Музично-танцювальні ритми Америки.

Витоки джазу: спірічуелс, блюз, рег-тайм. Виконавці. Розмаїття стилів і жанрів джазу: диксиленд, бі-боп, хот- і кул-джаз, симфо-джаз

Національна музика США

• Ґрунтується на музичних традиціях, принесених з Європи, Африки, Азії, а також американських індіанців і корінних жителів Гавайських островів.
• Створено нову музичну культуру, яка згодом поширилася у всьому світі.

Музична спадщина з Європи

• Пуританська мораль вихідців з Великої Британії не давала розвиватися світським жанрам, дозволяючи лише спів псалмів.
• Релігійні гімни, які масово співали і поза церквою.
• Виникнення духових оркестрів.
• Патріотичні пісні («Зоряно-смугастий прапор», «Слався, Колумбіє» та інші).
• Домашнє музикування: концерти салонного характеру, танці.

Афроамериканська музична культура

У своїй музиці афроамериканці зберегли багатовікові традиції мистецтва своїх пращурів: високий ступінь естетичної обдарованості, сприйнятливість до нової культури, творчу потребу висловлювати своє світовідчуття

в художніх образах,

чудове ритмічне чуття,

свободу м’язів тіла,

специфічну манеру співу

​

​

Історія джазу

У 1619 р. до берегів Південної Кароліни пришвартувався перший корабель з африканськими неграми на борту. У південних штатах була потреба

у робочій силі для

роботи на плантаціях.

Термін служби рабів був

довічним, а закон 1661 р.

зробив рабство матері

спадковим для дітей.

На Півночі, де, в силу особливих економічних і кліматичних умов, була розвинена промисловість, раби були, головним чином домашньою прислугою, садівниками і т. п.

Увечорі до рабів приходив християнський пастор, який вчив їх молитися, розповідав про те, що якщо будеш старанно молитися, то Бог виконає твої бажання.

Саме у Південних штатах тривалий час зберігався національний фольклор негрів, який згодом став

підгрунттям для

народження джазу.

Витоки американського джазу

1. Спірічуел (негритянські духовні пісні).
2. Трудові пісні.
3. Регтайм (інструментальна танцювальна музика).
4. Блюз (пісні-скарги, протести).
5. Музика духових оркестрів.

Спірічуелс

духовні пісні афроамериканців, основний жанр афроамериканського музичного фольклору. В піснях цього жанру поєднуються елементи африканських виконавських традицій та стилістичні риси хорових гімнів і балад англійських переселенців. Тематика спіричуелсів переважно пов'язана з біблійними образами, однак біблійні мотиви в них часто поєднуються з оповідями про повсякденне життя, а також елементами гумору і думками протесту.

Жанр виник в США у період рабовласництва на основі африканських і англо-кельтських традицій і остаточно сформувався наприкінці XIX століття. Спочатку спіричуелси виконувалися хором а капела як колективна імпровізація, де мелодія варіювалася при кожному новому проведенні. Мелодії і склад спіричуелсів у своїх піснях використовували деякі композитори, зокрема, Джордж Гершвін, Фредерік Діліус, Джон Павелл.

Блюз

(англ. blues — скорочено від blue devils — меланхолія, нудьга) жанр вокального та інструментального музичного мистецтва, що належить головним чином до джазу.

тип світської фольклорної негритянської пісні з ліричним меланхолійно-сумним настроєм, що виконує соліст із супроводом гітари. Неперевершеною «імператрицею блюзів» була Бессі Сміт (1894—1937), яка змогла передати неповторну поезію, чуттєвість і журбу блюзових інтонацій.

Регтайм

жанр американської музики, початково виник як спосіб гри на фортепіано, який імітував звучання банджо, а в 90-х роках XIX століття розвинувся як інструментальна форма. Назва реґтайм поширилася завдяки п'єсі Вільяма Біба «Ragtime March» (1897). Поряд із блюзом, реґтайм є одним із найважливіших джерел, з яких виник джаз.

Найвизначнішим представником реґтаймів вважається американський музикант Скотт Джоплін — автор 44-ох

реґтаймів,

найвідоміший з

яких — 

«The Entertainer»

Джаз

Новоорлеанський джаз

історично перший стиль джазу, а також епоха у розвитку джазу, що пов'язана з Новим Орлеаном. Для Новоорлеанського джазу характерна колективна імпровізація, де головну партію виконує корнет на тлі басової лінії тромбона, а кларнет «обвиває» їх орнаментальними переплетеннями. 

Музичні особливості джазу:

свінг – особливий ритмічний малюнок;

• синкопи – зміщення сильної долі на слабку;
• рифи – багаторазове проведення короткої мелодичної фрази;
• імпровізація – створення музики без підготовки;
• склад джаз­-бенду (джазового оркестру): духові (у тому числі, саксофон), струнні (зокрема, контрабас, банджо), екзотичні шумові інструменти, ударна установка.

Луї Армстронг (1901 – 1971)

Американський джазовий музикант: трубач і співак, у США відомий

як король джазу.

Популярність йому

принесли: віртуозне

звучання труби,

майстерність

імпровізації

й особливий низький

хрипкий голос.

Л. Армстонг. «Hello Dolly»

Елла Фіцджеральд ( 1917-1996)

американська джазова співачка. Діапазон її голосу становив три октави (від D♭3 до D♭6), для виконавської манери були характерні чистота тону, бездоганна дикція, фразування та інтонація, а також майстерна імпровізація і використання скету.

Елла Фіцджеральд�«Summertime»

Бенні Гудмен (1909 – 1986)

Американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу». У гурті грали в основному афроамериканці.

Бенні Гудмен. «Sing, sing, sing»

Джаз породив величезне розмаїття стилів і жанрів: диксиленд, бі-боп, хот- і кул-джаз, симфоджаз (синтез джазу та професійної музичної техніки). Він захопив у полон своєї експресії й енергетики багатомільйонну аудиторію й за впливом перевершив оперно-симфонічну музику. Однак після Другої світової війни епоха панування джазу закінчилася.

Мистецький проект. (Колективна робота).

​

​

Розділіться на міні-групи й дослідіть різні стилі і напрями джазу в Америці, проведіть паралелі і аналогії з музичною культурою України.