2 of 14

Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845 року в с. Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер Новомиргородського району Кіровоградської області).

Його батько походив зі старовинного зубожілого дворянського роду. Мати була простою селянкою.

1859 року Іван закінчив з відзнакою Бобринецьке трикласне повітове училище, далі, через скрутне матеріальне становище сім'ї, довелось працювати.

1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

3 of 14

У 1864 р. влаштувався на службу до повітового суду, наступного року переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах Тарновського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича.

Іван Тобілевич

4 of 14

Іван Тобілевич та його молодший брат Микола

(Микола Садовський)

1868 р., І. Тобілевича було переведено з Єлисаветграда до Херсона.

В Херсоні І. Тобілевич познайомився з учителем гімназії Дмитром Павловичем Пильчиковим, колишнім учасником Кирило-Мефодіївського товариства і приятелем Т. Шевченка.

5 of 14

І.Тобілевич, 1871 р.

У Херсоні І. Тобілевич працював недовго.

Захворівши на малярію, 1869 р. він повернувся до Єлисаветграда.

Тут, за участю вчителів реальної школи, І. Тобілевич заснував новий драматичний гурток, у якому ставились російські та українські п'єси.

6 of 14

У 1870 р. І. Карпенко-Карий одружився з Надією Тарковською.

Надія Тарковська

Аматорським виставам І. Тобілевич віддавав багато сил. За його участю та режисурою в Єлисаветграді ставляться п'єси І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, О.Пушкіна, О. Грибоєдова, М. Гоголя, О.Островського та інших.

7 of 14

Наприкінці 70-х років І.Тобілевич знайомиться з лікарем О. Михалевичем, який оселився тоді в Єлисаветграді. (відбував заслання в Сибіру як народник).

Разом вони створили тут нелегальний гурток.

На квартирі у Тобілевичів читалась заборонена література.

Власті давно вважали І. Тобілевича особою неблагонадійною.

4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції.

8 of 14

У 1883 р. в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий.

1883 р. він вступив до трупи М.Старицького.

І.Тобілевич, 1882 р.

9 of 14

У 1884 р. — був заарештований і засланий до Новочеркаська.

Спочатку працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню, де займався оправленням книжок.

У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна».

Іван Карпенко-Карий,

1883 р

10 of 14

На засланні одружився вдруге, з С.В.Дітковською.

Перший «Збірник драматичних творів» І. Карпенка-Карого вийшов у Херсоні 1886 р., куди ввійшла п’єса «Мартин Боруля».

1887 р., отримавши дозвіл на звільнення, прибув в Україну й оселився на

хуторі Надія Єлисаветградського повіту

Хутір Надія

11 of 14

У 1888 р. із І. Карпенка-Карого знято гласний нагляд, він вступив до трупи М.Садовського, пізніше — П.Саксаганського.

У 1890 р. — вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч».

Фото із вистави “Сто тисяч” театру М.Заньковецької

І.Карпенко-Карий, П.Саксаганський, О.Михайлевич, М.Садовський. 1890 р.

12 of 14

І. Тобілевич у ці роки багато працював як актор.

У 1899 р. драматург написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини.

Протягом 1900—1904 pp. І. Карпенко-Карий створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

І.Карпенко-Карий, 1890 р.

13 of 14

Актори багато гастролювали по Україні та за її межами.

З 7 листопада по 22 грудня 1896 року трупа перебувала в Кишиневі

У 1900 р. І. Карпенко-Карий написав комедію "Хазяїн".

У липні - серпні 1902 р. трупа виступає в Харкові.

Літній сезон 1903 р. трупа корифеїв розпочала також у Харкові.

І.Карпенко-Карий, 1897 р.

І.Карпенко-Карий, 1903 р.

14 of 14

У 1906 р. І. Карпенко-Карий захворів, залишивши сцену, виїхав на лікування до Німеччини.

15 вересня 1907 р. він помер у Берліні.

Тіло перевезене в Україну і поховане на кладовищі в с. Карлюжини біля хутора Надія.

І.Карпенко-Карий, 1906 р.