Причина наших історичних невдач. �Знати, щоб не повторити

упорядник Струкевич

Олексій Карпович д.і.н., професор

​

Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти»

​

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

Питання для самоконтролю

Чи можуть люди зламати соціальні закономірності?

Як досягнути успіху, живучи в умовах соціальної стихії?

Наскільки дієвими є гуманістичні принципи?

Чи можуть гуманістичні цінності проявлятися жорстко, подібно до законів природи?

Які риси характеру умертвило в українцях колькасотлітнє культурне і політичне пригноблення?

Чому Західна цивілізація активно використовувала московську державу проти Східних цивілізацій?

Чи існує у світу заміна московській цивілізації? За яких обставин?

​

​

​

ЛЮДИ СТИХІЮ ПІДПОРЯДКУВАТИ НЕ МОЖУТЬ

З чого починаються наша темна смуга в історії?

Що стало відправною точкою наших історичних невдач?

Хто з видатних історичних діячів допустив фатальну помилку, що впливає на нашу долю досі?

Думаю, що такої відповіді ми не знайдемо. Кожне політичне рішення в історії відкривало перед нашими предками ціле віяло можливостей і загрожувало цілою низкою небезпек.

Адже реалізація можливостей й уникнення небезпек у міжнародній взаємодії далеко не завжди залежить від рішень і волі історичних суб’єктів. Всі вони живуть і діють в стихії міжнародних відносин. Стихії, як відомо, непідконтрольні, непідвладні людині. Водночас, вони підпорядковуються якимось природним закономірностям. Наприклад, у природі атмосферні потоки (вітер) з усіма їх випадковими завихреннями підпорядковані різниці тисків у різних місцевостях земної кулі.

Люди стихію підпорядкувати не можуть, але виявивши природні закономірності можуть пристосувати стихію собі на користь.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ЛЮДИ НАДІЛЕНІ РОЗУМОМ І ВОЛЕЮ

Приклад можна розвивати, але він стосується природних фізичних закономірностей. При всій їх складності їх якось вдається описати якимись формулами, якось передбачати наслідки, шукати в них користь для себе.

Суспільна стихія набагато складніша. Чому? Тому що в природі діють жорсткі закони, а в суспільному (включаючи й міжнародне життя) діють закономірності статистичні. У суспільній сфері закономірності проявляються не жостко, кожного разу безвиключення, а імовірнісно, як тенденція, у більшості випадків, але не обов’язково очікуваного, жаданого нами наступного разу.

До того ж, люди наділені розумом і волею. Тому вони можуть йти всупереч природним закономірностям, наприклад, поводитись всуперед здоровому глузду, маючи на меті недосяжний ідеал, поводитись всупереч інстинкту власності, інстинкту самоздереження тощо.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ГУМАНІЗМ ПРОТИ ЗЛОЧИНЦЯ

Як, живучи у цій стихії, досягнути успіху. Думаю, що треба дотримуватися вироблених людством гуманістичних цінностей.

Але гуманістичні цінності, це не те, що проявляється жорстко. Часто гуманісти залишаються дурнями перед суворою дійсністю. Наприклад, ми, українці, віддали не лише стратегічну але й тактичну ядерну зброю, а у відповідь отримали війну. Наші політики, духовна еліта повірили у торжество гуманізму, а виявилося, що світове співтовариство не дуже то поспішає втілювати гуманістичні принципи міжнародної політики, проголошені у Статуті ООН, Гельсінському акті, віденських конвенціях тощо.

Виявилося, що гуманістичні ідеали годяться для розробки ідеальних внутрішньо- і зовнішньополітичних курсів, годяться як критерій для з’ясування глибини ницості і злочинності негідників різних мастей.

Проте в конкретних конфліктних ситуаціях жертва нерідко залишається наодинці зі злочинцем, якому плювати на гуманістичні принципи.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ПРАГМАТИЗМ ЯК СПОНУКА ДО ГУМАНІЗМУ

Сучасна війна нам демонструє, що світ, хоча й ніби тягнеться до гуманістичних ідеалів і всі, як злочинці, так і їхні жертви апелюють до гуманістичних ідеалів.

Щирими у цій ситуації є лише жертви. Злочинці є злочинцями, а світова громадськість керується національним егоїзмом. І завдання жертви полягає в тому, щоб дипломатичним шляхом переконати цю світову громадськість, що захист жертви є їм вигідний прагматично, а не гуманістично.

​

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ЕГОЇЗМУ

Ми і будемо говорити про оцю опору національного життя – національний егоїзм.

Ця риса нацонального життя сьогодні проявляється надзвичайно наочно. Лідери великих держав запевняють, що вони боряться за справедливість в усьому світі, за свободу для кожної людини і для кожної найменшої нації, за демократичний устрій у цілому світі і т. П. – гарні, святі ідеали.

Але при всій їх потужності бачимо їхню 100% оборонну і мілітарну стратегію, спрямовану на захист лише своєї свободи, «а коли і говорять про свободу інших народів, то і тоді аргументують інтересом американської безпеки, а не моральним християнським обов’язком знищити джерело, ідеолога, носія і виконавця диявольської віри – Московщину.

Павло Штепа нагадує слова Д.Донцова, що в міжнародних стосунках всі нації керуються виключно і єдино своїм національним егоїзмом, а всі ідеології, теорії, -ізми, -фільства і т.п. – це лише маски, що за ними той егоїзм ховається, щоб перемогти противника.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ЗАГРАВАННЯ З МОСКОВІЄЮ

Ось як П. Штепа інтерпретує політику США і Європи у ХІХ ст. Усвідомивши якою великою загрозою є інтелект Японії і робоча сила Китаю, оперті на величезні багатства Сибіру, Західна цивілізація розглядала не як свою антитезу, що на думку А. де Токвіля заснована на рабстві. При цьому Захід вів з нею не непримиренну боротьбу як зі своїм антиподом, а загравав з Московією як з інструментом у боротьбі з Азійською цивілізацією.

Наприклад, з 1863 р. США відмовилися від дипломатичної інтерверції за поляків, хоча й співчувала їхній боротьбі. За часів Кримської війни дотримувалася вигідного для Московії нейтралітету.

Завдяки підтримці США Московія легко заплатила за програш у московсько-японській війні.

У 1922 р. Америка, незважаючи на свої антипатії до більшовиків, і незважаючи на те, що тоді японія була союзницею, США примусили Японію вивести свої окупаційні війська з Сибіру.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ЗАГРАВАННЯ З МОСКОВІЄЮ

Вільнолюбна Америка дбала, щоб деспотична царська і совєтська імперії не розпалася.

Франція, республіканська, завжди розглядала деспотичну московську імперію, за свого природного союзника проти Німеччини.

Отже, бачимо, що не гуманістичні ідеали, і тим більше не москвофільство, а національні потреби диктували зовнішню політику держав.

Нині, підписуючи Ялтинську чи Потсдамську угоди, що ними віддавали вільні нації на поталу московським тиранам, великі держави голосно й офіційно запевняли світ, що вони боряться за християнські ідеали, за демократію, за свободу народів, за соціальну й інтернаціональну справедливість.

Насправді вони завжди мали на меті свої національні егоїстичні інтереси.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

А ЯК СИТУАЦІЮ СПРИЙМАЄМО МИ

Українське кількасотлітнє політичне і культурне рабство умертвило в нашій інтелігенції інстинкт національного егоїзму. Тому-то московитам і полякам свого часу вдалося прищепити українцям почуття меншовартости, наклавши нам на очі окуляри всіляких –ізмів, -фільства, -фобства тощо.

Наша інтелігненція до сьогодні чомусь вірить, що американська москвофільська позиція зумовлена є наслідком непоінформованости американців. Насправді все вони знають, але з позиції національного інтересу їм вигідно було виглядати непоінформованими, вірити московським бріхням про нас.

Звертає П.Штепа увагу й на ту деталь, що Америка протистояла більшовикам, а не московитам. Але і те протистояння не було щирим і послідовним. Хоча українська діаспора і пробувала апелювати до сердець та сумління світових політиків, благаючи їх виступити на захист зневаженої справедливости. А у відповідь світ… підписував торговельні договори на купівлю сибірського дерева, хоч знав, що кожний сантиметр того дерева просякнутий українською кров’ю.

Навіть коли світ усвідомив, що московити мають агресивні наміри щодо всього світу, він зброївся проти большевиків, а не проти московитів.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

БІЛЬШОВИК – ЦЕ НЕ МОСКОВИТ?

Світ був переконаний у імперіалізмі большевиків, а що московський нарід того завоювання не хоче – свято вірили.

Вони були впевнені, що поваливши «совєцький уряд» вони встановлять мир на Землі. Наскільки вони помилялися, ми бачимо зараз наочно. Дякувати, Всевишньому Радці, і вони це усвідомлюють.

(політикам сьогодні звичайно допомагають, громадська думка, оперта на інтернетпоінформованість та очевидне ослаблення Московії, яка стає не силою, а ресурсом, яким гріх не скористатися.

З іншого боку сьогодні на світову арену знову виходить Азія в особі Китаю, а Московія лише моська, що плутається, відвертає увагу від боротьби з азійським слоном.)

У завершенні до вступу П.Штепа пише, що Захід зважає лише на голий факт – Московія зберегла свою імперію, отже має державотворчі здібності.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ХТО ЗМОЖЕ ЗАМІНИТИ МОСКОВІЮ?

Це, звичайно, чинилося антигуманними й аморальними засобами.

Нехай їх аморальністю журяться старі чеснотливі діви та утопійні мрійники. ЖИТТЯ тверде і жорстоке воно знає лише одну МОРАЛЬ – боротьбу за існування, знає лише національний егоїзм.

На користь західного світу можна сказати, що він, а зокрема американці, волів би мати на місці нелюдської потвори москвина (в їхньому уявленні - большевика) когось іншого, більш людського. І не лише воліють, але й шукають його. Звичайно, до їх уваги першою впадає Україна. Світ, зокрема американці, зацікавлені питанням: чи Україна відбудована і підтримана Західним світом матиме силу виконати на Сході Європи і в системі рівноваги світових потуг роль, що її виконувала і виконує Московщина? Це є основне і вирішальне питання. Відповідь на нього іформує політику світу щодо нас і щодо москвинів. Отже, проблема відношення світу дор ідеї Української Самостійної Соборної Держави зводиться до проблеми НАШОЇ СИЛИ. На це питання донині не дали ми ясної, переконливої для чужинців відповіді. Настав час її дати. 1959 рік!

​

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

Чому Московія - Азіопа�

Від першого дня свого народження і протягом всієї своєї історії вона була ізольована, відгороджена від Європи, по-перше, своїм географічним розташуванням. А, по-друге, культурно-політичними чинниками.

У Х ст. до Московщини прийшла невелика група європейців – київських князів та дружинників, що виконували й функції адміністрації. У наступні століття прийшли і київські християнські місіонери.

Проте історія не дала шансу тим першим цивілізаторам посіяти європейську культуру на московському грунті. У ХІІІ ст. Московія уже була включена до монгольської держави. Під її впливом угро-фінські духовні первні поєдналися з ординськими сформувалися, як потім виявилося, непохитні основи московської національної «культури».

Зруйнована монголами Україна не могла більше посилати своїх цивілізаторів. Таким чином обірвався єдиний зв’язок Московії з Європою. До Московії не доходило навіть відгомону тих великих культурних рухів, що піднімали Європу та людську цивілізацію.

Інстинкт московитів

З генетики ми знаємо, що вроджені властивості є майже вічні, а набуті можуть зникати. Первісна людина, з її обмеженими можливостями не загинула насамперед завдяки своїм тваринним інстинктам.

Сучасна цивілізація послаблює природні інстинкти в людині. Тим часом у народів нецивілізованих природні інстинкти не послаблені.

Через свою відрізаність московити зберегли свою первісну дикунську ментальність, а з нею і силу тваринного несхибного інстинкту.

Це і є поясненням, чому національний інстинкт москвинів відігравав і продовжує відігравати вирішальну роль в їхній історії.

Лише завдяки своєму гострому національному інстинктові москвини не зникли як нація, а навпаки виросли у світову загрозу.

Проникненя європейських впливів призводять до хаосу в його душі, а потім до хаосу в суспільстві, державі. Що неминуче веде до загибелі нації та імперії.

Московія знає лише своє

Протиставити європейській культурі свою власну моосквин не може. Тому в нього не залишалося іншого способу як втікати, замкнутися у власній національній шкаралупі.

Правда, це не дало йому розвинути скептицизм, здібність критично сприймати нові ідеї. Але ця проблема в нього виникне лише в ХІХ ст.

А до того часу він сидів у своїй духовно-культурній шкаралупі зі своєю культурою Х-ХУ ст. Про це яскраво пише професор А. Піпін «Істрія русскай літєратури»: Московщина завжди визнавала лише свій світогляд, а всі інші заперечувала. Вона виплекала в себе релігійну і національну нетерпимість та зарозумілий фанатизм, що вважав всі народи зіпсутими і тому забороняв всякі зносини з закордоном. Китайською стіною відгородила себе Московщина від культурного світу, від справжньої освіти.

​

Роль українців і німців

Проте, починаючи з 1654, а особливо з 1709 р. з України подув легенький вітерець з Європи. Численні емігранти українські та німецькі мов шашелі почали точити московську шкаралупу. І в ХІХ ст. через ті дірки почали вилазити перші сміливці – т.зв. «западнікі»

Вітер міцнів, збиралося на бурю, особливо з появою Кирило-Мефодіївського братства.

Ту бурю москвин відчув своїм національним інстинктом і спробував ту бурю «запрєтіть», «дєржать і нє пущать», організувавши наступ на все українське та ліберальне.

Однак пекуча сатира немосквинів Д.Фонвізіна, А.Пушкіна, М.Гоголя, М.Лєрмонтова, С.Щєдріна показала даремність цих спроб.

Тому мусили москвини звернутися до Європи в надії знайти там якихось засобів захисту від самого ж європрейського наступу.

З 1917 р у ХУІ ст.

Проте вони не мали скептичного розуму, здатності критично сприймати яскраві ідеї.

Національний інстинкт і некритичність привели їх до марксизму. Проте марксизм у них теж переродився у націоналкомунізм (Р.Шпорлюк).

З жовтня 1917 р. у них відроджується епоха націоналістичної Московщини.

П.Струве пише: «Большевицька революція однозначно завершує добу європеїзації Московщини» (Саціальная і еканамічєская історія Расії).

Є.Маланюк «Пєтєрбург» // ЛНВ. – Х., 1931. : «Московщина повернулася назад до ХУІ ст., до Питочнава пріза, до апрічніни, Соловків, шукання «ізмєни» в «паднаготнай правди». Кремль, що пам’ятає Іванів, Малютіних, Годунових і «тішайших», знову вступив на кін історії в знаних візантійсько-азійських шатах соціального православ’я – большевизму. І сучасні князі московські в пошукуванні «нових» форм старого московського імперіялізму, - старанно реставрують концепції Івана ІІІ про ІІІ Рим та різні «електрифікації» Пєтра І».

ЕПОХА БЄСІВ

Почалася епоха, що її яскраво намалював найглибший знавець московської душу Ф.Достоєвскій. Ця епоха почалася цілою низкою блискучих, неймовірних перемог московської нації всередині і назовні імперії.

До проводу нації прийшла націоналістична московська еліта… люди які мали відвагу відкрито і з національною гордістю проголосити всьому світові свою наготу за свій національний ідеал. Ці люди мали величезну наснагу дикунської душі, не загнуздану цивілізацією.

Своїм національним інстинктом нова московська націоналістична еліта несхибно відчула прагнення і бажання свого народу – панувати, наказувати іншим народам, а самим не працювати. Ця еліта і дала це все своєму народові. Народ зрозумів свою еліту і оцінив її і все, що вона йому дала. Тому-то підтримав її, підтримує і буде підтримувати.

Поцілувати лапоть ваньки

Ідучи за своїм національним інстинктом, та еліта викинула на смітник всі європейські ідеї: мораль, етику, норми, релігію – всю європейську культуру.

Викинула не виправдовуючись, не вибачаючись, але навпаки, оголосивши з національною гордістю свою «культуру» за найпрогресивнішу в світі, за культуру майбутнього людства. Ця націоналістична московська еліта поставила колишнє посміховисько серед націй – Московщину – на чільне місце в світі. Московщина осягла найвищий за всю свою історію зеніт своєї слави. Горда Британія, блискуча Франція, старезний Китай, самурайська Японія, вільна Америка – всі навипередки біжать на прощу до святої матушкі-Маскви поцілувати лапоть Ваньки.

Як довго буде ще тягнутися цей найогидніший, найцинічніший, найбезглуздіший блеф? Яка сила і в руках якого народу скінчить раз і назавжди з тим блефом, і з його творцем – московським народом?

НОВІ АКТУАЛЬНІ ТЕМИ

Гозман – сьогодні остання битва Русі і Орди

Д.Биков – сьогодні народжується нова велика держава Україна.

Ю.Швець сила українського народу в його самоорганізації.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 1

Дмитро Донцов переконував своїх однодумців, що у міжнародних відносинах усі нації керуються:

А) гуманістичними засадами;

Б) національним егоїзмом;

В) загальнолюдською солідарністю;

Г) консервативним інтернаціоналізмом.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ТЕСТОВЕ ЗАВДАННЯ 2

Визначте, яка суспільно-політична течія сформувалася у Московії першою під культурним впливом українців та німців:

А) москвофіли;

Б) східники;

В) візантійщики;

Г) західники.

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Виділіть з тексту ті принципи та переконання, які дозволили Московії у ХХ ст. досягнути найвищих імперських успіхів.

​

Відповіді надсилайте на адресу: strukevychok@gmail.com

​

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї / Д. Донцов; Т-во "Знання" України. – Київ: [б.в.], 1991.

Забужко О. «Українське суспільство сьогодні позбавлене орієнтирів»

https://web.archive.org/web/20181030235926/http://tyzhden.ua/Culture/197877

Михальченко М. Національна ідея як регулятивна сила в загальнонаціональному та регіональному масштабах / Регіональні версії української національної ідеї: спільне та відмінне: зб. статей. — К., 2005. — С. 9-35.

Михальченко М. Українська мрія та національна ідея: ґенеза, взаємодія. Політичний менеджмент: наук. журнал. 2009. № 6.

Штепа П. Українець і москвин: дві протилежності. – Дрогобич, 2008.

​

Індивідуальна траєкторія безперервного особистісного та професійного розвитку