Поезія

Володимира Самійленка

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач – В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем.

Володимир Іванович Самійленко

1864 - 1925

Не вмре поезія

Не вмре поезія, не згине творчість духа,

Поки жива земля, поки на ній живуть,

Поки природи глас людина серцем слуха, —

Клопоти крамарські її ще не заб'ють.

Не вмре поезія, поки душа бажає

Зирнути в ті краї, де око не сягне,

І хоче з меж вузьких порватися в безкрає,

Щоб зрозуміти все небесне і земне.

​

Не вмре поезія, хоч людськість ціла стане

Про їжу тільки дбать, про дух забувши свій:

Потреба вищого бажання в серці встане

І викличе в душі рої забутих мрій.

Не вмре поезія

І вічні голоси творців із-за могили

Промовлять до людей, що серця позбулись;

І наберуть вони від них нової сили,

І будуть серцем жить, як і жили колись.

​

І поки на землі ще є одна сльозина,

Поезія її нащадкам передасть;

І поки між людьми ще втіха є невинна,

Поезія в її ще радощів додасть.

​

А якщо людськості зла доля присудила

Діждатися колись життя свого кінця,

То буде на землі останняя могила —

Останнього співця.

​

Діамант дорогий на дорозі лежав, —

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того,

Йшли багато людей і топтали його,

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Українська мова

(Пам’яті Т. Г. Шевченка)

Українська мова

(Пам’яті Т. Г. Шевченка)

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

.

Україна

Не вмирав наша слава,�Не вмирав наша честь,�Бо живе в нас сила жвава,�Бо робітники в нас єсть.�Гей, хто хоче всім свободи,�Поєднаймось, як брати!�Сонцем правди, світлом згоди,�Боже, шлях нам освіти!�Хай забудеться недоля�І неслава давніх літ,�Щастя ж рівне й рівна воля�Засіяють на весь світ!

Наша славна Україна,�Наше щастя і наш рай!�Чи на світі є країна�Ще миліша за наш край?�І в щасливій й злій годині�Ми для неї живемо,�На Вкраїні для Вкраїни�Будем жити й помремо...�Не змогли нас супостати�Взяти в кайдани свої:�Ми бороним наші хати,�Наші тихії гаї.

Ельдорадо

Десь далеко єсть країна

Пишна, вільна, щастям горда,

Кожний там живе щасливо —

Держиморда, держиморда.

​

В тій країні люблять волю,

Всяк її шука по змозі

І про неї розмовляє —

У острозі, у острозі.

​

Там усяк говорить правду

Непідкупними устами,

Там за правду щира дяка —

Батогами, батогами.

Ельдорадо

Там неправді та злочинству

Не вважають і на волос,

Там злочинних зараз лають —

Та не вголос, та не вголос.

​

Там уряд "блюде" закони,

Дба про всіх, немов про рідних,

За провинності ж карає —

Тільки бідних, тільки бідних.

​

Суд там скорий: як ти винен,

То зашлють "без проволочки",

А не винен, то й відпустять —

Без сорочки, без сорочки.

Ельдорадо

В тій країні всякий може

По заслузі шани ждати:

Там на те хрести й медалі —

Для багатих, для багатих.

​

Там тверезість у повазі,

Видно скрізь тверезу спілку,

Всі там п'ють самую воду —

Та горілку, та горілку.

​

Там всі люди роботящі,

Там нарівні з мужиками

Всі пани працюють щиро —

Язиками, язиками.

Ельдорадо

Там широка воля слову:

Кожний пише все, що знає,

А цензура ліберальна —

Все черкає, все черкає.

​

Там письменникам за працю

Сам уряд складає дяку

І з тріумфом їх провадить —

В Сибіряку, в Сибіряку.

​

Там говорять по-французьки

Не то значні, а й лакеї,

А пани всі мови знають —

Крім своєї, крім своєї.

Ельдорадо

Там зійшлися всі народи:

Москалі, "хахли", поляки,

І живуть вони так дружно —

Як собаки, як собаки.

​

Там живе племін усяких

Престрашенна мішанина,

І за те той край зоветься —

Русь єдина, Русь єдина.