9 кл. Зарубіжна література
Вчитель Якубенко Т.С.
Урок № 21 21.11 - 25.11.22
Тема:
Лірика Байрона
Не блиском вабить він мене,
Не в барвах сила таємнича!
Він сяє скромно, мов ясне
Його дарителя обличчя.
Хай кпить із мене всяк пліткар,
І ганить дружбу безнастанно,
А я люблю цей скромний дар:
Мені ж його з любов'ю дано!
Злякавсь, що дару не прийму,
Й поник даритель головою,
Та я тоді сказав йому,
Що дар цей буде вік зі мною.
Лиш в руки взяв я дружби знак,
Засяла іскорка в кристалі,
Мов крапелька роси. Відтак
Мені і сльози любі стали.
.
Сердолік
Не визначався, друже, ти
Багатством, знатністю ніколи:
По квітку дружби треба йти
Не в пишний сад, а в дике поле.
В зела, що в лінощах зроста,
Краса і пахощі фальшиві,
А квітка над усі — проста,
Між диких скель, на голій ниві.
Сліпа фортуно, глянь згори,
Допоможи хоч раз природі —
І друг дістане всі дари,
Належні мудрості і вроді.
Якби ж прозріла ти, якби
В ту душу подивилась глибше,—
Всі б оддала йому скарби,
Нічого іншим не лишивши
Прощай, прощай! Вже берег зник,
Лиш мріє далина.
I свист вітрів, і меви крик
Над відхланню луна.
Сідає сонце. Ми в той край
Мчимо серед стихій.
До завтра, сонця лик! Прощай!
Добраніч, краю мій!
По ночі знову ти зійдеш,
Народжуючи день.
Побачу небо, даль без меж,
Не Англію лишень.
I стане пусткою мій дім,
Жилий схолоне дух.
I лиш на пустирі глухім
Завиє пес — мій друг...
Паломництво Чайльд Гарольда
Хотів би жити знов у горах
Дитям безжурним, як колись,
Блукать між скель, в морях суворих
Між хвиль розбурханих нестись.
Моя ж душа, мов птах прип'ятий,
Що прагне скель і висоти,
Страджае в Англії пихатій,
В краю лукавства й німоти.
Дай утекти мені, талане,
На лоно урвищ і горбів,
Забудь всі титули й кайдани,
Лаку з вельможних і рабів.
Веди мене на хмурі скелі,
Де стогне грізний океан,—
Верни в дитинства дні веселі,
Дай серцю відпочить од ран.
Хотів би жити знов у горах
ПРОЩАННЯ З НЬЮСТЕНДСЬКИМ АБАТСТВОМ
Свище вітер в твоїх, древній Ньюстенде, мурах,
Стала пусткою вже ти, оселе батьків.
Не троянди цвітуть,- по алейних бордюрах
Їх заглушує ліс кропиви й будяків.
Сплять у склепах давно смілі й горді барони,
Що водили васалів у землю святу.
Лиш під вітром мечі, ніби дзвін похоронний,
Б'ють у панцир важкий, по іржавім щиту.
Тіні славних, прощайте! Із рідного дому
Ваш нащадок іде. У чужій чужині
Сама згадка про вас, вашу честь, всім відому,
Додаватиме сил і відваги мені.
Підготувала Якубенко Т.С.
Використано
лірика Байрона
ілюстрації
Учбове завдання
усне:
обрати один із слайдів з віршем і підготувати
виразне читання
читати повість “Гобсек” Бальзака до абзацу:
“– Ця пригода, – сказав Дервiль, трохи помовчавши, – нагадуе менi единий у моему життi… Ну от, ви вже й смiетесь”
Можна знайти за посиланням:
https://lib.com.ua/uk/book/gobsek/?page=1