Панас Мирний�Соціально-психологічний роман �«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» �

Особливості стилю Панаса Мирного

• енциклопедичність, панорамність зображених картин;
• осмислення і змалювання життя в історичних, соціальних, побутових аспектах;
• глибокий психологізм, відтворення життєвого шляху людини як сукупності соціальних умов і психологічних чинників;
• багатоплановість романів, велика кількість персонажів;
• поєднання розповіді з оповіддю;
• звернення до прийомів спогадів, сновидінь, марень для зміщення часових площин.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — �роман-епопея з народного життя

Історія створення

• Весна 1872 – під час подорожі автор почув від візника історію реального розбійника – Василя Гнидки, відомого грабунками й вбивствами.
• Осінь 1872 - завершення повісті «Чіпка»
• 1874 – публікація у журналі «Правда» нарису «Подоріжжя із Полтави до Гадяча».
• Робота над романом тривала 4 роки: з 1872 до 1875. Немає даних про те, чи збирав Панас Мирний додаткові відомості про Василя Гнидку. Мабуть, головний герой — Нечипір Вареник (Чіпка) — вигаданий персонаж, якого автор поселив у селі Піски Гетьманського повіту на Полтавщині. Село Піски існувало насправді, проте знаходилося воно у Гадяцькому повіті, а Гетьманський — вигаданий письменником.

Історія створення (продовження)

• Готовий рукопис твору Рудченко надіслав братові Івану Білику, який був відомим фольклористом і літературним критиком. Той схвально оцінив сюжет роману, але зробив деякі зауваження. Всього редакцій роману було шість. Уже після третьої редакції, поради Івана Білика переросли у співпрацю з Панасом Мирним, спрямовану на вдосконалення
• 1875 - твір було завершено, тривалий час він не виходив друком через цензурні заборони.
• 1880 – перша публікація у Женеві (в друкарні Михайла Драгоманова).
• 1903 – перше легальне видання твору за в Російській імперії під назвою «Пропаща сила» (у журналі «Киевская старина» ).

Символіка назви

• Назва твору відсилає до цитати з біблійної Книги Йова (Старий Заповіт):
• «О, хто б узяв і зважив моє горе?.. І Божий страх на мене ополчився. Хіба рика онагра серед паші? Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
• Воли — символ уярмленого селянства, яке зображується в соціальних умовах, що можуть штовхнути людину на «слизьку дорогу», зробити з неї «пропащу силу», утіленням якої стає головний герой роману — Ничипір (Чіпка) Варениченко.

Соціально-психологічний роман

• Соціально-психологічний роман – великий епічний твір, у якому соціальні процеси й суспільно значущі події зображуються через розкриття психологічних станів персонажів.

Риси соціально-психологічного роману:

• розкриття психології людини на тлі важливих соціальних процесів;
• сюжетна багатолінійність;
• значний обсяг твору;
• зображення долі багатьох персонажів;
• зображення персонажів у складних життєвих ситуаціях.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного став першим соціально-психологічним романом в українській літературі.

Паспорт твору

• Художній напрям (стиль) : реалізм.
• Рід: епос.
• Жанр: соціально-психологічний роман.
• Тема твору: змалювання столітньої історії одного села

(с. Піски) до і після реформи 1861 року.

• Під час доопрацювання задуму автори заглиблювалися в історію, через що роман почав скидатися на будинок «із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом» (академік О. Білецький).

​

​

Композиція і сюжет

• Роман складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на розділи (30), що становлять художню цілісність, мають завершений зміст.
• Перша частина — змалювання дитинства і юності головного героя.
• Друга присвячена історії села Піски.
• Третя й четверта - розкривають трагедію Чіпки, її витоки, розвиток, завершення.

Роман має основну та другорядні сюжетні лінії

• Головна сюжетна лінія пов’язана з розгортанням долі селянина-бунтаря Чіпки Варениченка.
• Другорядні — це лінії Грицька, Христі, родини Ґудзів, Мотрі, панів Польських, а також Лушні, Матні, Пацюка.

​

Сюжет і композиція

• Роман має п'ять сюжетних ліній:
• Доля «пропащої сили» — Ничипора Варениченка.
• Доля Максима Ґудзя (батька Галі — дружини Чіпки).
• Доля Грицька Чупруненка (друга Чіпки).
• Історія села Піски.
• Історія панів Польських.

​

Елементи композиції роману

• Експозиція: знайомство Чіпки Варениченка й Галі Ґудзь (розділ «Польова царівна»).
• Передісторія: розповідь про Івана Вареника (Хруща, Хрущова, Притику) й Мотрю Жуківну (батьки Чіпки); про дитинство та юність Чіпки; про село Піски, про його закріпачення й розкріпачення; про панів Польських; про Максима Ґудзя та його службу в москалях.
• Зав'язка: у Чіпки забирають земельний наділ (розділ «Нема землі»).
• Розвиток дії: Чіпка намагається повернути землю, звертається по допомогу до Василя Пороха, який привчає хлопця пити горілку; Чіпка збирає компанію розбишак — Лушню, Матню, Пацюка.
• Кульмінація: убивство сім'ї Хоменків.
• Розв'язка: арешт Чіпки, самогубство Галі, відправлення Чіпки на каторгу.

Тема роману «Хіба ревуть воли...»

• Тема роману — зображення історії села Піски, життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпацтва та його залишків, напередодні й під час реформи 1861 року, долі правдошукача-бунтаря, «пропащої сили» Чіпки Варениченка.

​

Система персонажів

• Нечипір (Чіпка) Іванович Варениченко – головний герой, «правдошукач».
• Мотря Жук – мати Чіпки.
• Іван Вареник (Притика, Хрущ, Хрущов) – батько Чіпки, двожон, забрали у москалі.
• Баба Оришка – бабуся Чіпки, мати Мотрі, найрідніша людина для Чіпки, її смерть стала першим важким ударом для хлопця.
• Дід Улас – пастух, у якого Чіпка й Грицько в підлітковому віці служили підпасичами.
• Грицько Чупруненко – друг Чіпки, сирота, добрий господар.
• Христя – дружина Грицька, сирота.
• Галя – дружина Чіпки, вперше з’явилася у першому розділі «Польова царівна». З неблагонадійної родини злодія Максима Ґудзя і крадійки Явдохи. Повісилася, дізнавшись про вчинок Чіпки.

План

• Загальна характеристика творчості.
• Історія створення роману «Хіба ревуть воли...»
• Перший український соціально-психологічний роман.
• Шлях Ничипора Варениченка: від правдошукацтва до розбійництва.

Пригадуємо сюжет твору. �Частина І

І. Польова царівна

Чіпка навесні пішов подивитися на свою ниву й познайомився там із загадковою дівчиною. Вона запала йому в душу.

​

​

ІІ. Двужон

За 20 років до волі в село Піски прийшов чоловік, назвався небожем Карпа Окуня, одружився з бідною дівчиною Мотрею. Незабаром Остап Хрущ покинув сім’ю, пішов на заробітки. З Дону прийшла звістка, що він не Хрущ, а Іван Вареник, вже одружений. Остапа віддали в солдати, а Мотря народила у важких муках сина Нечипора.

ІІІ. Дитячі літа

Мотрю цуралися люди. Жили вони з матір’ю й сином дуже бідно, тяжко працювали. Баба Оришка доглядала онука, розповідала казки. Однолітки ж не приймали хлопця, називали «байстрюком». Мати часто лаяла й била Чіпку, за це він її не любив

IV. Жив-жив!

Чіпка 12 років жив без друзів. Коли його здали в найми до багатія Бородая, за свою образу він ледь того не спалив. Навесні найняли Чіпку до діда Уласа пасти овець. Там хлопець подружився із сиротою Грицьком, полюбив діда. Били з другом горобців, бо, як казали, ці птахи раділи мукам розп’ятого Христа.

Частина І (продовження)

V. Тайна-невтайна

Чіпці подобалася робота в діда. Мотря дістала в спадщину від родича шматок землі. Померла баба Оришка, і це стало для хлопця справжнім горем. Дід Улас розповів Чіпці про його батька, і той задумав помститися панові.

VI. Дізнався

Прийшла для кріпаків воля, але треба було одробити ще два роки. Громада відмовила Чіпці, не взяла пастухом, чим тяжко образила. Чіпка став працювати на своїй землі, завів господарство. На своєму полі зустрів дівчину Галю, дочку багатого хуторянина, й закохався в неї.

VII. Хазяїн

Грицько пішов на заробітки, тяжко працював, заробив грошей і, повернувшись у село, купив хату й землю. Одружився з наймичкою Христею, зажили вони в любові та злагоді. «Отак треба на світі жити!»

Частина ІV

XXIII. Невзначай свої

Чіпка вдень завзято працював, а ввечері зустрівся з друзями-розбійниками, й пішли вони «ловити рибу». Потім повернулися до хутора Максима Ґудзя з возами награбованого. Явдоха пригощала братчиків. Раптом вийшла Галя, задивилася на Чіпку. Після вечері поділили гроші та лягли спати. Чіпка вийшов надвір. І тут з’явилася Галя. Чіпка зізнався ій в коханні.

​

​

XXIV. Розбишацька дочка

Чіпка прийшов до Галі. Та сказала, що батько віддає її заміж за москаля Сидора. Чіпка запропонував їй вийти за нього. Галя погодилася, але якщо він покине розбійницьке ремесло, бо вона хоче жити чесно

XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі

Чіпка пішов до Сидора й дав за Галю «відступне»

XXVI. На своїм добрі

Чіпка заслав старостів до Ґудзя. Відбулися оглядини. Свахи не сподобалися одна одній. Зіграли весілля. Галя привезла великий посаг. У Чіпчиній хаті стало весело, гарно й мирно. Галя поважала свекруху, годила чоловікові. Дружили з Грицьковою сім’єю.

Частина ІV (продовження)

XXVIII. Старе — та поновлене

В управі захотіли позбутися Чіпки. Згадали давню справу про вбивство сторожа й вигнали «по неблагонадёжности». Чіпка озлився. А тут тестя Максима дуже побили під час його нічного «походу», і він помер.

XXIX. Лихо не мовчить

Явдоха продала хутір і перебралася до Чіпки. З Мотрею не мирилися, почалися сварки. Чіпці це набридло, став пиячити. Зійшовся з колишніми товаришами. Почав знову красти.

XXVII. Новий вік

Старий пан Василь Семенович Польський помер, місце предводителя зайняв його слабовільний син, а за його спиною управляв усім спритний Шавкун. Чіпку стали поважати люди, назвали його своїм представником у земстві.

Частина ІV (продовження)

XXX. Так оце та правда!

Настала зима. Братчики зібралися в Чіпки й надумали йти на хутір Хоменків. Повернулися всі в крові. Мотря заголосила. Раптом почула дитячий голос. Надворі була закривавлена дівчинка в одній сорочці. Сказала, що на хутір напали розбишаки, всіх побили й хату запалили, а вона випадково врятувалася. Мотря заявила у волость, Чіпку й братчиків заарештували. Галя, побачивши таку «правду» Чіпчину, повісилася. Восени йшла через село валка каторжан. Серед них був і Чіпка. Мотрю взяв догодовувати Грицько, незабаром вона й померла. А безневинно убитим хтось однієї ночі насипав високу могилу й поставив хрест.

Проблематика роману