Аутизм , або розлад аутистичного спектра (РАС), – термін, який використовується для опису групи розладів розвитку центральної нервової системи.
Аутизм є однією з найпоширеніших форм неповносправності та порушень розвитку у дітей. До розладу аутистичниго спектра (РАС) належать: дитячий аутизм, атиповий аутизм, синдром Аспергера, органічний аутизм і аутистичний розлад. Всі ці терміни описують різні прояви одного порушення. Аутизм часто супроводжується іншими розладами.
Значна частина людей з РАС від ( 25 до 50%) мають супутню розумову неповносправність, можуть проявлятися також порушення моторики і координації, проблеми зі шлунково-кишковим трактом, порушення сну. Для людей з РАС також характерні особливості сприйняття інформації, труднощі з концентрацією уваги та дратівливість.
Втім ,попри таку поширеність розлади спектру аутизму є найменш вірно і вчасно діагностовані з-поміж інших форм неповносправності, що обумовлює те, що цим дітям часто не надається належна реабілітація, а відповідно втрачаються можливості допомогти у розвитку та самореалізації.
Аутизм супроводжує низка порушень:
Стереотипія (стимінг)
Стимінг – це повторювані, однотипні рухи тіла, що допомагають особам з аутизмом думати, зосереджуватись, сприймати те, що відбувається навколо. Є проявом потреби відчувати себе, своє тіло в оточуючому просторі, відчувати себе у безпеці. Також допомагає відновлювати свій психоемоційний баланс, заспокоювати себе. А ще в такий спосіб можна уникати неприємних станів (сенсорних перенавантажень), впоратись з тривогою, і висловлювати свої емоції.
Дуже часто батьки помічають особливості дитини та звертають на них увагу через стереотипні рухи, поведінку, гру. Саме ця поведінка найбільше лякає батьків.
Дитина виявляє зацікавленість до нестандартних предметів (зазвичай які не викликають інтерес у нормотипових дітей).З’являється маніпулятивна гра.
Вибудовує предмети у вертикальні або горизонтальні ряди, кидає, або зовсім не проявляє інтересу до іграшок.Незвично використовує предмети, крутить їх, розглядає під певним кутом, обнюхує або простукує.
Сенсорні стимуляції
Сенсорні системи людини – це системи організму, що забезпечують сприйняття й перероблення інформації про зміни довкілля та стан внутрішнього середовища організму. Порушення сенсорних функцій призводить до неможливості повноцінного сприйняття інформації із навколишнього середовища.
Люди із розладами аутистичного спектру (РАС) можуть мати сенсорний дисбаланс, гіпер- або гіпочутливість. Тобто інформація, яка надходить через зір, слух, нюх, смак та дотик може сприйматися занадто сильно або занадто слабко і не узгоджуватися між собою.
Наприклад, світло у кімнаті може сприйматись дитиною занадто яскравим і викликати ріжучі болі в очах. Або навпаки – дитина може постійно відчувати брак звуків в оточенні і хотіти постійно слухати гучні звуки.
Складнощі в повсякденному житті для дитини з РАС
Найчастіше діти з РАС використовують соціально неприйнятні види поведінки як один зі способів спілкування з оточуючими. Наприклад, розкидують предмети, голосно кричать і т. ін.
Також нерідко виникають труднощі в навчанні та співпраці: уникнення завдань і вимог дорослого. Багато дітей із РАС відчувають труднощі зі сном і під час засипання.
Процес навчання навичці туалету може бути досить складним і довгим.
Можливі проблеми з харчуванням: одноманітна їжа, відмова від їжі, брак навичок самостійності. Діти з РАС та їх батьки можуть стикатися з цими проблемами кожен день. І з більшою частиною цих труднощів можна впоратися за підтримки фахівців.
Особливості сприйняття - гіперчутливість Діти з аутизмом можуть бути дуже чутливими і з великими труднощами переносити деякі відчуття: гамір, музику, блимання лампочок, дотик одягу, запахи і т.ін., які іншим здаються цілком комфортними за інтенсивністю. Саме тому дітям з аутизмом може бути вкрай важко в новій ситуації чи новому оточенні. Чим більше нових стимулів довкола, тим більша ймовірність, що дитина не впорається з таким навантаженням і втратить контроль над собою.
Часто при аутизмі буває порушене відчуття безпеки. В такому випадку дитина може поводити себе так, ніби у неї відсутній інстинкт самозбереження, вона не розпізнає ситуацій, які вимагають обережності, може прагнути до небезпеки і порушувати правила безпеки в одній і тій самій ситуації, незважаючи на отриманий попередній негативний досвід.
У багатьох дітей з аутизмом трапляються часті розлади шлунково-кишкового тракту. Дитина погоджується їсти надзвичайно обмежений перелік продуктів і/або у неї присутня підвищена чутливість до смаків їжі, зовнішнього вигляду та консистенції.
Аутизм – не вина батьків, бабусь, дідусів і, тим паче, самої дитини, а біологічний розлад. Аутизм – серйозний розлад розвитку, який сильно впливає на життя людини та її оточення. Дітям з аутизмом та їхнім сім'ям можливо допомогти, якщо вчасно і правильно діагностувати і надати необхідне втручання. Варто пам’ятати,що діти з аутизмом підростаючи стають підлітками з аутизмом, а потім і дорослими людьми з аутизмом.
Порушення взаємної комунікації
- Діти не вміють вітатися та прощатися;
- Повідомляти про свої потреби та інтереси;
- Реагувати на звернення;
- Просити іншу дитину зупинитися;
- Відмовляти/ відхиляти поміч або спілкування в
адекватний спосіб;
- Привертати увагу;
- Відповідати так/ні або на інші запитання;
- Коментувати події.
Раннє втручання
В усіх розвинених країнах створені і ефективно працюють програми раннього втручання для дітей з аутизмом, напрацьовані ефективні моделі та методики ранньої реабілітації порушень розвитку у дитини та психологічної підтримки родині.На даний час в Україні такі програми працюють, є розроблений певний протокол який включає такі кроки:
Зазвичай раннє втручання завершується, коли досягнуто поставлених реабілітаційних цілей і коли дитина готова до подальшого руху в заклади системи освіти дошкільного чи шкільного характеру.Надзвичайно важливо допомогти вибрати батькам те середовище де дитина буде і надалі розвиватись, використовувати здобуті досягнення для подальшого розвитку і життєдіяльності дитини.
Цикл втручання
1.Оцінка потреб, пріоритетів та ресурсів сім'ї(Команда РВ і батьки проводять зустріч, на якій фахівці отримують від батьків інформацію про участь дитини в щоденних активностях, про труднощі, які при цьому виникають. Сім'я визначає пріоритетні завдання, які потребують вирішення нині. На підставі цієї інформації батьками та командою РВ буде розроблятися Індивідуальний сімейний план (ІСП) РВ, який найкращим чином відповідає нагальним потребам сім’ї. Така зустріч триває 2 години й може проводитися як удома в сім’ї, так і в Центрі РВ.)
2.Розробка ІСП(на основі інформації про пріоритети, потреби, можливості й труднощі дитини та сім’ї, про умови середовища, в якому розвивається дитина, команда РВ разом із батьками визначають цілі, відповідно до яких буде проходити робота, та складають Індивідуальній сімейний план РВ.)
3.Подальша робота(Робота відповідно до Індивідуального сімейного плану РВ здійснюється через регулярні (зазвичай один раз на тиждень) зустрічі команди РВ із дитиною та сім'єю в природному середовищі, природних для сім’ї активностях (удома, на ігровому майданчику, у магазині тощо; під час гри, годування, прогулянки тощо).
4. Оцінка результатів і задоволення сім'ї Батьки й команда РВ регулярно (не рідше одного разу на шість місяців) проводять оцінку роботи й аналіз досягнутих результатів та задоволення батьків послугою. За результатами такої оцінки приймається рішення про оновлення Індивідуального сімейного плану і постановку нових цілей.
Принцип “Торта”
Даний принцип, зазвичай допомагає батькам зрозуміти свою роль у житті дитини і поле відповідальності. На початку співпраці щоб визначити цілі і межі відповідальності візуально показуємо батькам зони відповідальності.
Ідея раннього втручання полягає в тому щоб допомогти батькам зрозуміти і прийняти особливості розвитку дитини, навчити їх впроваджувати техніки і методики, які надають фахівці в побуті. Батьки повинні зрозуміти, що вони є тими з ким дитина знаходиться 24/7, а фахівець всього-навсього 1 година в тиждень.І від їх обізнаності і знань, вірно обраних стратегій залежить ефективність втручання. Через роботу яка веде за собою зміни в житті дитини, змінюється щоденне життя всієї сім’ї, техніки й методики, які розвивають дитину, у природний спосіб впліталися в їхнє повсякденне життя.
Дана діаграма відображає день дитини, жовтий колір це час який дорослий проводить з дитиною, зеленим виділено час коли дитина у супроводі батьків відвідує раннє втручання.
Можливості дошкільної та шкільної освіти для дітей з РСА є різними і визначаються насамперед особливостями дитини, її рівнем інтелектуального розвитку, фізичного розвитку,ступенем важкості поведінкових проблем.
Для дітей з ООП, рекомендоване інклюзивне навчання(на основі висновку ІРЦ).В залежності від оцінки потреб дитини батьки визначають форму навчання(інклюзивне навчання в ЗСШ, індивідуальна форма навчання, або НРЦ(спеціалізовані заклади для дітей з різними видами порушень).
Основний вибір належить батькам, фахівці надають рекомендації. Дуже важливо пам’ятати, де б не навчалася дитина з аутизмом, вона потребує особливих підходів у навчанні і світовою спільнотою розроблені спеціальні навчальні методики для дітей з РСА(TEACH, SCERTS та ін)
Методика навчання дітей з аутизмом TEACCH
Методика навчання дітей з аутизмом TEACCH, орієнтована на реалізацію корекційно-розвиваючої роботи з раннього дитинства до повного дорослішання дитини, і потребує співпраці з родиною. Організація корекції починається з діагностики та структурування трьох сфер:
Для покращення навчального процесу дітей з аутизмом застосовуються візуальні підказки та розклад:
Перед використанням візуального плану завдань потрібно переконатися, що у дитини сформовані наступні навички:
- дитина розрізняє малюнок на загальному тлі;
- вміє спів ставляти предмет та його зображення;
- здатна розуміти відповідність змісту зображеного певній дії.
Структурування простору — це зонування. Умовно кажучи, простір в якому перебуває дитина структурований на кілька зон. Це може бути зона вільної гри, в якій будуть наявні лише іграшки, з якими ми плануємо грати. Це може бути одна кімната, яка чітко поділена на зони. Межі цієї зони — фізично відчутні, це шафи або позначки на килимку. Це можуть бути різні кімнати. Зонування вдома теж можливе.
Щодо структури самих завдань — це мають бути чіткі завдання, орієнтовані на візуальні підказки. Умовно кажучи, якщо це кулінарія, то послідовність дій у рецепті буде представлена у вигляді картинок.Таким чином дитині легше утримуватися в цій послідовності. Цей метод був створений у США для супроводу дітей і дорослих. Найвища мета – щоб ці діти знайшли місце для праці, працевлаштування теж влаштоване по системі TEACCH.
Соціалізація
Для успішного набуття соціального досвіду дитину з аутизмом необхідно вчити таким фундаментальним умінням, як:
Соціальні навички
● заохочувати й навчати дитину з аутизмом активно використовувати набуті комунікативно-мовленнєві навички, переносити їх на нові ситуації та адаптувати до потреб соціальної взаємодії.
● створювати й підтримувати комфортні для дитини умови спілкування
● організовувати середовище й активність дітей таким чином, щоб потреба у взаємодії була актуальною та потрібною дитині..
● потрібно пам’ятати, що процес комунікації має бути веселим і приносити задоволення дитині.
Орієнтовний перелік сильних сторін дитини з аутизмом:
• прагнення до завершеності, чіткої визначеності, порядку;
• здатність до запам’ятовування знакових систем (мови програмування, іноземна мова, мова жестів, системи альтернативних комунікацій);
• здатність бездоганно і без відволікань виконувати ті дії, яких навчені;
• кмітливість, переважання невербального інтелекту;
• високорозвинена механічна пам’ять;
• абсолютний музичний слух;
• стійкий інтерес до певного предмета (його частини), або діяльності. Опираючись на сильні сторони дитини ми працюємо над розвитком соціально-побутових навичок.
▪️Гігієна: Туалет;
- Чистка зубів;
- Душ, ванна;
- Використання рушника;
- Розчісування.
Одяг:
- верхній одяг;
- Футболка/ светр;
- Носки, штани
- Взуття
- Аксесуари
- Застібки, замочки, ґудзики, шнурки;
- Поправляти одяг.
▪️Харчування: сидіти за столом під час прийому їжі;
- Пити з чашки, стакану;
- Правильно тримати столові прибори;
- Користуватися серветкою;
- Прибирати за собою після закінчення прийому їжі.
▪️ Режим дня та розклад:
- використовувати візуальний розклад;
- Приймати зміни та непередбачувані обставини
- Спокійно перемикатися між різними видами діяльності.
Безпека:- Знаходитися поруч з дорослими або на безпечній дистанції;
- Обережність при використанні гарячих чи гострих предметів;
- Безпека на висоті;
- Правила переходу дороги;
- Адекватне реагування на інструкції «стій», «стоп», «зупинись», «не чіпай».
▪️Стан здоров’я:
- навчитися показувати коли боляче або поранився;
- Приймати ліки (у випадку необхідності);
- Проходити медицинські процедури, огляд у лікаря
Побутові навички це життєві компетенції, сформованість яких забезпечує особі уміння виконувати елементарні дії з самообслуговування, догляду за своїм тілом, правильним харчуванням та дотриманням правил безпеки.
Етапи покрокового навчання:
- визначення рівня розвитку навички;
- визначення найближчих кроків;
- відпрацювання окремої операції у середині навички;
- поєднання окремих операцій у ланцюжок дії;
- ефективне застосування системи заохочень задля керування корекційним процесом. Навичку має бути розподілено на складові, які почергово засвоюються і утворюють послідовність дій. Так, для успішного оволодіння дитиною соціально-побутовими навичками важливо дотримуватися такого правила: засвоєння ланцюга дій починається з останньої найменшої дії, що призводить до кінцевого результату (наприклад, привчають дитину напіводягнені штани одним рухом одягати, потягнувши вверх, або роблячи рух ножицями дійсно перерізати щось, щоб результат був очевидним).
Досвід Канади
Педіатри вже з раннього віку можуть побачити особливості розвитку дитини ( не концентрує погляд на предметі,відсутнє гуління,відсутність соціальної посмішки ці основні маркери дозволяють їм виявляти РАС з 4-місяців.Тому на цьому етапі і починають застосовувати раннє втручання,щоб випередити відставання дитини у розвитку ( розпад навичок).ДНЗ фукціонують із 1.3 річного віку це дає дитині з ООП шанс на соціалізацію та розвиток комунікації .
У Канаді всі школи інклюзивні. Перед навчанням дитину діагностують і вже після результатів діагностики визначають рівень потреб та найблищої зони розвитку дитини. Дитина може мати високий рівень з математики будучи першокласником ( відвідувати математику за програмою третього класу) інші предмети вивчати із своїм класом.
У педагогів є велика свобода, але і відповідальність: вони мають скласти індивідуальний навчальний план для дитини з особливими освітніми потребами (ООП), визначити її особливий шлях в освіті.
“Діти з особливими освітніми потребами – не щось “виняткове”, таке, що виноситься за межі суспільства чи групи людей. Ми різні, і в цьому наша сила. Таке доброзичливе ставлення виховується і в школі, і в сім’ї, і загалом у суспільстві. Це ставлення передається з покоління в покоління і є загальною культурою суспільства”,
Досвід Ізраїлю
На законодавчому рівні працюють закони які сприяють у просуванні та розвитку здібностей і потенціалу дітей із особливими потребами задля того, аби вони стали працездатною частиною суспільства. У освітній сфері основним принципом є інтеграція учнів з особливими потребами саме до системи загальної освіти, а не до окремих установ, з тією метою, щоб надати можливість дитині з особливими потребами бути активною частиною суспільства. Це також дозволяє “звичайним” учням розуміти потреби їхніх однолітків із різними вадами; це сприяє рівності, повазі та солідарності
В Ізраїлі були схвалені спеціальні закони для людей із особливими потребами, які, зокрема, зобов’язують кожне державне відомство та асоціацію приймати на роботу 5% працівників з фізичними або емоційними вадами.
Ефективність інклюзії визначають не стільки академічними досягненнями в навчанні, скільки змінами поведінки, стосунками з вчителями та учнями, життєвими компетенціями.
Також в Ізраїлі діють різноманітні центри для дітей від 0 до 21 року, вони організовані недержавними організаціями. У закладі, окрім персоналу, працюють також волонтери, і тільки на 40% такі центри фінансуються державою - це хороший приклад державно-приватного партнерства, налаштованого на спільне вирішення соціальних проблем суспільства. В одному з них, в центрі Шалва, є програма раннього втручання, інклюзивний садок, профорієнтаційний коледж, а також ресторан, де працюють люди з інвалідністю.
Інклюзивна освіта в США
Інклюзивне оцінювання грунтується на результатах моніторингу. Освітні стратегії мають базуватися на дослідженні дитини в класі. Моніторинг прогресу дитини (3 рази на рік, кожні 2 тижні), інколи – додаткові дослідження. Мета: зрозуміти проблему дитини, щоб їй допомогти!
Способи організації дітей та методика роботи в класі Формування груп за результатами моніторингу та складання індивідуалізованого навчального плану Діти працюють по підгрупах, які переходять від одного вчителя до іншого Вчитель-помічник – дефектолог, реабілітолог, спеціаліст по проблемах.
Якщо дитина не реагує на втручання – потрапляє в особливу групу – інтенсивного навчання (“витягування”) Усі діти мають досягти стандартів, хоча і різними способами!
Диференційоване навчання-головне завдання – навчальна практика має бути ефективною. Навчати успішно можна будь-яку дитину, але для цього потрібно вибрати для неї відповідні практики. Увесь навчальний матеріал має бути ретельно розділений на змістові компоненти по принципу поступового накопичення.
Диференційоване навчання: навчальний зміст та матеріал мають бути адаптованими до можливостей кожної дитини! Потрібно не дитину “підлаштовувати” під умови, а умови – під дитину!
у Сполучених Штатах Америки діти з особливими потребами можуть отримувати інклюзивну освіту, яка, разом з відповідною медичною допомогою, дає їм змогу повністю розкрити свій потенціал. Це важливо, щоб така дитина не вважалася хворою, а мала всі можливості для реалізації. А школа - це перший важливий етап для інтеграції, включення людини в суспільство.
Інклюзивне навчання в Україні
Інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
Раніше інклюзивне навчання вважали альтернативою інтернатній системі, за якою діти з ООП навчалися в спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість. Проте завдяки змінам у системі освіти створили ІРЦ. Інклюзивно ресурсні центри проводять комплексну оцінку рівня розвитку дитини і видають висновок у якому прописані труднощі дитини та рекомендації навчальним закладам для подальшої роботи з дитиною.Навчальний заклад на основі висновку відкриває інклюзивний клас,чи групу у ДНЗ. Для адаптації та соціалізації дитини надається асистент вчителя (вихователя).На основі спостережень асистент,батьки,вчитель( вихователь) створюють команду психолого-педагогічного супроводу,де спільно визначають точки для найблищого зросту дитини.
Жодна дитина не має відчувати себе іншою та виключеною з освітніх, культурних і соціальних процесів – це головне завдання інклюзії.
Долучайтесь до телеграм-каналу�Let’s Do It Green Ukraine �та дізнавайтесь більше.