Українська література� 5 клас�Підготувала Г.Мороз
Збірку віршів «Зелена Євангелія» називають книгою природи.
Твір «Зелена Євангелія» — це Євангеліє, священна книга самого поета, який поклонявся природі, вірив, що все живе має душу. Кожним рядком вірша поет невтомно стукає в нашу душу, не просить, а вимагає любити багатобарвну землю, поклонятися їй, бачити красу в усьому.
Вид лірики: пейзажна.�Жанр: ліричний вірш.�Провідний мотив: гімн природі, весні, землі, якій кожен із нас має поклонятися як божеству.�Ідея: показати зелений світ, який для поета є священним.
Композиція твору
Вірш «Зелена Євангелія» — це лише дві строфи-катрени, але в них поет висловив і почуття ліричного героя, і красу землі, і її божественне начало.
Образи твору
Ліричний герой — людина, шо любить свою землю, її природу, оспівує весну, гірське село, місяць, усю багатобарвність і красу землі.
�
ЕПІТЕТИ
«білі коні», «земля стобарвна»
допомагають побачити багаті кольори землі
ПОРІВНЯННЯ
«весна — неначе карусель», «місяць, мов тюльпан, червоний», «земля, наче сон цей» змальовують спорідненість і гармонію різнобарвного світу, в якому все схоже в чомусь між собою — воно живе
ОМОФОНИ
«сонце — сон цей» використовує поет задля створення багатогранного образу — зорового, звукового, тактильного
ДІАЛЕКТИЗМ – “МОРЕЛЬ”
(пелюстки квіток абрикосів) передає національну своєрідність змалювання пейзажу, робить його впізнаваним.
Опис краси рідного мальовничого гірського поетового села Новиця, яке тепер знаходиться на території Польщі, ліг в основу вірша. Поетика кольору — явище глибинної структури тексту. Пряме й метафоричне значення кольору можуть бути в тісному зв’язку й зіставленні смислів.
Поет використовує кольори:
Білий. Це доволі частотний колір у поезіях поета. Цей колір, мабуть, автор використовує для надання своїм образам позитивного забарвлення.
Червоний. Допомагає змалювати образ місяця більш насичено.
Основою основ серед образів Антоничевої поезії став образ землі. Богдан-Ігор Антонич прийшов до переконання, що джерело всіх слов’янських вірувань треба шукати саме тут. Із землі народжується життя. Земля — фундамент світового дому.
Митець ще раз підкреслює, що наші предки шанували дві стихії — воду і сонце:
«…на столі слов’янський
дзбан, у дзбані сонце».
(Дзбан-глечик)
Богдан-Ігор Васильович Антонич (1909-1937)
поет-символіст
Народився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в с. Новиці (Західна Україна). Навчався у польській гімназії в м. Сянок. У 1928р. студіював у Львівському університеті. З 1929р. прилюдно виступає з віршами. Перший свій твір опублікував 1931р. у журналі «Вогні». 1931р. — перша збірка «Привітання життя». У 1934р. закінчив університет з дипломом магістра. Писав статті, рецензії, робив переклади, публікував сатиричні фейлетони, виступав з доповідями. Редагував журнали «Дажбог» і «Карби», малював, грав на скрипці, складав музику Помер на 28 році життя 6 липня 1937р. від ускладнення після операції - запалення легень Незакінченими залишилися новела «Три мандоліни», фрагмент роману «На другому березі» та лібрето до опери «Довбуш». Збірки:
1931р. - «Привітання життя»
1934р. — «Три перстені»
1936р. — «Книга Лева»
1938р. — «Зелена Євангелія»
1938р. — «Ротації”