Опис - це зв'язний
текст,який дає словесне
зображення основних
ознак предмета, явища,
особи в усній чи
письмовій
формі.
речення перебувають у відношеннях одночасовості (перелічуються існуючі на момент описування ознаки, дії, стану тощо)
речення перебувають у відношеннях одночасовості (перелічуються існуючі на момент описування ознаки, дії, стану тощо)
інтер'єр
інтер'єр
пейзаж
людина ,
внутрішні її
переживання
тварини
відтворення
подій
речі
портрет
Художній опис —
найпростіший і найдоступніший
вид творчих робіт.
На відміну від звичайного
опису, ця робота передбачає
зображення предметів і явищ,
за допомогою
наочно-образних мовних
засобів: епітетів, порівнянь,
синонімів
Незабудка... Яке ласкаве ім'я! Заслужила. Квітка ця з п'ятьма пелюстками, синіми-синіми, ніжнішими від неба, а в самій середині - жовте серденько. Незабудки не вигоряють, не відцвітають, не тьм'яніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м'яке, чисте, довірливе. Подивишся - і не забудеш. У квітці незабудки ніби поєднані разом і краса, і простота, і вічність. Якщо б (припустимо на мить) на землі не було ніяких інших квітів, крім цієї, ми все одно знали б, дивлячись на незабудки, як чудово виглядають квіти.
Незабудка - вид родини шорстколистих. Багато- або однорічні трави з суцільними довгастими листками. Квіти правильні, блакитні, рідше білуваті або блідо-рожеві, зібрані в завиток. Плід складається з чотирьох трикутно-яйцевидних блискучих горішків. Відомо 40 видів. В Україні зустрічається 19 видів. Найпоширеніші: незабудка лісова з блакитними, часом блідо-рожевими квітками. Деякі незабудки декоративні
ознаки
предмета
розкрива-
ються
точно,
логічно,
послідовно
ознаки
предмета
розкрива-
ються
точно,
логічно,
послідовно
відображає
предмет
в яскравій,
образній
формі,
на основі
особистих
вражень автора
Увесь небокрай горів дивним палахкотінням. за темну лінію виднокола, потім - увійшло Сонце сідало, немов розпечений кулястий дирижабль. Ось воно черкнулось обрію, занурилось за край землі, а затим червоний диск блиснув над обрієм і зник. Хоч небо все ще палахкотіло, жита й пшениці купались у тому багряному сплескові, і молоді, не затужавілі колоски одсвічувались червоною міддю (Г.Тютюнник).