1 of 10

ПОДОЛАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

Доповідач: практичний психолог Олена Штанько

2 of 10

ПОНЯТТЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Емоційне вигорання – поняття, введене в психологію американським психіатром Фрейденбергом в 1974 році, яке виявляється наростаючим емоційним виснаженням.

3 of 10

ФАКТОРИ РОЗВИТКУ

  • Розвиток даного стану зумовлює робота в одному й напруженому ритмі, з великим емоційним навантаженням та з важким контингентом. Разом з цим розвиткові синдрому сприяє відсутність належної винагороди (в тому числі не тільки матеріальної, але й психологічної похвали) за виконану роботу, що змушує людину думати, ніби її робота не має жодної цінності для суспільства.

​

4 of 10

ФАКТОРИ РОЗВИТКУ

  • Фрейденбергер вказував, що подібний стан розвивається у схильних до співчуття людей, тих, хто ідеалістично ставиться до роботи, і разом з тим у неврівноважених, які схильні до мрійництва і які мають нав'язливі ідеї. У цьому випадку синдром емоційного вигорання може являти собою механізм психологічного захисту у формі часткового, або ж повного вимикання емоцій у відповідь на шкідливі для психіки впливи.

​

5 of 10

КЛІНІКА

Вражає людей, чия робота пов'язана з постійним спілкуванням — у лікарівВражає людей, чия робота пов'язана з постійним спілкуванням — у лікарів, психологівВражає людей, чия робота пов'язана з постійним спілкуванням — у лікарів, психологів, педагогівВражає людей, чия робота пов'язана з постійним спілкуванням — у лікарів, психологів, педагогів, менеджерів, робітників соціальних служб, операторів, які працюють у сфері "людина-машина" та ін. Виявляється посиленням байдужості до своїх обов'язків та всього, що відбувається на роботі, дегуманізації у формі чимраз більшого негативізму як до пацієнтів або клієнтів, так і до співпрацівників. Людина відчуває власну професійну нездатність, незадоволеність роботою, деперсоналізацію, а в кінцевому підсумку різко погіршується якість її життя. В подальшому можуть розвиватись невротичні розлади й психосоматичні захворювання.

6 of 10

ПРАВИЛА ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ:

  • Правило розподілу. Необхідно чітко розділяти професійну діяльність і особисте життя: не брати роботу додому, мати хобі, яке не стосується роботи, спілкуватися з друзями, які не є колегами по роботі.. Для цього досить дієвими є різноманітні ритуали. Наприклад ритуал «корпоративного одягу». Коли працівник приходить на роботу він одягає корпоративний одяг, починає спілкуватися з клієнтами є добрим і розуміючим, активним і професійним, але коли робочий день закінчується і працівник знімає робочий одяг, він забуває про всіх своїх клієнтів і займається особистими справами (перестає бути працівником компанії, стає мамою чи татом, дружиною чи чоловіком і.ін.)

7 of 10

ПРАВИЛА ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ:

  • Правило зміни діяльності. Намагатися чергувати свою професійну діяльність, тобто не тільки спілкуватися з клієнтами, а й займатися різноманітною паперовою роботою, або особистим професійним вдосконаленням: відвідувати тренінги та навчання.

8 of 10

ПРАВИЛА ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ:

  • Правило часу. Страх не встигнути, запізнитися, відсутність структури можна подолати за допомогою тайм-менеджменту. Він дозволяє при організації часу враховувати індивідуальні ритми людини, що зводить до мінімуму хронічні перевтоми. Сучасний Тайм-менеджмент діє за трьома принципами: - Індивідуальний підхід – людина сама повинна визначити власний баланс між жорсткою організацією і спонтанністю у своїх діях. - Мислення спрямоване на ефективність. Якщо ми встановлюємо правила, ми повинні вірити у їх ефективність, а інакше позитивні зміни не можливі. - Все можна удосконалювати, так як резерви ефективності і розвитку не вичерпні.

9 of 10

ПРАВИЛА ДЛЯ БОРОТЬБИ З ЕМОЦІЙНИМ ВИГОРАННЯМ:

  • Правило внутрішньої метафори. Дуже велику роль у формуванні синдрому емоційного вигорання відіграють внутрішні установки, те як людина сприймає себе як спеціаліста. Деструктивність девізу «палаю для інших – згораю сам» очевидна. Працівник, який досягнув певного професіонального рівня має уже сформований образ свого професійного «Я». Якщо в процесі роботи виявлено, що цей образ має певні деструктивні елементи, його варто видозмінити, але не знищувати, тому що це може принести шкоду особистості. Внутрішні переконання варто міняти конструктивно, щоб з однієї сторони людина відчувала себе хорошим спеціалістом, який дійсно допомагає людям, а з іншої – була емоційно благополучною, врівноваженою і захищеною від стресу.

10 of 10

СВІТЯЧИ ІНШИМ, НЕ ЗГОРИ САМ!�