До Дня української писемності та мови�
Виставка творчих робіт
вихованців гуртків ужиткового мистецтва Будинку учнівської творчості
м. Трускавець
Колективна робота гуртка “Лялькарі”, 8-9 років
Мова рiдна, слово рiдне!�Хто вас забуває,�Той у грудях не серденько,�А лиш камiнь має.
Як же мову ту забути,�Що нею учила�Нас всiх ненька говорити,�Ненька наша мила.
Ой, шануйте, поважайте�Рiднесеньку мову,�I навчайтесь розмовляти�Своїм рiдним словом.
Сидір Воробкевич
Огородник Марта, 11 років
Не говори: в нас мова солов'їна�Бо мова вище, ніж пташиний спів.�В її скарбниці – доля України,�Глибинна таємниця правіків.
�Вона нуртує джерелом криничним,�Із попелища феніксом встає.�Для нації вона гарант на вічність,�Тому її так люто ворог б'є.
�Все заберуть, а залишилось слово.�Знов до життя повернемося ми.�Лише тому, що не пропала мова,�То й ми ще наче люди між людьми.
Микола Лотоцький
Кручай Анна
Рідна мова
�Як то гарно, любі діти,�У вікно вам виглядати!�В ньому все: тополі, квіти,�Сонце й поле біля хати.�На оте вікно ранкове,�Що голівки ваші гріє,�Схожа наша рідна мова –�Цілий цвіт вона відкриє!�Бережіть її малята,�Бо вона – віконце миле,�Що колись до нього мати�Піднесла вас, посадила…
В. Терен
Сидорко Софія, 11 років
Як парость виноградної лози,�Плекайте мову. Пильно й ненастанно�Політь бур'ян. Чистіша від сльози�Вона хай буде. Вірно і слухняно�Нехай вона щоразу служить вам,�Хоч і живе своїм живим життям.
Максим Рильський
Сидорко Соломія, 11років
Прислухайтесь, як океан співає –�Народ говорить. І любов, і гнів�У тому гомоні морськім. Немає�Мудріших, ніж народ, учителів;�У нього кожне слово – це перлина,�Це праця, це натхнення, це людина.
Максим Рильський
Онуфрієнко Софія, 11років
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
Дмитро Білоус
Супрунюк Анна, 16 років
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Тарас Шевченко
Більо Софія, 10 років
Страшні слова, коли вони мовчать,�коли вони зненацька причаїлись,�коли не знаєш, з чого їх почать,�бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,�із них почав і ними ж і завершив.�Людей мільярди і мільярди слів,�а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.�Усе було: асфальти й спориші.�Поезія – це завжди неповторність,�якийсь безсмертний дотик до душ
Ліна Костенко
Більо Софія, 10 років
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Ти моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш…
Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.
Леся Українка
Сидорко Соломія, 10 років
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою…
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Леся Українка
Сидорко Софія, 10 років
А Вкраїни мова –
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність, і обнова –
Українська мова.
Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово
Розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає,
Всьому світу заявляє:
Я – країна Україна –
На горі калина!
Павло Тичина
Скалич Христина, 12 років
Буду я навчатись мови золотої..
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.
Буду я навчатись мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової
В леготі шовковому пісні колискової.
Щоб людському щастю�дбанок свій надбати;
Щоб раділа з мене�Україна-мати…
Андрій Малишко
Коржак Вікторія, 10 років
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
Л. Забашта
Більо Марія, 11 років
О місячне сяйво і спів солов’я,
Півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це – мова моя,
Це – мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила – і кличе, й сія,
Яка в ній мелодія лине
В натхнення хвилини! О мово моя!
Душа голосна України!
Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,
Ти – вибухів огненних повна.
Це – матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини…
Володимир Сосюра
Більо Софія, 11 років
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов'я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов'їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Оксана Забужко
Сенечко Софія, 11 років
Мово рідна!
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово "Мати" –
Про життя найперше слово…
Іван Багряний
Живко Вікторія, 12 років
Мова, наша мова, мова кольорова,
В ній гроза травнева, тиша вечорова.
Мова наша, мова — літ минулих повість,
Вічно юна мудрість, сива наша совість.
Я без тебе, мово, — без зерна полова,
Соняшник без сонця, без птахів діброва.
Як вогонь, у серці я несу в майбутнє
Незгасиму мову, слово незабутнє!
Юрій Рибчинський