�«Оскар і �Рожева Пані»�
Ерік Емманюель Шмітт – французький письменник
«Оскар і Рожева Пані» - це історія про хворобу і про смерть, про Любов і про Бога, про силу, віру і уяву
«Для життя є одне-єдине рішення – жити»
(Слова Оскара з повісті «Оскар і Рожева Пані»)
Повість перекладена та видана у багатьох країнах, поставлена як вистава на відомих театральних сценах світу. Вона у репертуарі Першого українського театру для дітей та юнацтва у Львові та Франківського обласного музично-драматичного театру. Також у 2009 році знято однойменний фільм, режисером якого став Ерік-Емманюель Шмітт.
Історію створення повісті
З інтерв’ю – зустрічі Шмітта з читачами у Львові 4 квітня 2013р.: «По-перше, «Оскар і Рожева пані» повниться моїми спогадами про дитинство. Маленьким я багато часу проводив у дитячих лікарнях – не тому, що хворів, а тому, що мій тато був дитячим лікарем. Всі четверги й суботи по обіді я бував у закладах такого типу. Серед моїх друзів було чимало хворих дітей. По-друге, було-таки, що я серйозно хворів, лежав у лікарні, й одного дня мені повідомили, що я видужав і можу йти додому. Ті діти, які лежали в лікарні разом зі мною, лишалися. Я йшов, а вони лишались – і це здалося мені дуже нечесним. Я думав тоді про сміливість і розум, які потрібно мати навіть тоді, коли знаєш, що серйозно хворий і можеш померти. Того дня я пообіцяв собі, що напишу про це книжку, – ця книжка і стала «Оскаром».
Історію створення повісті
По-третє, в моєму вже дорослому житті було чимало близьких, любих людей, які серйозно хворіли, і дехто з них померли. Це були надзвичайно важкі моменти. Але тоді я зрозумів, що одна з найпрекрасніших речей – це уява, фантазія. Саме тому я вигадав Рожеву пані – таку собі Шехерезаду, яка завжди має напоготові якусь історійку. Завдяки уяві, фантазії, яка водночас містить у собі і смак правди, і смак витівки, ця жінка допомогла хлопчикові жити. Медицина вже була безсила, але людяність могла його врятувати, себто допомогти гідно прожити життя до останніх днів. Хоча ця книжка говорить про сторони сумні та важкі, про смерть, та водночас ця книжка – про уяву, яка допомагає жити».
Твір написаний у формі листів, які пише десятирічний хворий на рак хлопчик (йому зробили пересадку кісткового мозку).Дитя відчуває, що його операція пройшла невдало, він засмучує лікаря, бо не має прогресу після операції. Оскар розуміє, що доля не приготувала для нього довгого життя.У цій лікарні за дітьми стежать доглядальниці (волонтерки, які приходять не частіше двох разів на тиждень) - Рожеві пані. Рожева пані стала для Оскара найкращою подругою. Після дозволу лікаря вона могла провідувати його щодня всі 12 днів. Вона зуміла вселити в нього віру.
Листи до Бога
Бабуся Роза порадила Оскару писати листи до Бога, щоб він міг висловити на папері ті думки, які його засмучують і турбують. В цих листах хлопчик і описав всі останні дванадцять днів свого життя і ті думки і відчуття, які він в ці дні випробував.
Бабця-Ружа затіває з хлопчиком гру: він проживає одну добу, кажучи собі, що цей день дорівнює десятьом рокам. У своїх думках на папері дитина переживає повноцінних 110 років.Таким чином, Оскар зміг відчути і безтурботне дитинство, перше кохання, і бентежну юність, і зрілість, з одруженням, дорослими проблемами та кризою середнього віку, і неминучу старість і роздуми на смертному одрі.
Листи до Бога
Спершу хлопчик сумнівається в існування Бога, але з кожним листом переконується, що Господь справді поруч. На думку Бабці Рожи, Богу треба писати, щоб не бути самотнім. «Попроси, щоб він прийшов до тебе», - сказала Бабця Ружа Оскару. Бо його візити допомагають .До Бога треба звертатися щодня з одним бажанням. Просити у Бога тільки духовні речі (мужності, терпіння).
Адреса Бога – каплиця у лікарняному парку.
Оскар побачив Бога, який страждає на Хресті. Це йому нагадало себе.
– Як би я був Бог, я б уникнув страждань.
- Ніхто не може уникнути страждань. Ні Бог, ні ти, ні твої батьки, ні я, - відповіла Бабця Ружа
45
Батьки
Батьки провідували хлопчика раз на тиждень, бо жили далеко. Найбільше Оскар страждає від того, що ненавидить своїх батьків, бо вон «придурки, бо вірять Діду Морозу», «двоє справжніх недоумків». Лише один раз вони сказали, що вірять Богу. Коли батьки відвідують Оскара в лікарні, то вручають йому подарунки (ігри). Вони мають проблеми у спілкуванні. Вони хочуть поговорити, але не знаходять слів. А Оскару подобалось, як вони страждають.
Чому Оскар постійно докоряє своїм батькам?
- Вони бояться мене. Вони не зважуються зі мною розмовляти. Невже я такий потворний? Чи вони можуть любити лише здорового Оскара? Але хвороба – це частина мене!
Героїня вигадує історії про свої кетч-поєдинки (вид професійної боротьби), запевняючи, що людина може впоратися з будь-якими труднощами, головне – зосередитися та знайти вихід.
Діти часто довго тримаються, але приходить час, коли сили їх покидають. Їм більше хочеться підтримки (Обійми, поцілунки)
12 днів (стільки залишилось хлопчику жити), 1 день=10 років. Через 12 днів Оскару виповниться 130 років
19 грудня Перший день, вік від 5 до 10 років, Оскар прожив як маленька дитина | 20 грудня Підлітковий період (юність), від 10 до 20 років | 21 грудня, віокм від 20 до 30 років | 22 грудня, вік від 30 до 40 років | 23 грудня, вік від 40 до 50 років | 24 грудня, вік від 50 до 60 років |
25 грудня, вік від 60 до 70 років | 26 грудня, вік від 70 до 80 років | 27 грудня, вік від 80 до 90 років | 28 грудня, вік від 90-100 | 29 грудня, вік від 100 до 110 років | 30 грудня, вік від 110-120 років |
19 грудня �(від 5 до 10 років)
Перший день, вік від 5 до 10 років, Оскар прожив як маленька дитина, з ним нічого особливого не сталося.
10 років – вік розуму
Хлопець пише, що згоден, щоб прийшов до нього Бог
20 грудня �(від 10 до 20 років)�Складний невдячний вік (проблеми з товаришами, батьками через дівчат)
На другий день, на який припадав підлітковий період, хлопчик за порадою бабусі Рози підійшов до дівчинки Пеггі, яка йому подобалася, і сказав їй, що вона йому подобається і він хоче захищати її від привидів. Бабуся Роза сказала Оскару, що п’ятнадцять років – це якраз той вік, коли потрібно зізнаватися в коханні. Треба вміти кохання завойовувати. (Підійшов до Пеггі, дав послухати плеєр «Вальс сніжинок», наказав компліментів, а вона дозволила її поцілувати (у щічку). Тепер він буде її охоронцем). 20 років – хоче одружитися і одружився
21 грудня, вік 20-30 років
Розважаємось на вечірках, влаштовуємо свята, ведемо розгульне життя і не дуже про себе дбаємо. За це треба платити
У день свого тридцятиріччя Оскар був одруженим чоловіком
22 грудня, 30-40 років
30 років – це складний період. Це – вік турбот, відповідальності.
Я прожив 10 жахливих років.
- Чому Бог допускає, щоб ми хворіли? Або він недобрий, або не дуже вигадливий.
- Хвороба – як смерть. Це даність. Вона не є покаранням, відповіла Бабця
«Мені 32 роки. У мене рак. Моя дружина в операційній, отже я знаю життя».
Пеггі прооперували.
День родини. Удочерив Бабцю-Ружу, сподобався батькам дружини, отримав її назад здоровою (тільки вона змінила колір – стала рожевою)
23 грудня, 40-50 років
У період від сорока до п’ятдесяти років Оскар “накоїв купу дурниць»: він поцілувався з дівчинкою Бріжит, це побачив його друг Ейнштейн і розповів Пеггі. Бабуся Роза сказала на це: «Оскар, це все бісівські витівки середнього віку. Від сорока п’яти до п’ятдесяти всі чоловіки такі. Вони намагаються себе заспокоїти, перевіряють, чи можуть ще подобається жінкам, а не тільки тій, яку люблять ». За подружжя треба боротися, щоб його зберегти якщо воно того варте
24 грудня (День народження Христа), 50-60 років
Оскар зізнався, що любить Пеггі, а вона – його. Подружнє життя – класна штука. Особливо, коли вам мине 50, і випробування вже позаду. У віці шістдесяти років Оскар втік з лікарні до Бабусі Розі і провів Різдво з нею і зі своїми батьками. Подарунок для Бога від Оскара – примирення з батьками. Прохання до Бога: щоб батьки залшилися такими, як сьогодні
25 грудня, 60-70 років
Розплачується за всі зловживання, вчинені вчора на Різдво
26 грудня, 70-80 років
Багато розмірковував. Оскар задумався над значенням слів: Життя, Смерть, Віра, Бог.
Лікар не винен, що хвороба не виліковна. Він не Господь Бог. Він не може управляти природою, він може лише її підправити.
27 грудня, 80-90 років
Пеггі поїхала додому. Оскар вже її ніколи не побаче. Йому дуже сумно. «Ми з Пеггі прожили наше життя разом і зараз я опинився у своєму ліжку один лисий, кволий, стомлений. Як погано старіти. Сьогодні я тебе (Бога) не люблю»
У дев’яносто років до Оскара прийшло прозріння. Бог відкрив йому свою таємницю: «потрібно кожен день дивитися на світ, ніби бачиш його в перший раз». І Оскар попросив, щоб бог зробив таке ж диво для його батьків і для Пеггі.
27 грудня, 90-100 років
У дев’яносто років до Оскара прийшло прозріння. Бог відкрив йому свою таємницю: «потрібно кожен день дивитися на світ, ніби бачиш його в перший раз». І Оскар попросив, щоб бог зробив таке ж диво для його батьків і для Пеггі.
28 грудня, 100-110 років
У віці ста років Оскар розмірковує вже як старий навчений досвідом старий, починає повчати. Він пише в листі до Бога, що «чим старше стаєш, тим сильніше виявляється смак до життя». Тут він уже виступає з позицій Батька.
Лист 12-й. «…життя – таки дивний дарунок. Спершу ми перебільшуємо: вважаємо, що подароване нам життя вічне. Згодом ми легковажимо, нам здається, що воно пусте, надто коротке, ми майже готові позбутися його. Нарешті ми усвідомлюємо, що це – не дарунок, а лише позика. Тоді ми намагаємося заслужити його» (Оскар)
Ніхто не знає, що очікує нас після смерті, а змиритися з цією думкою чи жити у постійному страху перед невідомим – особистий вибір кожного. Оскар сприймає хворобу, як частину себе. Тому й проживає свої останні дні повноцінно: з дружиною, двома дітьми, зустрівши старість.
Сто десять років. На цьому життя хлопчика закінчилася.
Мені здається, що я помираю
Подорож у часі зробила справжнє диво. Оскар повірив у гру, став дорослим. У своїй уяві прожив багато років і почав мудро дивитися на світ, цінуючи добро, вірність, ніжність, відвертість і любов
Ми не можемо змінити хворобу, смерть.
Але коли ти не можеш чогось змінити у світі, ти можеш змінити своє бачення, своє ставлення до цього. У випадку Оскара, хлопчика, хворого на рак, наука, медицина безсилі. Але любов і сила фантазії допомагають йому жити. Ми не можемо змінити болісних моментів, але можемо чомусь навчитися. Коли хтось близький помирає, треба усвідомити, що єдине, що ми можемо, - передати їм свою любов...
Лист Рожевої Пані до Бога
Автор – Ерік-Емманюель Шмітт (французький письменник)
Рік написання – 2002
Жанр – повість (за визначенням письменника роман)
Тема: Листи до Бога десятирічного невиліковно хворого хлопчика.
Ідея твору: щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше. Важливо, щоб у важкі часи поряд була людина, яка зрозуміє, підтримає, розрадить.
Цей роман вчить жити, тут і зараз, жити розуміючи, що найбільш цінним у нашому житті є час.
Паспорт твору:
Використані джерела: