назвали Миколою".
Ріс у пошані до козацької старовини, народних традицій, у середовищі творчих людей.
Запис про народження Миколи Гоголя (позначений хрестом) в метричній книзі Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях. 1809 рік.
Батьки Гоголя
Будинок, в якому народився
Микола Васильвич Гоголь
Вихованням хлопця займалася Тетяна Семенівна - мамина мама. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до мови та відчуття слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: «Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого…»; «Моя радість, життя моє! Як я вас люблю!».
ОСВІТА І СТУДЕНТСЬКІ РОКИ
�У 1818-1819 роках — навчався в Полтавському повітовому училищі.
У 1821-1828 — навчався у Ніжинській гімназії вищих наук вивчав світову літературу, мистецтво, вітчизняну історію, збирав фольклор, упорядкував словник української мови,придивлявся до народного побуту, звичаїв, традицій. Сам почав писати твори.
У Петербурзі
1828 року Гоголь поїхав до Петербурга. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів. Із 43 прожитих років у Петербурзі він прожив лише 8. Не любив столиці Російської імперії. Гоголь писав, що при згадці про Петербург мороз проходить по шкірі і вона вкривається сирістю.
1829 року пише поему «Ганц Кюхельгартен» - явне наслідування німецьких романтиків. І читачі, і критики книжку сприйняли скептично. Розчарований автор на останні копійки скупив непродані примірники і спалив їх.
Покинувши службу, Гоголь пише двотомний цикл повістей та оповідань «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1831-1832). Обидві книжки викликали захоплення і російських, і українських читачів. У них автор змалював дорогий його серцю український світ.
Наприкінці 1833 року Гоголь клопочеться про місце професора історії в Київському університеті святого Володимира. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з Михайлом Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором цього ж університету. Гоголь писав:«Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію.»
1835 року М. Гоголь пише і видає продовження «Вечорів…» - збірку повістей «Миргород». У новій книжці автор поглибив і розвинув три основні теми попереднього циклу:
Особливо вразила і нині запалює нащадків патріотизмом повість «Тарас Бульба»
Після «Миргорода» митець активно розробляє російські теми у «Петербурзьких повістях», комедії «Ревізор», у поемі «Мертві душі» та інших творах. «Російський світ» у його творах показаний темним, деспотичним, жорстоким, мертводушним. Гоголь не заходився прославляти імперію, а розповідав страшну правду про неї.
Особливо жорстоких цькувань письменник зазнав за «Ревізор» і «Мертві душі».
1836 року, занедужавши, виїхав за кордон, де пробув з перервами 12 років.
За свідченням М. Максимовича, Гоголь вважав себе українським письменником, який пише російською мовою. Так, прибувши на курорт до Італії, в книзі знаменитих пацієнтів зареєстрував себе: «Пан Микола Гоголь, українець, що живе у Москві, автор кількох російських комедій».
1848 року М.Гоголь повертається до Росії, шукає душевного прихистку в релігії, з 1851 року мешкає в Москві, де помирає 21 лютого 1852 року, спаливши перед цим всі свої твори, в тому числі – другий том «Мертвих душ».
Жінкою, якою по-справжньому захоплювався М.Гоголь, була Олександра Осипівна Смирнова-Россет. Багато років приховував свої ніжні почуття до неї. Вже будучи дружиною калузького губернатора, Олександра Осипівна розкриє секрет автора «Ревізора»: «А ви, здається, в мене закохані!». Микола Васильович розгубиться й втече... І все-таки наступне десятиріччя Гоголь ні перед ким не оголюватиме так душу, як перед Олександрою. Збереглося близько сімдесяти його листів до неї, та широкому загалу відомі лише п’ять.
За сім років до смерті Гоголь попереджав, щоб його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. У своєму заповіті він написав: "... тіла мого не ховати до тих пір, поки не з'являться явні ознаки розкладання. Згадую про це тому, що вже під час самої хвороби находили на мене хвилини життєвого оніміння, серце і пульс переставали битися ... Будучи в житті своєму свідком багатьох сумних подій від нашої нерозумної квапливості у всіх справах, навіть і в такому, як поховання, я говорю про це тут на самому початку мого заповіту, в надії, що, може бути, посмертний голос мій нагадає взагалі про обачність ".
Це стало причиною містичних припущень. Слух про нібито страшну смерть письменника, якого поховали живцем, виявився настільки живучим, що досі багато хто вважає його правдивим фактом. Однак, через 79 років після смерті письменника, могилу Гоголя розкрили для перенесення останків. За спогадами скульптора Миколи Рамазанова, який знімав посмертну маску письменника, на обличчі покійного явно було видно посмертні зміни та початок процесу розкладання тканин. Це і спростовує версію про літургічний сон.
Серед причин смерті Миколи Гоголя – добровільне позбавлення себе їжі. Письменник помер 21 лютого 1852 року в Москві, куди переїхав за 5 років до смерті. Йому було 42 роки.
Єдине прижиттєве фото Миколи Гоголя
(в центрі). 1845 рік. Рим.
Автор - Сергій Левицький.
Сучасні фахівці в галузі психіатрії проаналізували тисячі документів і прийшли до абсолютно певного висновку про те, що ніякого психічного розладу у Гоголя не було. Можливо, він страждав на депресію, і якби до нього було застосовано правильне лікування, великий письменник прожив би набагато довше…
Що сталося незадовго до смерті ніколи не дізнається ніхто. Біографи кажуть, що до трьох ночі письменник ревно молився, після чого спалив вміст свого портфеля (другий том «Мертвих душ»), а потім ридав до ранку в своєму ліжку.
Цікаві факти з життя Гоголя
Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори були досить посередніми, він був слабкий у мовах, але добре встигав тільки в російській словесності і в малюванні.
У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, кроїти сестрам сукні, ткати пояси, до літа шити для себе шийні хустки.
Також Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій з козячого молока з додаванням рому, який жартома називав «гоголем-моґелем».
В кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшеною солодкоїжкою”, міг з’їсти банку варення за один раз. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру.
Цікаві факти з життя Гоголя
Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа «Ніс».
Гоголь був дуже сором’язливий: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник зникав з кімнати.
У червні 1836 року Микола Васильович виїхав за кордон, де пробув з перервами близько десяти років. За кордоном він був у Німеччині, Швейцарії, Парижі, Італії, в Єрусалимі.
Письменник панічно боявся грози.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ :�1. Самостійно опрацювати за� підручником для 9 класу :� с. 210 – 215; с. 224 – 234.�2. Прочитати повість� М.В.Гоголя «Шинель».�3. Охарактеризувати образ� «маленької людини» у � повісті ―Акакія Башмачкіна.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!