Онтогенез людини — це індивідуальний розвиток організму від моменту зародження до природної смерті

• термін «онтогенез» був запропонований німецьким ученим Е. Геккелем (1866 р.)

Ембріогенез

Постембріогенез

• Передзародковий період

• Передпродуктивний період

• Зародковий період

• Репродуктивний період

• Плідний період

• Післяпродуктивний період

Постембріогенез людини — це розвиток від народження до смерті організму, який внаслідок біосоціальної природи людини має особливості

Періоди постембріогенезу за особливостями статевого дозрівання

• передпродуктивний

• репродуктивний

• післярепродуктивний

Передрепродуктивний період — це період життя організму від народження до настання статевої зрілості

• порівняно з тваринами статеве дозрівання людини відбувається доволі пізно, і сам період відрізняється відносно більшою тривалістю, оскільки окрім фізіологічного й фізичного розвитку відбуваються психічний розвиток й формування ВНД, мислення, розумової діяльності та ін.

• Людина розумна (Homo sapiens) — це вид з найповільнішою зміною поколінь

• період немовляти (перші 10 днів);

• грудний період (10 днів – 1 рік);

• раннє дитинство (1-3 роки);

• перше дитинство (4-7 років);

• друге дитинство (8-12 років у хлопчиків, 8-11 років у дівчаток)

Період немовляти перші 10 днів життя

• відбувається перебудова організму, що зумовлена адаптацією до життя поза організмом матері;
• руйнуються структури, пов’язані з обміном речовин через плаценту

Грудний період

10 днів – 1 рік

• характеризується найвищими в постембріональному періоді темпами росту й розвитку всіх систем органів, а також зміцненням опорно-рухового апарата, формуванням великої кількості умовних рефлексів

Раннє дитинство

1-3 роки

• спостерігаються високі темпи росту й розвитку всіх систем органів;
• початок самостійних активних рухів;
• перехід на харчування дорослою їжею;
• розвиток молочних зубів;
• початок використання мовлення;
• у кінці періоду темпи росту вповільнюються

Перше дитинство

4-7 років

• уповільнюються темпи росту;
• відбувається активне накопичення інформації про навколишній світ;
• формуються вміння та навички, необхідні для самостійної життєдіяльності;
• розвиваються постійні зуби

Друге дитинство

8-12 років у хлопчиків,

8-11 років у дівчаток

• відносно невисокі темпи росту;
• продовжується активне накопичення інформації про навколишній світ та формування вмінь і навичок, необхідних для самостійної життєдіяльності

Підлітковий вік

13-16 років

у хлопців

12-15 років

у дівчат

• початок періоду статевого дозрівання;
• різке збільшення темпів росту;
• суттєві гормональні перебудови в організмі;
• початок функціонування статевих систем

Юнацький вік

17-21 рік

у хлопців

16-20 років

у дівчат

​

• завершення періоду статевого дозрівання;
• зменшення темпів розвитку та закінчення росту тіла;
• статеві системи виходять на нормальний режим функціонування

Зрілий вік

перший період — 22-35 років

у чоловіків,

21-35 років у жінок

• найбільш продуктивний період життя;
• розвиток здібностей досягає найвищого рівня, робота всіх систем організму є найбільш ефективною

Зрілий вік

другий період — 36-60 років

у чоловіків,

36-55 років у жінок

• дуже продуктивний період; досить високі фізичні можливості поєднуються з багатим досвідом і дозволяють досягати найвищих результатів;
• у кінці періоду спостерігається поступове згасання функцій репродуктивної системи

Похилий вік

61-74 роки

у чоловіків,

56-74 роки у жінок

• стан організму суттєво залежить від особливостей способу життя, яке людина вела в попередні періоди;
• репродуктивні функції у чоловіків продовжують згасати, у жінок припиняються взагалі

Старечий вік

75-90 років

​

• в організмі відбуваються структурні, функціональні та біохімічні зміни, які значною мірою обмежують його можливості

Довгожительство більш ніж 90 років

• в організмі тривають структурні, функціональні та біохімічні зміни, які обмежують його можливості

Середня фактична тривалість життя людей у розвинутих країнах становить 74 роки, а в країнах, що розвиваються, — 56 років

• в Україні середня тривалість життя чоловіків становить 66,4 років, жінок — 76,3 років;

• у Японії жінки доживають до 86,8 років, а чоловіки у Швейцарії до 81,3 років — це найкращі показники у світі;

• верхньою видовою межею для людини вважають 115—125 років

Жанна Луїза Кальман – французська супедовгожителька з найдовшою документально підтвердженою тривалістю життя в історії людства, яка народилась 21 лютого 1875 року й померла 4 серпня 1997 року у Франції, досягла віку 122 роки та 164 дні (44 724 дні)

Танака Кане (1903 – 2022) – японська довгожителька, прожила 119 років 107 днів

Ріст і розвиток людини є сукупністю кількісних та якісних змін організму, що забезпечують її життєдіяльність та адаптацію до умов середовища

Чинники становлять цілісну динамічну збалансовану єдність

й впливають на ріст та розвиток

Ендогенні

Екзогенні

генотип, гормони, міжклітинні взаємодії, сигнальні речовини, мутації

навколишнього середовища: поживні й додаткові речовини, енергія, інформація, біотичні й абіотичні взаємовідносини, шкідливі звички, хвороботворні впливи

Роль спадкових факторв

для людини справедливі закони спадковості. Багато ознак (тип статури, колір очей, волосся, група крові тощо) визначається ще до народження й класифікуються як жорстко детермінованими. На їх формування в процесі розвитку організму зовнішнє середовище майже не впливає. Більшість ознак не детермінована, і на її формування умови середовища впливають суттєво, наприклад, такі ознаки людини, як інтелект, зріст і маса тіла, сила і спритність м’язів, схильність до деяких захворювань тощо.

Ектоморф

Мезоморф

Ендоморф

Типи статури тіла людини

Вплив негативних чинників на розвиток плода

хоча формування органів і функціональних систем дитини в процесі ембріонального розвитку визначається генотипом, а плід відносно добре захищений від багатьох зовнішніх впливів і отримує через плаценту все необхідне для існування, багато факторів, що впливають на материнський організм, можуть впливати і на організм дитини, що розвивається

Вплив харчування

на темпи росту та розвитку людини впливає характер харчування. Збалансоване за калорійністю й білковим складом харчування не тільки сприяє оптимальному темпу росту в дитячому та підлітковому віці, але й сповільнює процеси старіння. Натомість обмеження в харчуванні, особливо білкове голодування, призводить до затримки росту, а надлишкове харчування прискорює старіння та сприяє розвитку захворювань

Нормальний мозок

Алкогольний синдром плоду

Роль психологічних чинників, виховання та навчання

затримка росту дитини може бути зумовлена психологічними чинниками. Хронічний емоційний стрес призводить до порушення секреції гормону росту, унаслідок чого знижуються показники росту дитини. Підтвердження цьому - менші розміри тіла дітей, які виросли в умовах асоціальних сімей і жорстокого виховання

У постембріональному розвитку дитини вплив чинників зовнішнього середовища зростає. Особливості характеру, властивості пам’яті, довільної уваги, мислення визначаються не лише природними задатками, але й умовами виховання й навчання. Під час формування багатьох функцій існують критичні періоди, коли навчання є найбільш ефективним. Це стосується, наприклад, опанування в ранньому віці мов - по завершенні оптимального періоду навчання відбувається складніше і за участі дещо інших мозкових структур. Підтвердженням цьому є випадки дітей, що виросли у незвичайних умовах. Робота мозку підлітків оптимізована для швидкого засвоєння нової інформації. В результаті цього формуються нейронні зв’язки, які є підґрунтям для ефективної роботи дорослого мозку

Закономірності, що характеризують впливи чинників на ріст й розвиток людини

Неперервність

ріст і розвиток клітин, органів, систем органів, організму можуть бути обмеженими й необмеженими, прогресивними й регресивними, швидкими й повільними залежно від дії чинників, але у будь-якому випадку ці процеси відбуваються постійно й неперервно;

Гетерохронність («різночасовість»)

різні структури формуються в певний час життя організму в тому порядку, що його визначає генотип. Так, молочні зуби формуються раніше за постійні, спочатку з'являються зародкові листки, а вже потім тканини;

Нерівномірність

проявляється різними темпами росту й дозрівання органів або систем упродовж онтогенезу. Так, окремі частини нервової системи розвиваються і формуються різними темпами і в різні строки. Вегетативна нервова система є досить зрілою вже при народженні, а соматична — дозріває пізніше. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов'язаний зі збільшенням маси тіла, а уповільнення росту в наступні роки зумовлене активними процесами диференціації клітин, тканин, органів

Закономірності, що характеризують впливи чинників на ріст й розвиток людини

Надійність

організм людини від природи наділений механізмами надмірності, пластичності, дублювання функцій. Так, для генетичного коду властива виродженість, у разі втрати зору відбувається компенсація щодо отримання інформації через дотик

Гетеросенситивність («різночутливість»)

передбачає різну сприйнятливість клітин, органів чи систем органів щодо тих чи інших впливів середовища на певному етапі розвитку. Так, підлітки у своєму віці дуже чутливі до впливів середовища через гормональний «штурм», а критичними періодами для розвитку зародка є імплантація і плацентація

Індивідуальність

характеризує особливості росту й розвитку кожного конкретного організму, що визначаються взаємодією генотипу й умов середовища. Навіть монозиготні близнята з однаковим генотипом відрізнятимуться тими або іншими проявами ознак

Старіння людини — процес закономірного виникнення вікових змін, які поступово призводять до скорочення пристосувальних можливостей організму

Геронтологія (від грец. геронтос — старий, логос — наука) – наука про закономірності старіння

Сучасну геронтологію заснував І. Мечников, а подальшого розвитку ця наука набула в працях О. Богомольця, О. Нагорного, І. Шмальцгаузена, Обрі ді Грея

Ознаки старіння проявляються на всіх рівнях організації живого організму. Так, у клітинах знижується активність ферментів, порушується самовідновлення білків, нуклеїнових кислот тощо

Ілля Ілліч

Мечников

(1845-1916)

Олександр Олександрович Богомолець

(1881-1946)

Іван Іванович Шмальгаузен

(1884-1963)

Обрі ді Грей

(народ. 1963)

Існує понад 300 гіпотез щодо причин старіння, серед найцікаві:

• «енергетична» гіпотеза М. Рубнера

кожний вид має свій енергетичний фонд, що витрачається протягом життя;

• «генетичні» гіпотези

механізми старіння пов'язані зі зміною стану генетичного апарату клітини;

• гіпотеза самоотруєння І. І. Мечникова

з віком в організмі нагромаджуються продукти азотистого обміну, гниття, що спричиняє інтоксикацію;

• «сполучнотканинна» гіпотеза O. О. Богомольця

«людина має вік своєї сполучної тканини»;

• нейрогенна теорія I. П. Павлова

старіння визначається станом нервової системи;

​

• «білкова» гіпотеза О. В. Нагорного

старіння — це результат згасаючого самооновлення білків;

• гіпотеза мітотичного «ліміту» Л. Хейфліка

для клітин організмів властивий обмежений мітотичний потенціал

• «гіпоталамічна» гіпотеза В. М. Дільмана

з віком змінюється активність гіпоталамуса, який є вищим центром регуляції вегетативних функцій;

• адаптаційно-регуляторна гіпотеза В. В. Фролькіса

відбувається мобілізація адаптивних механізмів, наприклад посилення гліколізу, гіпертрофія і поліплоїдія клітин та ін.;

• теорія накопичення мутацій П. Медавара

з віком частота мутацій, що залишається в генофонді, збільшується;

• теломерна гіпотеза

у багатьох клітинах людини втрата здатності до поділу пов'язана із втратою теломер на кінцях хромосом

Американські науковці опублікували результати випробування генної терапії старіння на мишах. Націлення на гени, що сприяють подовженню теломер та збільшенню м'язової маси, збільшило тривалість життя мишей до 41%. Окрім цього, покращило показники регуляції рівня глюкози у крові, фізичну витривалість та зовнішній вигляд, про що йдеться у статті журналу Proceedings of the National Academy of Sciences. Генетичні втручання дедалі частіше розглядають як спосіб лікування захворювань.

У 2015 році 45-річна засновниця компанії BioViva Елізабет Періш (Elizabeth Parrish) повідомила, що стала першою пацієнткою, якій здійснили генну терапію старіння.

Прогерія (дав.-гр. προσ- — над, γέρων — старий) — одна з рідкісних генетичних хвороб.

При прогерії виникають зміни шкіри та внутрішніх органів, які обумовлені передчасним старінням організму. Класифікують дитячу прогерію (синдром Гетчінсона-Гілфорда) і прогерію дорослих (синдром Вернера).

У світі зафіксовано не більше 350 випадків прогерії, серед яких 11-річна Адаліє Роуз (Adalia Rose), 17-річна дівчинка Хейлі Окінс, 14-річна Ашанті Еліотт-Сміт, а також 18-річна Онталаметсе Фалатсе (Ontlametse Phalatse) з містечка Хеброн неподалік від Йоганнесбурга, що є єдиною хворою на прогерію представницею негроїдної раси.

Широку популярність у світі здобули Леон Бота, ді-джей і виконавець хіп-хопу, відомий відеоблогер на YouTube, що страждав прогерією і помер 5 червня 2011 року, а також американський мотиваційний спікер Сем Бернс, який помер 10 січня 2014 у віці 17 років.

Діти з таким діагнозом рідко доживають до 13 років.

Ірина Хіміч, вінницька дівчинка-художниця, яка страждала на прогерію, померла у 10-річному віці