Екологічні закони

Екологічні фактори

• 1. Абіотичні фактори - сукупність факторів неживої природи, фізичної або хімічної дії (клімат, світло, температура, тиск, вологість повітря, вітер, радіоактивне випромінювання, склад води, повітря, рельєф місцевості тощо), які прямо або опосередковано впливають на живі організми.�2. Біотичні фактори - сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на життєдіяльність інших, а також на неживе середовище. �3. Антропогенні фактори - фактори, які впливають на людину, на її формування в процесі антропогенезу.�4. Антропічні фактори - сума різних впливів людини на органічний світ. Виробнича діяльність людини - найсуттєвіший фактор, який останнім часом обумовлює рельєф і хімічний склад земної поверхні, перерозподіляє баланс прісної води, змінює склад, властивості атмосфери й клімат у цілому.

​

Як діють екологічні фактори

​

​

Закон мінімуму Лібіха�

• Юстус Лібіх (1803-1873) (Закон обмежуючого фактора)
• найбільше значущий той фактор, що більше всього відхиляється від оптимальних для організму значень, від нього залежить у даний момент виживання особин і ріст.

​

Модель закону мінімуму або закону обмежуючого фактору

���� Закон толерантності Шелфорда (1913)

• Фактором,що лімітує процвітання організму(виду), може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає величину витривалості (толерантності) організму до даного фактора
• (Віктор Ернест Шелфорд).

​

• Міра процвітання популяції в залежності від інтенсивності чинника, що діє на неї, зображують у вигляді так званої кривої толерантності, яка зазвичай має дзвоноподібну форму з максимумом, який відповідає оптимальному значенню даного чинника.

​

Закон оптимуму

• Закон оптимуму: Будь-який екологічний фактор може сприйматися організмом позитивно і негативно, залежно від дози.
• Найбільш сприятлива доза екологічного фактора, під дією якої вид (організм) проявляє максимум життєдіяльності, є оптимальною дозою.
• Закон оптимуму: кожному організму властива своя оптимальна доза того чи іншого фактора.

​

Правило екологічної індивідуальності

•  сформулював російський вчений Леонтій Григорович Раменський (1924).
• «екологічні спектри окремих видів не збігаються навіть у особин одного виду».
• Це пояснюється тим, що особини одного виду мають різну спадковість і різні фізіологічні особливості. Правило справедливе як для рослин, так і для тварин. Наприклад, різні стадії розвитку метелика Огнівка мають різне значення граничної температури їх розвитку. Для гусениці це +7°С,
• для імаго +22°С,
• для яйця +27°С.

​

закон взаємокомпенсації екологічних чинників�

• Закон компенсації факторів, закон Рюбеля (1930) “відсутність або недостатня кількість деяких екологічних факторів можуть бути компенсовані іншими близькими (аналогічними) факторами».
• Так, обмеженність світла у парнику може бути компенсована або підвищенням концентрації СО₂, або стимулюючою дією деяких біологічно активних речовин (наприклад, гіберелінів). Однак така компенсація факторів, як правило, відносна, адже фундаментальні екологічні (фізіологічні) фактори (вода, світло, СО2,
•  азот, фосфор, калій, мікроелементи 

та ін.) в принципі незамінні (закон Вільямса).

Закон обмеженого росту

• закон сформульований 
• Чарлзом Дарвіном у праці «Походження видів» (1859):
• "не існує жодного винятку з правила, за яким будь-яка органічна істота природно розмножується в настільки швидкій прогресії (геометричній), що, якби вона не піддавалася винищуванню, потомство однієї пари дуже скоро заповнило б усю земну кулю".

​

Закон Гаузе (закон конкуренції)

Закон вилучання Гаузе: два види не можуть існувати в одній і тій самій місцевості, якщо їхні екологічні проблеми ідентичні,тобто,якщо вони займають ту саму екологічну нішу.

​

Гаузе Георгій Францович

Бережіть природу і життя на Землі!