Павло Тичина

1891-1967

• Павло Григорович Тичина народився

23 січня 1891 р. у селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області).

• Походив зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького).

Ранні роки

• Батько Павла, Григорій Тимофійович Тичина (1850 —1906), був сільським дяком і одночасно вчителем у «школі грамоти».
• Мати Марія Василівна Тичина (уроджена Савицька; 1861 —1915) була на 11 років молодша від батька поета.
• Сім'я була багатодітна - 13 дітей, жили бідно. У родині майбутнього поета гарно співали. Змалку Павло виявив хист до музики, малювання і віршування.

Марія Василівна

Григорій Тимофійович

Ранні роки

• Початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі. Від своїх однокласників він відрізнявся музичними та вокальними здібностями, а любов до музики і художнього слова прищепила Павлусеві його учителька – Серафима Миколаївна Морачевська.

• Оцінивши чудовий голос і слух хлопця, вона порадила батькам віддати Павла в один із монастирських хорів Чернігова.

• 1900 року 9-річний Тичина, повторно й успішно пройшовши проби голосу, став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Одночасно він навчався в Чернігівському духовному училищі.
• Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотній грамоті новачків. У такий спосіб Тичина навчав нот свого брата Євгена, а також майбутнього хорового диригента Григорія Верьовку .

Павло Тичина,

1901 рік

• 1907 року Павло закінчив училище. Також отримав музичне виховання: грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та інших.
• Після цього, у 1907–1913 роках, продовжив освіту в Чернігівській духовній семінарії. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука.

• У 1913–1917 роках Павло Тичина навчався на економічному факультеті Київського комерційного інституту, але не закінчив його через початок революції.

• У 1918 році вийшла друком перша поетична збірка «СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ».

«Душа моя сонця мріяла», –

​

казав Тичина, і цей образ як наскрізний у творах поета є ключем для розуміння самобутності його стилю.

Творчість

З-під пера поета виходять збірки:

1920 р. – «Плуг», «Замість сонетів і октав»,

1921 р. – «В космічному оркестрі» ,

1923 р. – «Сковорода. Уривки з симфонії»,

1924 р. – «Вітер з України», з посвятою М. Хвильовому,

які закріпили за письменником славу одного з найвизначніших українських поетів ХХ ст.

• У літературному доробку Павла Тичини є чудові вірші адресовані дітям: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та багато інших.
• Поет успішно виступив і у ролі казкаря. Написані ним казки «Івасик-Телесик», «Кожум'яка», «Дударик», «Як дуб із Вітровієм бився», «Дума про трьох вітрів» досі залишаються улюбленими книжками української дітвори.
• Ці твори для дітей друкувалися в багатьох збірниках, а також виходили окремими книжками.

• За життя Тичина працював у редакціях газет і журналів, у статистичному бюро, помічником хормейстера у театрі Миколи Садовського, завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УРСР. 

• Із часом став доктором філологічних наук, академіком Академії Наук УРСР, головою інституту літератури Академії Наук України, міністром освіти України, головою Верховної Ради УРСР.

• Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади.

• Збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з сорока мов світу.

Останні роки свого життя Павло Григорович прожив у Києві

Київський музей-квартира Павла Тичини

Одна з останніх світлин поета

Пам’ять українців про митця

�

Павло Григорович Тичина помер 16 вересня 1967 року і був похований на Байковому кладовищі в м. Києві. Надгробок над його могилою був зроблений відомим українським скульптором В. Бородаєм за проектом архітектора О. Ігнатенко.

Творча спадщина Павла Григоровича Тичини, талановитого поета, вченого-літературознавця, публіциста, перекладача, як і раніше, не залишає байдужими численних шанувальників, а ліричні вірші поета, пронизані тонким почуттям прекрасного, назавжди увійшли в скарбницю світової літератури.