Поети-романтики
9 клас
Пригадайте, що ви знаєте про романтизм? �Хто такий романтичний герой?
Українські поети-романтики
Петро Гулак-Артемовський
Писав байки (байка-казка, байка-приказка), притчі, вірші, послання, балади
«Рибалка» — переспів однойменної балади Гете — має вже виразно романтичний характер.
Письменник вказував на причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою твір Йоганна Вольфганга Гете: «Хотів спробувати, чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені...»
Порівняйте
Вода біжить, вода дзюрчить,�Сидить рибалка там,�Спокійно вудки він глядить,�Хоч захолонув сам.�Він там сидить, і бачить він:�Розверзлася ріка,�І діва випливла з глибин,�Волога і струнка.��Вона пливе, вона співа:�— Чому ти мій народ�З лукавством, звичним для людей�На спеку вабиш з вод?�Ах, знай же, що для рибок є�В воді привітний схов!�Пірнай сюди і тут своє�Здоров'я знайдеш знов.
Чи блискіт сонця тут поблід?�Чи місяць в водах зник?�Хіба не вдвічі кращий вид,�Відбитий в плесі рік?�Хіба це небо голубе�Так сповнене краси,�Що не принаджує тебе�Світ вічної роси?��Вода біжить, вода дзюрчить,�Плюскоче біля ніг.�Проймає пристрасть душу вмить,�Немов од слів палких.�Співала й кликала вона,�І сталось так тоді:�Вона зманила, він пірнув�Та й зник навік в воді.
Й. В. Гете «Рибалка»
Вода шумить!.. вода ґуля!..�На березі Рибалка молоденький�На поплавець глядить і примовля:�"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"�Що рибка смик — то серце тьох!..�Серденько щось Рибалочці віщує:�Чи то тугу, чи то переполох,�Чи то коханнячко?..не зна він,— а сумує!�Сумує він,— аж ось реве,�Аж ось гуде,— і хвиля утікає!..�Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливе�І косу зчісує, і брівками моргає!..�Вона й морга, вона й співа:�"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,�На зрадний гак ні щуки, ні лина!..�Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?�Коли б ти знав, як Рибалкам�У морі жить із рибками гарненько,�Ти б сам пірнув на дно к липам�І парубоцькеє оддав би нам серденько!
�Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні —�Як сонечко і місяць червоненький�Хлюпощуться у нас в воді на дні�І із води на світ виходять веселенькі!�Ти ж бачив сам, як в темну ніч�Блищать у нас зіроньки під водою;�Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,-�Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!�Зирни сюди!.. чи се ж вода?..�Се дзеркало,— глянь на свою уроду!..�Ой, я не з тим прийшла сюда,�Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!"�Вода шумить!., вода гуде...�І ніженьки по кісточки займає!..�Рибалка встав, Рибалка йде,�То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!..�Вона ж морга, вона й співа...�Гульк!.. приснули на синім морі скалки!..�Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..�І більше вже нігде не бачили Рибалки!
П. Гулак-Артемовський «Рибалка»
Михайло Петренко- «слов'янський сокіл»
Цікаві факти
�
До шедеврів лірики М. Петренка належить триптих «Небо».
Триптих – композиція, складена з трьох самостійних творів, пов’язаних ідейним змістом та мотивом.
Перший твір триптиха має назву «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю», другий – «По небу блакитнім очима блукаю», третій – «Схилившись на руку, дивлюсь я...»
Цікавий факт
«Дивлюсь я на небо…» стала першою піснею, що пролунала в космосі. 12 серпня 1962-го року її виконав з борту корабля «Восток-4»перший космонавт українського походження Павло Попович. Ця пісня була улюбленою для видатного конструктора Сергія Корольова
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:�Чому я не сокіл, чому не літаю,�Чому мені, Боже, ти крилець не дав?�Я б землю покинув і в небо злітав.��Далеко за хмари, подальше од світу,�Шукать собі долі, на горе привіту�І ласки у зірок, у сонця просить,�У світлі їх яснім все горе втопить.��Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,�Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;�Чужий я у долі, чужий у людей:�Хіба ж хто кохає нерідних дітей?��Кохаюся з лихом, привіту не знаю�І гірко і марно свій вік коротаю,�І в горі спізнав я, що тільки одна —�Далекеє небо — моя сторона.��І на світі гірко, як стане ще гірше, —�Я очі на небо, мені веселіше!�Я в думках забуду, що я сирота,�І думка далеко, високо літа.��Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,�Я б землю покинув і на новосілля�Орлом бистрокрилим у небо польнув�І в хмарах навіки от світу втонув!
«Взяв би я бандуру»
Євген Гребінка
«Українська мелодія»
"Ні, мамо, не можна нелюба любить:
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду весь вік дівувати!"
"Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию, що буде з тобою?
Останешся, доню, одна сиротою!"
А в світі якеє життя сироті?
І горе, і нужду терпітимеш ти.
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу.
Стогнать під землею, як горлиця стану".
"О мамо, голубко, не плач, не ридай,
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу;
Ти будеш весела, одна я заплачу!"
Ген там, на могилі, хрест божий стоїть.
Під ним рано й вечір матуся квилить:
"О боже мій милий! Що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світу згубила!"
Заграло, запінилось синєє море,
І буйнії вітри по морю шумлять,
І хвиля гуляє, мов чорнії гори
Одна за другою біжать.
Як темная нічка, насупились хмари,
В тих хмарах, мов голос небесної кари,
За громом громи гуркотять.
І грає, і піниться синєє море.
Хтось човен на море пустив,
Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,
Од берега геть покотив;
Качається, бідний, один без весельця.
Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!
Чого він під бурю поплив?
Ущухнуло море, і хвилі вляглися;
Пустують по піні мавки;
Уп'ять забіліли, уп'ять простяглися
По морю кругом байдаки;
Де ж човен дівався, де плавле, мій милий?
Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі
Біліють із його тріски.
Як човнові море, для мене світ білий
Ізмалку здавався страшним;
Да як заховаться? Не можна ж вік цілий
Пробути з собою, одним.
Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе.
Пограються з човном моїм.
«Човен»
Образ човна�у сучасній музиці
Океан Ельзи “Човен”
Зозуля “Човен”
Один в каное “Човен”