Робота психолога �з учителем �в інклюзивній освіті��

Що повинен знати (вміти) вчитель

1. Діагноз дитини та мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами.

Робота психолога

1. Лекції пам’ятки для вчителів, про основні психофізіологічні особливості дітей з даними порушеннями (особливості сприйняття, мислення, уваги тощо).

Кожна дитина особлива

Що повинен знати �вчитель

2. Стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини. Ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня.

Робота психолога

2. Діагностування дитини (Методика «10 слів О.Лурія, коректурна проба тощо) та надання вчителеві інформації про рівень розвитку пізнавальних процесів даного учня (уваги, стомлюваність і т. ін.)

​

У кожної дитини свої особливості сприйняття інформації

Що повинен вміти вчитель

3. Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.

​

Робота психолога

3. Проведення просвітницької роботи з колективом (заняття, бесіди, ігри, тренінгові форми тощо з дітьми на покращення психологічного клімату в колективі на кшталт «Вчимося дружити»)

​

Працюємо з дітьми

Що повинен знати вчитель

4. Розуміти важливість залучення до роботи з дітьми батьків, встановлення з ними партнерських стосунків.

Робота психолога

4. Виступи на батьківських зборах, семінари, тренінги та індивідуальні консультації для батьків.

Робота психолога

5. Поради й рекомендації для вчителів про правила спілкування з людьми з особливими потребами. Пам’ятка «Як замінити некоректні мовні звороти»

​

​

Що повинен вміти вчитель

5. З повагою ставитися до дітей та батьків.

Поради й рекомендації вчителю, �у класі якого навчається дитина �з особливими потребами

• Навчитися розуміти різницю між дітьми й толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на порушенні.

• Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною, створювати у дитячому колективі атмосферу доброзичливості,справедливості й терпимості.

• Надавати індивідуальну підтримку,але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

• Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.

Загальні правила спілкування з людьми з особливими потребами:

• коли ви розмовляєте з дорослою людиною або дитиною з особливими освітніми потребами, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків або сурдоперекладача;

• при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко рухати рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

• коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;
• пропонуючи допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не соромтеся – перепитайте;
• звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;

• спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недоторканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково пояснити іншим дітям;
• розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;

• коли ви говорите з людиною, яка користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;

• щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помашіть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;
• не бентежтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це...?» тому, хто насправді не може бачити або чути.

Пам’ятка для вчителів «Як замінити некоректні мовні звороти»

• Робота в інклюзивному класі, вимагає від вчителя постійної уваги, контролю за своїми словами та діями, набагато більше часу відводиться таким вчителем на підготовку до уроку. Тобто робота вчителя в інклюзивній освіти – це досить складний і напружений процес. Тому таким вчителям необхідна допомога психолога, яка стосується вміння розслаблятися та відпочивати після напруженого робочого дня.

ПРИТЧА

Високо в темному небі, на одній величезній зоряній галявині жили-були зірки. Було їх дуже багато, і всі зірки були дуже гарними. Вони світилися й іскрилися, а люди на землі щоночі любувалися ними. Всі ці зірки були різних кольорів. Тут були червоні зірки, і тим, хто народжувався під їхнім світлом, вони дарували сміливість. Тут були сині зірки - вони дарували людям красу. Були на галявині й жовті зірки - вони обдаровували людей розумом, а ще на галявині були зелені зірки. І всі люди, хто народжувався під їхнім світлом зелених променів, ставали дуже добрими.

І от одного разу на зоряному небі щось спалахнуло! Всі зірки зібралися подивитися, що ж відбулося. А це на небі з'явилася ще одна маленька зірочка. Але була вона абсолютно... біла! Оглянулася зірочка навколо й навіть замружилася: скільки прекрасних зірок навколо - прошепотіла вона. “А що ти даєш людям?”- запитали її інші зірки. У відповідь вона задумалася....

— Я знаю, що серед всіх присутніх немає таких зірок, які були б безбарвними. Я бажаю вам «світитися» завжди й скрізь!