ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

​

​

​

​

​

​

​

16 грудня 2024 р.

​

• Як допомогти учневі знайти особистісний смисл, перетворивши нудну повсякденну рутину в захоплюючий особистісно значущий процес, що допомагає знайти успіх?

​

ЗМІСТОВА ЛІНІЯ «ТЕАТРАЛІЗУЄМО»

• Слугує розвитку комунікативних умінь учнів, зокрема вміння моделювати різні ситуації спілкування, обирати відповідні комунікативні стратегії, досліджувати несловесні засоби спілкування. Увага до несловесних засобів приділятиметься і в змістових лініях «Взаємодіємо усно» та «Досліджуємо медіа», а сам прийом театралізації може використовуватися й у змістовій лінії «Читаємо».

• Специфіка змістової лінії «Театралізуємо» пов’язана з формуванням уявлення про театр як місце, де учні здобувають досвід співчуття та співпереживання. В межах змістової лінії учні досліджують чужу (глядач) та власну (актор) експресію. Ця змістова лінія передбачає залучення учнів до сценічної творчості, в умовах якої школярі набувають акторського досвіду, зокрема імпровізації, що забезпечує розвиток у дитини емоційного інтелекту, творчого мислення, ініціативності, самосвідомості й самоефективності, уміння мобілізувати інших, долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю, невизначеністю та ризиками, співпрацювати з іншими особами.

ПРОПОНОВАНИЙ ЗМІСТ

• Театр і література. П’єса – літературний твір, призначений для театру. Я – драматург (сценарист). Персонажі п’єси. Головні персонажі. Характери персонажів, вчинки персонажів. Діалог між персонажами. Ремарка, роль ремарок у п’єсі. Драма і комедія. Театр і гра. Вистава. Неповторність вистави у часі. Дійові особи та виконавці. Словесні і несловесні засоби для створення образу персонажа на сцені. Режисер. Репетиція вистави. Роль художника-декоратора, композитора у створенні вистави. Декорації та театральний реквізит, театральний костюм, театральна афіша. Тематична група слів «театр»: імпровізація, репліка, репертуар, драма, комедія, сценарист, драматург, фонограма, декоратор, гример, костюмер.

ТЕАТР

• Театр – це синтез багатьох мистецтв:
• літературної діяльності (читання твору за ролями, постановка вистави);
• - образотворчої діяльності (добір одягу персонажів, малювання декорацій, виготовлення атрибутів );
• - музичної діяльності (виконання пісень, танців, інсценування музичних творів тощо).

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Методичні рекомендації щодо інсценізації художніх творів

• Підбір художнього твору для інсценізації.
• Визначення ролей та їх ієрархії в постановці (від головних ролей, другорядних та масовки).
• Підбір учасників для ролей, проведення попередніх проб на ролі.
• Розподіл слів та тренування виступів.
• Виготовлення костюмів.
• Проведення ряду репетицій.
• Підготовка музичного супроводу.
• Підготовка сцени для виступу, оформлення декорацій, налаштування освітлення та місця для глядачів.

Дійсно, інсценізація художнього твору це яскраве і вражаюче дійство, яке досить цікаве і для глядачів, і для самих учасників. Неперевершені враження - відчути себе в якійсь незвичайній ролі, відчувши емоції, переживання свого персонажу. Для глядача цікавим в інсценізації є новий незвичайний погляд на знайомство з тим чи іншим художнім твором.

​

НАСТІЛЬНИЙ ТЕАТР

Методика постановки настільного театру.

• 1. Підбір художнього твору для інсценізації (найкращим для репертуару є твори де багато дійових осіб, між якими проходить діалог та відбуваються динамічні рухи).
• 2. Вибір приміщення, в якому відбуватиметься настільна театралізована постановка (широкий та зручний стіл для встановлення сцени та розміщення місць для глядачів близько до сцени, оскільки дійові персонажі будуть не великого розміру).
• 3. Виготовлення сцени для постановки та налаштування особливого освітлення.
• 4. Виготовлення макетів персонажів (карток із зображенням, різноманітних іграшок, природного матеріалу)
• 5. Підготовка учасників та розподіл слів для супроводу ролей.
• 6. Проведення репетицій та перевірка технічних засобів для настільної постановки.

Даний вид театральної постановки розрахований на невелику аудиторію глядачів. Настільні постановки можна проводити в ході занять при вивченні п’єс, байок, казок, де переважну частину змісту складають діалоги між головними героями. Також це цікавий вид роботи для гурткової роботи або для проведення тематичних заходів.

​

ТІНЬОВИЙ ТЕАТР

ТІНЬОВИЙ ТЕАТР

• 1. Підбір художнього твору для стендової постановки (найкращим репертуаром є твори де багато дійових осіб, між якими проходить діалог та відбуваються динамічні рухи, та відбуваються зміни в оточуючій дійсності, що демонструється за допомогою змін в декораціях).
• 2. Виготовлення стенду для постановки (фланелевий стенд для кріплення картинок, іграшок та декорацій, або металевий стенд для прикріплення фігурок на магнітах чи екран з напівпрозорого паперу.
• 3. Вибір приміщення, в якому відбуватиметься постановка стендового театру (яскраво освітлена кімната, де сценою слугуватиме підготовлений стенд для демонстрації).
• 4. Виготовлення власноруч карток із зображенням чи макетів персонажів для постановки, або підбір купованих іграшок та відповідного декору.
• 5. Підбір учасників, що будуть читати текст – супровід для постановки. Розподіл слів між читцями.
• 6. Проведення репетицій та апробація реквізиту для постановки.
• 7. Налаштування особливого освітлення та музичного оформлення.
• 8. Підготовка місць для глядачів.

Постановку стендового театру доцільно проводити під час культурно - масових заходів у фрагментарній формі, або під час занять гуртка чи студії.

​

ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР

СВІТ ЛЯЛЬКОВИХ ПОСТАНОВОК

• Ляльковий театр - особливий вид театральної вистави, у якій замість акторів чи поруч з ними діють ляльки. Сцена лялькового театру - зменшена модель сцени справжнього театру або ж ширма, за якою ховаються актори-ляльководи. І ширму, і задню частину декорацій оформлюють згідно зі змістом твору, який розігрують перед глядачами. Це можуть бути казкові міста, інтер’єри чи пейзажі - уявні або справжні і навіть інопланетні.
• У ляльковому театрі, як і в справжньому, усе підпорядковується основному задуму. Місце дії (ширма чи сцена), зовнішній вигляд персонажів, музика - усе мусить розкривати ідею сценарію і створювати поєднання мистецтв. Театральна лялька в ляльковому театрі - головний художній інструмент, за допомогою якого вистава демонструється глядачеві.
• Ляльки бувають різних типів. Тростяні - актор тримає ляльку над собою і грає нею, перебуваючи за ширмою. Головний стрижень іде від голови через усе тіло, а два інші - від рук. Тіньові ляльки вирізають із щільного матеріалу або прозорої шкіри і підфарбовують - тінь виходить різнокольорова. Пласкі ляльки випилюють по частинах із фанери. Тулуб, руки, ноги і голову розфарбовують. Окремі частини з’єднують одну з одною дротом або мотузками, щоб вони могли рухатися. Лялькою-маріонеткою керують згори на нитках. Актор тримає в руках вагу - дошку, до якої чіпляються мотузки від голови, рук, ніг. Повертаючи вагу, актор водить ляльку. Рукавична лялька - найпростіша. Її основа - рукавичка. Голову роблять з різних матеріалів: пап’є-маше, поролону, пінопласту, пластиліну, паперових циліндрів. Руки роблять з того самого матеріалу, що й голову, і потім їх прикріплюють до рукавички.
• Від чого залежить виразність художнього образу створеної ляльки? Звичайно, від її обличчя. Так відразу можна відрізнити позитивного героя від лиходія. Вираз обличчя допомагає повніше розкрити характер. Отже, художникові тут є над чим попрацювати.

​

БАЖАЮ УСПІХІВ!

​

​

​

ДЯКУЮ

ЗА СПІВПРАЦЮ !