1 of 33

Франція після Першої світової війни

2 of 33

Французька республіка

3 of 33

Наслідки Першої світової війни для Франції

  • 1,4 млн. французів було вбито, 750 тис. скалічено;
  • мобілізовано кожного 5-го француза;
  • у цілому загинули кожні 2 з 10-ти чоловіків віком від 20 до 45 років, а кожного 10-го було поранено.

Отож працювати могли лише 4 з 10-ти двадцяти-сорокап'ятирічних французів.

По війні сталося те, чого французи завжди боялися - на двох французів припадали 3 німці.

4 of 33

Парижани радіють з приводу перемоги у Першій світовоій війні.

5 of 33

Економічні втрати країни

  • Промисловість 11-ти північних районів було зруйновано, знищено 10 тис. підприємств, потоплено половину французького флоту тощо.
  • До 134 млрд. золотих франків загальних витрат на війну долучилися й понад 60 млрд. зовнішнього боргу.

Французькі солдати у Рурській області,

1923 р.

6 of 33

Першочергові завдання повоєнної Франції

7 of 33

Соціально-економічний розвиток країни у 20-30-х рр. 

  • Парламентські вибори у листопаді 1919 р. - перемогу на них здобули об'єднані в Національний блок праві консерватори, очолювані Олександром Мільєраном.

8 of 33

Більшовик з ножем у зубах. Передвиборчий плакат „Національного блоку”

9 of 33

  • На президентських виборах 1920 р. переміг академік Поль Дешанель.
  • На посаді: лютий 1920 — жовтень 1920.
  • Президента було поміщено до божевільні й його місце заступив О. Мільєран. 

10 of 33

Режим сприяння:

  • За Францією закріплено Ельзас і Лотарингію, надано права на експлуатацію Саарського вугільного басейну, передано турецькі та німецькі колонії, натуральні поставки вугілля, лісу, будівельних матеріалів на суму понад 8 млрд. золотих марок.

11 of 33

Фінансова проблема Франції

  • У роки війни уряд фінансував витрати не за рахунок надходжень від податків, а в основному за рахунок англо-американських кредитів та внутрішніх позик.
  • По війні потрібно було виділяти значні кошти на виплату пенсій вдовам та інвалідам, на відбудову економіки.

12 of 33

Особливості післявоєнної відбудови у Франції

  • Були збережені характерні для неї у великій кількості дрібні підприємства.
  • Фінансові вкладення більшості французів не у виробництво, а в цінні папери.
  • Сімейні торговельні підприємства та сг ферми.�Отже, у 20-х рр. французам вдалося досягти непоганих результатів: відновлено господарське життя північно-східних районів; урядові кредити дали змогу повністю ліквідувати безробіття; встановлено 8-годинний робочий день, укладено урядом колективні договори; денаціоналізовано промисловість.

13 of 33

Парламентські вибори 1924 р.

  • Національний блок зазнав поразки від Картелю лівих сил - блоку центристів, радикалів і соціалістів, очолюваного Едуардом Ерріо.
  • Опозицію йому склали: з правого флангу - Національний блок, з лівого - комуністи
  • Через два роки (липень 1926 р.) уряд Картелю лівих сил через неспроможність розв'язати фінансові проблеми подав у відставку, а сам блок розпався.

14 of 33

Парламентські вибори 1926, 1928 рр.

  • Першість була за коаліцією правих партій під назвою «Національна єдність» на чолі з Р. Пуанкаре.
  • Успіхи його уряду: вдалося подолати інфляцію.
  •  У 1928 р. радикали (очолювані Едуардом Даладьє) вийшли з коаліції й блок «Національна єдність» розпався.

15 of 33

Світова економічна криза �і Франція (1931 – 1935 рр.)

  • Власне країна пережила два сплески «Великої депресії» - у 1932 і у 1935 рр. (виробництво скоротилося відповідно на 44 і 46 %).
  • До 50 % населення країни було зайнято в сільському господарстві, до початку 1931 р. Франції вдавалося уникнути масового безробіття.
  • Бурхливі темпи розвитку нових галузей промисловості потребували дедалі більше робочих рук, і уряд навіть вдавався до залучення емігрантів на непопулярних серед французів виробництвах. Та на кінець 1934 р. вже кожен десятий працездатний француз утратив роботу.
  • Криза не однаковою мірою зачепила усі галузі французької економіки. Найболючіше вона вдарила по сільському господарству - через падіння цін на сільськогосподарську продукцію почалося масове знищення продуктів харчування.
  • У містах збанкрутіли понад 100 тис. магазинів, кав'ярень, дрібних і середніх підприємств.

16 of 33

Черга безробітних за безкоштовним обідом

17 of 33

Політична боротьба лівих �і правих сил 

  • На політичній арені:

ЛІВІ ПАРТІЇ: Соціалістична (СФІО) та Комуністична партія.

ЕКСТРЕМІСТСЬКІ ПРАВІ ОРГАНІЗАЦІЇ: «Французьку солідарність», «Молодих патріотів», «Аксьон Франсез» («Французька дія»).

18 of 33

Відставка Едуард Даладьє

  • Слабкість уряду й жорстока конкуренція між комуністами і екстремістськими правими організаціями у 1934 р. підвели Францію до прірви громадянської війни.
  • 6 лютого 1934 р. організації фашистського спрямування та об'єднання колишніх вояків з вигуками «Геть парламент!» зібралися перед будинком парламенту.
  • У результаті зіткнення з поліцією 15 чоловік загинуло і 1500 було поранено. Наступного дня прем'єр Едуард Даладьє подав у відставку.

19 of 33

  • Бійка між поліцією і фашистами (6 лютого 1934 р.)

20 of 33

Об’єднання партій для утворення спільного фронту проти загрози фашизму

  • У лютому 1934 р. домовилися про участь у наступних виборах за єдиним списком соціалісти і комуністи; згодом представники інтелігенції об'єдналися у Комітет пильності інтелектуальних антифашистів.
  • У червні 1934 р. соціалісти і комуністи підписали офіційну угоду про спільні дії, а в 1935 р. до неї приєдналися й радикали.
  • 14 липня 1935 р. - 500 тис. французів на чолі з генеральним секретарем СФІО Леоном Блюмом, генеральним секретарем Комуністичної партії Морісом Торезом та лідером радикалів Едуардом Даладьє пройшли вулицями Парижа.
  • Моріс Торез запропонував назвати об'єднання Народним фронтом.

21 of 33

  • Антифашистська демонстрація 12 лютого 1934 р.

22 of 33

Лідери Народного фронта на мітингу (14 липня 1935 р.)

23 of 33

Передвиборча програма Народного фронту 1936 р.

- Скорочення безробіття�   - Державне регулювання трудових відносин�   - Націоналізація важливих підприємств і банків�   - Плановість розвитку економіки�   - Оздоровлення фінансової системи країни�   - Державний контроль над усіма фінансовими операціями�   - Активна інвестиційна політика держави�   - Підтримка сільського господарства�   - Захист політичних свобод�   - Свобода засобів масової інформації�   - Боротьба з фашизмом та тероризмом�   - Захист миру і боротьба за роззброєння�   - Демократизація системи освіти

24 of 33

Франція за уряду Народного фронту

  • За підсумками парламентських виборів, що відбулися у квітні 1936 р., Народний фронт здобув 57 % голосів і сформував уряд, до якого увійшли радикали та соціалісти.
  • Комуністична партія, яка багато зробила для спільної перемоги лівих, не підтримала свого керівника М. Тореза і відмовилася від міністерських портфелів.
  • Прем'єр-міністром Франції було призначено лідера соціалістів Леона Блюма.

25 of 33

  • Незадовго перед тим у Франції почалися масові виступи робітників з вимогами підвищити заробітну плату, ввести оплачувану відпустку, визнати профспілки. Нерідко робітники захоплювали підприємства. Отож, першим завданням нового уряду стало залагодження цього найбільшого у Франції трудового конфлікту.

26 of 33

Робота уряду Л.Блюма

  • Влітку 1936 р. парламент прийняв понад 130 законодавчих актів щодо соціальної сфери; уряд підвищив пенсії та заробітну плату службовцям.
  • Йому більш-менш успішно вдалося розв'язати лише одну з економічних проблем - у жовтні 1936 р. стабілізувався франк.
  • Щоб збільшити соціальні виплати, уряд вдався по підвищення податків на крупні підприємства, на що їхні власники відреагували вивозом капіталу за кордон, переважно у колонії.

27 of 33

  • Відчуваючи фінансовий голод, уряд став витрачати золотий запас країни, у результаті чого за час урядування Народного фронту той скоротився на 30 %.
  • Уряд Народного фронту також запровадив оплачувані відпустки, пільгові залізничні квитки для відпускників, особливо тих, які їхали на відпочинок із сім'ями. У 1936 р. таких квитків було продано 560 тис.

28 of 33

  • Л.Блюм виступає на засіданні Національних зборів

29 of 33

Авторитет Народного фронту став падати

  • Після кривавих сутичок між правими і лівими у березні 1937 р. Праві заявляли, що «краще Гітлер, ніж Блюм!».
  • У червні того ж року Л. Блюм подав у відставку. Криза коаліції стала очевидною.
  • Після відставки свого уряду Народний фронт проіснував лише один рік.

30 of 33

Агітаційний плакат правих. Лідери Народного фронту агенти Москви

31 of 33

  • Праві партії розгорнули агітацію за встановлення у Франції «сильної влади».
  • У квітні 1938 р. було сформовано уряд з частини радикалів і правих.
  • Очолив його Е. Даладьє.
  • Найбільше, чим він увійшов в історію, - політикою «умиротворення» А. Гітлера і своїм підписом на Мюнхенському договорі 1938 р. про розчленування Чехо-Словаччини.

32 of 33

Е.Деладьє з членами уряду

33 of 33