Робота працівників психологічної служби з дітьми, сім’ями, до яких незабаром повернуться захисники і захисниці �

Якобчук Тетяна Олексіївна,

практичний психолог Острожецького ліцею імені І. Єремеєва

Внутрішні страхи, переживання, почуття, міфи та зовнішні стереотипи, які переживають рідні, чекаючи своїх близьких з фронту, складно уявити і зрозуміти ��

Метою консультування фахівців психологічної служби є інформування та спонукання до знаходження відповідей на питання, що відбувається з фізичним і психоемоційним станом військового, як реагувати і на що звертати увагу тим, хто чекає і зустрічає близького з фронту

Незабаром повернуться з фронту наші захисники і захисниці, і фахівцям психологічної служби важливо планувати цей напрям роботи у своїй діяльності.� Важливою є турбота про психологічну атмосферу учасників освітнього процесу вдома: вона має бути комфортною, із задоволенням базових потреб та відсутністю жалю з боку родичів.�

Алгоритм дій для забезпечення комфортної психологічної атмосфери�1. Надання інформації про те, чого очікувати, відпрацювання на практиці дієвих вправ, щоб вони могли потім самостійно з цим впоратися, та відпрацювання технік самодопомоги;�2. Поради щодо спілкування з іншими. Запропонувати поговорити з іншими родинами, в яких військові вже повернулися додому;�3. Надання інформації та дієвих практик щодо турботи про себе� � Учасник освітнього процесу має знати, що кожне возз’єднання родини – особливе, воно може відрізнятися від попереднього.

Наголосіть!��Коли людина ділиться з близькими людьми своїми враженнями та почуттями, вони можуть не зрозуміти та знехтувати їхніми негативними переживаннями, не тому що їм байдуже, а тому що важко витримати ці переживання, бракує сил та енергії. � � Отже, вони не можуть надати саме ту�підтримку, якої людина потребує, але можуть надати іншу.

Підготуйте здобувача освіти до повернення одного з батьків із зони бойових дій. Потреби дітей могли змінитися за час їх відсутності. Можливо, їм знадобиться деякий час, щоб знову відчути душевну близькість, особливо, якщо діти на час від’їзду були дуже маленькими;���Батьки та інші члени сім’ї мають зрозуміти, що за час служби усі змінилися і подорослішали. Їхні стосунки з дітьми також змінилися і будуть іншими. Доки вони «знайомляться» заново, їм потрібно зважати на певні рамки стосунків. Батьки хочуть піклуватися про дитину так, як вона, можливо, вже не потребує, або ж не хоче.

� Потрібно зауважити, що війна змінює людину, тому не треба лякатися, що до них повернеться така знайома-незнайома людина, з новими звичками, новими словами, дивними проявами у поведінці.�� Їм доведеться знайомитися заново! Пізнавати один одного, домовлятися про нові правила поведінки, прояви поваги тощо.�

� Усі ми під час зміни однієї ситуації на іншу потребуємо певного часу для адаптації. � �Так само і військовому/військовій треба дати собі час, щоб призвичаїтись до мирного життя, особливо, якщо він/вона не були вдома тривалий період. Такі реакції можуть бути особливо сильними у перший місяць після повернення додому. Ці реакції є нормальною складовою процесу адаптації.�

Окремі випадки такого реагування не означають, що у людини почався посттравматичний стресовий розлад, який вимагає професійної психологічної чи психіатричної допомоги. Про розлад як діагноз можуть говорити лише лікарі.� Більшість військових, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя самостійно протягом кількох місяців. � Але людина може мати важкий військовий досвід: обстріли і бомбардування, загибель і поранення побратимів, страх і особисте�подолання його.

��� Учаснику освітнього процесу доведеться прийняти небажання військового говорити про війну, про те, що там відбувалося! � Треба вчитися не задавати запитання, не ображатися, коли відмовляються відповідати на такі запитання.

Військовий може мати небажані спогади про війну, може незвично реагувати на звичні звуки, запахи, слова тощо. Потрібно попередити, щоб людинане лякалася! Можливо, це саме те, що там, на війні, його/її рятувало. � Потрібен час, щоб звикнути до НОВОГО незнайомого, мирного життя. Якщо відбуваються�події, що нагадують військові події (вибухи петард, салютів, голосні неочікувані звуки, запахи, події), людина може реагувати дуже сильно: від появи нав’язливих образів перед очима і небажаних думок до спогадів бою. � Ці спогади і емоції можуть бути настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову на війні.

����� Доцільно скласти список таких подразників (тригерів), щоб разом реагувати на їх появу. � � Рідна людина може мати поранення і контузії (акуботравма), які проявляються у постійних больових відчуттях; незвичних, тілесних проявах (дрижання, тремор, нудота тощо); напруженні тілесному і емоційному.

Учасник освітнього процесу має знати розповсюджені симптоми таких станів, щоб мати змогу підтримати та надати допомогу, або вчасно звернутися за допомогою до фахівців.�� Якщо близька людина погано почувається, потрібно сприймайте це серйозно і знаходити допомогу, звертатися до психіатра або психолога. Терміново! � Якщо рідна людина проявляє агресію�(погрози, лайка, критика, жбурляння предметами, конфлікти, штовханина або ж бійка), зазначте, що потрібна допомога! Відразу ж треба зателефонувати комусь зі своїх близьких (або на гарячу лінію соціальної служби), переїхати у безпечне місце та переконатися, що діти також у безпеці.

Близька людина може:�� втратити можливість гнучкого спілкування із близьким оточенням (включаючи батьків, дітей, друзів, незнайомих людей);��перебувати у роздратованому стані; ��намагатися уникати зустрічей з іншими людьми, багатолюдних місць, гучних святкувань тощо.� � Наголосіть, що потрібно�навчитися і навчити її правилам БЕЗКОНФЛІКТНОГО спілкування.�

Близька людина може:�� почати вживати алкоголь або наркотики, щоб�блокувати неприємні думки, почуття або спогади, пов’язані з досвідом, отриманим у зоні збройного конфлікту. � � !!!!!!! Хоча алкоголь або медикаменти�пропонують ніби «легке» і дешевше позбавлення від труднощів, зазвичай вони приводять до ще більших проблем.�

Підтримка сімей, опікунів сім’ї та особи, що здійснюють догляд, відіграють значну роль у підтримці людей із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР).� Проте, залежно від характеру травми та її наслідків, багатьом сім’ям може бути також потрібна підтримка. Працівники психологічної служби мають усвідомлювати вплив ПТСР на цілу сім’ю. У випадках ПТСР фахівці психологічної служби мають зважати на вплив травматичної події на усіх членів сім’ї, за потреби, оцінити цей уплив і розглянути питання про надання відповідної підтримки. � Працівники психологічної служби мають забезпечити, якщо це доцільно, достатню поінформованість родичів особи із ПТСР про поширені реакції на травмуючі події, зокрема й про симптоми. За потреби, таку інформацію надають за згодою особи з ПТСР.� Якщо травматична подія мала вплив на всю сім’ю, то страждати від ПТСР може більше, ніж один член сім’ї.�

Соціальні педагоги можуть зіграти важливу роль у сприянні одужанню людини від ПТСР, особливо одразу після травми. Вони мають визначати потребу у відповідній інформації про різні емоційні реакції, які можуть розвиватися, а також надавати практичні рекомендації щодо отримання належної допомоги стосовно цих проблем.� � Також мають визначити потребу в соціальній підтримці та сприяти задоволенню цієї потреби та запропонувати допомогу або консультацію (перенаправлення) особам, що страждають від ПТСР, та їх близьким щодо пом’якшення або усунення загроз, пов’язаних з травмуючою подією.

� Під час планування роботи із такими особами, фахівці психологічної служби мають забезпечити надання постраждалим інформації про поширені реакції на травмуючі події, зокрема й симптоми ПТСР, його перебіг та лікування. � Вони не повинні відкладати або відмовляти в допомозі.� Також фахівці мають пам’ятати, що багато осіб із проблемами хвилюються з приводу психологічної допомоги і можуть її уникати. Вони мають усвідомлювати труднощі, пов’язані з цим.��!!!! Працівники психологічної служби мають ставитися до таких учасників освітнього процесу з повагою, довірою та розумінням.�

��При створенні презентації використано �Лист Міністерства освіти і науки України № 1/12492-23 від 21.08.2023 року « Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти в 2023-2024 навчальному році»��https://www.youtube.com/watch?v=87PG8kUTH94�����

Дякую за увагу!