Миколаївська гімназія № 64
Миколаївської міської ради Миколаївської області
Міський багатожанровий проєкт «Пазли історії. Миколаїв незламний»
Конкурс пошуково-дослідницьких проєктів «Спадщина у вогні»
Пошуково - дослідницький проєкт
“… Музи не мовчать, коли говорять гармати”
Завдання проєкту:
Учасники проєкту: учні 9-Б класу Миколаївської гімназії № 64: Дячок Олександра, Риз’є Олексій, Фомін Мирослав, Ярохіна Каріна
Керівники проєкту: Павлюк Антоніна Михайлівна, директор
Венгер Антоніна Михайлівна, учитель історії
Миколаївський академічний художній драматичний театр - це пам’ятка архітектури 19 століття. Саме в ньому відбуваються всі творчі заходи. Театральна сцена бачила багато видатних постатей і корифеїв українського театру.
Стиль архітектури: еклектика, ренесанс.
Архітектор: Т. К. Брусницький.
Рік будівництва: 1881.
Варто повернутися на два століття назад та дізнатися історію створення театру.
У 1875 році військовий губернатор Миколаєва М.А. Аркас став наполягати на необхідності зведення у місті нового театру, але коштів на його будівництво не було. На щастя, наприкінці 1880-го року міщанин Карл Монте подав прохання про дозвіл на будівництво приватного театру.
У 1881 році інженер-архітектор Теофіл Касперович Брусницький зводить для Монте першу в місті спеціалізовану будівлю театру. Зал для глядачів був розрахований на 900 осіб, а меблі спеціально замовляли у Відні. У січні 1882 р. місцеві газети зарясніли новиною про відкриття театру, і незабаром він став центром культурного життя міста.
У власності Монте театр був 13 років. Далі він його продав купцю Якову Шефферу. Новий власник розширив та перебудував театр. Через чотири роки після купівлі вже було збільшено зал для глядачів на 1 310 осіб, по-новому обладнано сцену, з'явилося ще одне фойє, а замість галереї — «гальорка».
Корифеї українського театру в Миколаєві
Марко Кропивницький
Панас Саксаганський
Микола Садовський
Іван
Карпенко- Карий
Марія Заньковецька
Михайло Старицький
Театральний колектив було створено 1922 року в Луганську актором і режисером Григорієм Свободіним. 12 років трупа мала статус пересувного театру під назвою «Шахтарка Донбасу». Діяльність театру мала широкий резонанс. Незабаром колектив отримав право писати на своїх афішах — «Художній театр України». Постійною трупою театру постановою Миколаївської міської ради від 3 січня 1935 року став пересувний драматичний театр «Шахтарка Донбасу». Першим директором нового театру став Абрам Вайсенблюм, головним режисером – Євген Венгре.
Колектив пересувного театру “Шахтарка Донбасу”
У 1896 році у театрі відбувся перший у Миколаєві сеанс кіно. 14 березня 1900 року у театрі Шеффера з приголомшливим успіхом пройшла перша в Україні прем’єра опери «Катерина» Миколи Аркаса у виконанні трупи Кропивницького. Після вистави актори вивели автора на сцену та під бурхливі оплески піднесли йому лавровий вінок.
1917 р. - театр націоналізували, і він став значитися як «інтимний театр, колишній Шеффера”.
1920 р. - театр отримав ім’я наркома освіти А. Луначарського.
1921 р. - 1922 рр. – під час голоду обладнання, меблі розікрали, і від театру залишилися тільки стіни. Приміщення хотіли знести, але через нестачу коштів цього не зробили.
1926 р. - театр було відбудовано і названо ім’ям Скрипника – українського наркома освіти. Пізніше установа мала ім'я військового льотчика Чкалова.
Сумна звістка про початок Другої світової війни застала колектив театру на гастролях у Полтаві. Відповідно до Постанови Виконавчого Комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих № 3143 театр 1941 року евакуювали на Урал. Там театр розформували. Під час окупації Миколаїв продовжував жити, працювали заклади, заводи, евакуйовані установи також не зупиняли свою роботу. Колектив миколаївського театру разом з директором Луккером домоглися того, щоб відновити роботу хоча б у місті Алапаєвську Свердловської області. Будівля театру у Миколаєві чекала на той час, коли повернеться колектив та глядачі.
Під час визволення міста постраждала будівля театру. Від колишнього театру Шеффера залишився лише силует.
У 1944 році колектив повертається до рідного міста, але актори продовжили роботу на виїзних майданчиках.
За два роки театр реставрували. Варто зазначити, що роботи зробили за репарації від Германії. Будівлю удосконалили технічно, прибудували масивний шестиколонний портик. Колектив повернувся до роботи на власну сцену та продовжив працювати, розвиватися, їздити на гастролі в українські міста та різні країни, приймати знаменитих акторів.
У 80-х роках яскраве творче життя театру забез-печив новий головний режисер Микола Коваль. У ці роки змінився репертуар, відкрилася мала сцена, яка протягом п'яти років радувала глядача прем'єрами. Поно-вилася традиція творчих зустрічей.
У 2005р. театр почав нове життя у відремонтованому приміщенні. Це був третій етап відродження і реконструкції приміщення театру. Директор театру, заслужений діяч мистецтв Микола Антонович Кравченко – чудовий адміністратор і актор. У 2002р. він був удостоєний звання “Заслужений діяч мистецтв України”, у 2004р. нагороджений “Орденом Дружби”, у 2005р. – Почесним знаком Міністерства культури і мистецтв України “За досягнення в розвитку культури і мистецтва”, у 2005р. удостоєний звання “Городянин року” в номінації “Культура”.
У 2020 році, після смерті Миколи Кравченка, який керував театром протягом 20 років, було встановлено меморіальну дошку на будівлі.
Майже через 80 років плідну працю та грандіозні плани театру вирішили зруйнувати рашисти. Довгий час театр носив назву російського, приймав російських акторів, показував глядачам російськомовні вистави та п’єси російських митців. Проте для російських терористів це не стало на заваді. Вони вдарити ракетами по театру.
Після 24 лютого 2022 року – дня, коли росія напала на Україну, заклад позбувся назви "російський театр".
22 вересня 2022 року близько опівночі війська рф випустили по місту 9 ракет С-300. Під масований ракетний обстріл потрапила і пам’ятка архітектури - Миколаївський художній академічний драматичний театр.
Працюючи над пошуково-дослідницьким проєктом «… Музи не мовчать, коли говорять гармати», ми вирішили зустрітися з директором театру і взяти у нього інтерв’ю.
Директор Миколаївського академічного художнього драматичного театру Свистун Артем Олександрович розповідає про те, що протягом 2022 року театр потрапив під ракетний удар та зазнав впливу вибухових хвиль. Було пошкоджено всі приміщення довкола внутрішнього дворика, внутрішній майданчик, на території якого знаходяться дві скульптури, зроблені з чавуна, які є пам'яткою культурного паркового мистецтва, вибито було шибки, двері. Проте колектив театру не зламався, а навпаки, відновлювався та розвивався.
За словами керівника театру Свистуна Артема Олександровича, колектив театру почав звикати до «прифронтового» статусу та взявся до роботи: у приміщеннях театру працівники шили прапори України, балаклави, дощовики для військових. І творча діяльність не затихала ні на хвилину. За короткий термін створили театралізовані концертні програми: «Все буде Україна!» та «Ми – українці!». Відновили виставу-казку «Пригоди козаків» Євгена Олійника, яку презентували евакуйованим дітлахам.
У Миколаївському академічному художньому драматичному театрі підготували безпечну сцену, яку не потрібно полишати у випадку повітряної тривоги. Сцена була відкрита до дня Незалежності України. Допомогли донати, які робили люди з усього світу. Також допомогла з реставрацією фінансова підтримка від програми House of Europe та платформи MY ART.
Також на даний час функціонує Велика зала.
Наша група, відвідуючи театр, завітала до музею. У ньому – історія корифеїв театру. Тепер там також знаходиться годинник з кабінету Артема Олександровича, який зупинився в момент прильоту, уламки російської ракети.
У кабінеті директора театру було майже все знищено, окрім ікон і годинника. Розповідаючи про це, Свистун А.О. сказав: "Диво існує, диво в нашій роботі".
Кажуть, коли говорять гармати, музи мовчать…
У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення Миколаївський академічний художній драматичний театр прийняв до себе Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша. Було зроблено багато спільних проєктів. Наприклад, мюзикл “Котигорошко проти вікінгів”.
За словами Артема Олександровича: «Ми зробили просвітницькі вистави, які розповідають про наші історії. Перша вистава – драма - прочитання про Леонтовича. У нас відбувся вперше в укритті український традиційний Вертеп. Пьєса “Коти - біженці” про війну для дітей молодшого шкільного віку. Вистава “Проста українська скіфська баба” розповідає про волонтерку, що бореться за незалежну Україну в окупованому Донецьку».
«Репертуар має бути різним, там мають бути вистави і про війну, і не про війну, - каже акторка Марина Васильєва.
З 1 по 8 жовтня 2023 року на сценах Миколаївського академічного художнього драматичного театру було проведено ХІІ+І Відкритий театральний фестиваль «Homo Ludens» (Людина, що грає). У фестивалі взяли участь вітчизняні колективи з Києва, Одеси, Ужгорода, Житомира, Херсона, Кривого Рога, Кропивницького, Хмельницького, Рівного, Мукачева та закордонні – з Польщі, Болгарії, Литви, Грузії тощо.
«Ми - українці», - лунає і повторюється у театрі десятки разів як намагання означити територію й нарешті відмежуватися і від «російської драми», і від росії як такої.
Література:
Ковальова О.Ф., Чистов В.П. Нариси історії культури Південного Прибужжя.- Миколаїв: Тетра, 2000
Павлик І., Ліфанов В., Мичаковська Л., Миколаїв: вулиці розповідають, - Одеса: Маяк,1988
Давидова І. Театр міста корабелів: Ріон, 1994