Загальна характеристика

провідних тенденцій прози

другої половин ХХ ст.

Середина 40-х років ХХ ст. ознаменована закінченням Другої світової війни. Довгоочікувана перемога над фашизмом була визнчальною не лише джля культури повоєнних років, а й для її подальшого розвитку

Антивоєнним пафосом пронизаний і роман французького письменника Альбер Камю «Чума» (1947), який яскраво репрезентує літературу

ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ – течії, що сформувавшись ще в 30-40 роках, зазнала розквіту в середині ХХ ст. Дослідники зазначають, що спільною рисою екзистенціалістів є намагання пояснити буття через призму особистого існування

Поряд з новими літературними проявами в письменстві ХХ ст. продовжує розвиватись РЕАЛІЗМ, однак він набуває принципово нових ознак. Наприклад, неоромантичні тенденції відчутні у творчості

Е.-М. Ремарка, Е. Гемінгвея, міфологізм, властивий романтизму і символізму, притаманний реалістичним романам В. Фолкнера, представникам латиноамериканських літератур

Вважається неперевершеним зразком літератури «магічного реалізму». Дійсність у творах представників «магічного реалізму» постає фантастичною, побаченою крізь призму міфологічної свідомості. Крім Маркеса, серед творців «нового латиноамериканського роману» - аргентинці Хорхе Луїс Борхес і Хуліо Кортасар, кубінець Алехо Карпентьєр.

Латиноамериканська література значною мірою вплинула на культуру європейських країню. Одне зі свідчень цього – театральні постановки та екранізації її творів.