Тема: Гречка
1. Господарське значення гречки
2. Ботанічна характеристика і біологічні особливості.
3. Технологія вирощування гречки.
( 1) ст.. 260-270
(2) ст.. 279-290
1. Гречка – основна круп'яна культура. Гречана крупа має цінні смакові, поживні та дієтичні якості, що визначається складом білкового комплексу. Він багатий на такі важливі амінокислоти, як лізин, аргінін, цистин, триптофан, а також гістидин, необхідний для дитячого харчування. Білки гречки цінніші, ніж у інших зернових культур.
Гречана крупа займає перше місце за поживністю серед круп. Вона містить більше вітамінів (В1 В2, В6, Р), мінеральних речовин, багатих на залізо, фосфор, калій, магній, мідь, цинк, йод, нікель, кобальт. Органічні кислоти (лимонна, яблучна, щавлева, малеїнова) сприяють кращому засвоєнню їжі.
За фізіологічною цінністю білки гречаної крупи близькі до білків курячого яйця і коров'ячого молока. Гречану кашу дієтологи порівнюють за складом та структурою амінокислот з м'ясом.
У зерні гречки міститься 10–18% білка, 2–3% олії, яка запобігає утворенню в організмі людини холестерину. Вміст вуглеводів 60–68%.
Гречана крупа – важливий продукт харчування, особливо для дітей, літніх людей, а також для хворих на діабет, гіпертонію, склероз, розлад нервової системи та ін. Гречана каша здавна є національною українською стравою.
Із листків і квіток гречки виготовляють рутин (вітамін Р), який використовується в медицині для підвищення еластичності і проникливості кровоносних судин, для лікування атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, скарлатини, кору та інших хвороб.
Із борошна готують вареники, дитячі каші, галушки, млинці і деякі сорти печива. Для випікання хліба в чистому вигляді воно непридатне через відсутність у зерні клейковини, але в суміші з пшеничним або житнім випікають деякі сорти хліба.
Переваги гречки – стійкість жирів до окислення, що сприяє довготривалому зберіганню гречаної крупи із мінімальними втратами харчових якостей, та безвідходність.
Відходи при виробництві крупи використовуються на корм худобі. Гречана полова є цінним кормом у свинарстві (100 кг її відповідають 50 к.о.). Можна згодовувати тваринам гречану солому (в 100 кг міститься 30 к.о.). За поживністю вона майже не поступається вівсяній.
Гречка – один з кращих медоносів. За сприятливих умов вона забезпечує збір меду 60–100 кг/га а іноді й більше.
Гречка є страховою культурою для пересівання загиблих озимих, її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на зелений корм, на зелене добриво.
Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона зменшує забур'яненість полів. Вона є добрим попередником, оскільки засвоює важкодоступні сполуки фосфору і калію для власного живлення і залишає їх в ґрунті з рослинними рештками. Вона сприяє поліпшенню агрофізичних властивостей ґрунту, значно знижує його щільність.
Вирощувати гречку економічно вигідно. Це одна із найбільш рентабельних культур.
В останні роки Україна входила в першу трійку країн-виробників гречаної крупи. Але тепер кон’юнктура цього ринку змінилась. Щорічний збір культури як і раніше становить близько 2 млн тонн, на першому місці знаходиться Китай (39%) на другому - Росія (22%). А ось Україна зі списку лідерів вибула.
Рис. 2. Динаміка виробництва гречки в світі (2017р)
2. Гречка (Fagopyrum esculentum Moench.) належить до родини гречкових (Polygonaceae). Незважаючи на значні морфологічні відмінності, її відносять до групи зернових культур за близькістю хімічного складу зерна та характером використання.
Коренева система стрижнева, заглиблюється в ґрунт на 40-60 см і дуже розгалужується. Розвинена слабо, але має високу засвоювальну здатність.
Стебло порожнисте, злегка ребристе, голе, гіллясте, висота його залежно від сорту та умов вирощування від 40 до 200 см, товщина — 2-10 мм .
Листки на нижній частині стебла серцеподібні, з довгими черешками, а на верхній — стрілоподібні, сидячі.
Квітки зібрані в суцвіття - китицю, а на верхівці стебел — у щиток. Забарвлення їх частіше блідо-рожеве, але буває біле і навіть червоне. На одній рослині за нормальних умов утворюється 400-600, а іноді 2000 квіток.
Квітки диморфні, гетеростильні. На одних рослинах вони мають короткі тичинки і довгі стовпчики, а на інших — довгі тичинки й короткі стовпчики. Диморфна будова квіток сприяє перехресному запиленню.
Рис. 2. Диморфна будова квіток гречки
Плід — тригранний горішок. Залежно від особливостей граней та ребер розрізняють крилату та безкрилу форми плодів. Плодова оболонка щільна, шкіряста, сіро-сріблястого, рудого або коричневого кольору, одноманітна або з візерунками у вигляді крапок чи штрихів. Маса 1000 насінин — 18-25 г .
Найпоширеніші 2 види гречки: звичайна і татарська.
Рис.3. Гречка звичайна
Рис.4. Гречка татарська
Сорти гречки:
Вікторія, Зеленоквіткова 90, Єлена, Кара-Даг, Рубра, Роксолана, Степова, Слобожанка, Надія, Українка, Антарія, Арно (трансгенний), Дикуль, Девятка, Сумчанка, Руслана, Амазонка, Софія, Воля
Гречка належить до теплолюбних рослин. Насіння починає проростати при температурі 6–8°С.
Рослини чутливі до приморозків. Сходи пошкоджуються при 1–2°С морозу а при – 4°С посіви повністю гинуть. При температурі менше 13°С гречка сповільнює ріст, а при температурі вище 25°С пригнічується, погано запилюється.
При високих температурах зменшується виділення нектару, він швидко висихає, бджоли не запилюють посівів гречки. Підвищення температури до 30–35°С призводить до запалу і відмирання зав'язі, урожай різко зменшується, особливо в посушливі роки. Розтягнутий період цвітіння теж призводить до зменшення продуктивності гречки.
Найвищий урожай формується, якщо під час цвітіння тепла погода (20–25°С) з відносною вологістю не менше 60% і незначним вітром. Вегетаційний період короткий – 65–100 днів.
Гречка належить до вологолюбних культур. Для проростання насіння потребує 50 – 60% води від своєї маси. Гречка споживає води в 3 рази більше ніж просо і в 2 рази більше, ніж пшениця і ячмінь. Транспіраційний коефіцієнт становить 500–600. Найбільше води потрібно рослинам у фазах цвітіння, плодоутворення – 50–60% від загальної потреби.
Зменшення відносної вологості повітря до 30–40% спричинює в'янення рослин, загибель зав'язей і плодів.
Гречка належить до рослин, які добре ростуть і розвиваються в умовах короткого і довгого світлового дня.
Встановлено, що для формування високого врожаю найбільш сприятлива мінлива хмарність.
До ґрунту гречка маловимоглива. Коренева система гречки хоч і слаборозвинута, але має цінну властивість засвоювати важкорозчинні сполуки фосфору і калію. Вимагає добре аерованих, вологоємких ґрунтів.
Високі врожаї формує на чорноземах, сірих лісових ґрунтах. Непридатні для неї дуже кислі (рН<5) і важкі солонуваті ґрунти. На переудобрених полях, особливо гноєм, гречка розвиває надмірну вегетативну масу, переростає і вилягає. Тому органічні добрива під гречку не вносять.
Основні причини низьких урожаїв гречки: одночасність росту вегетативних і генеративних органів, невідповідність між асиміляційною поверхнею листків і кількістю квіток на рослині, розтягнутість періоду цвітіння, диморфна будова квіток, велика залежність від метеорологічних умов, відносно недостатній розмір кореневої системи.
3. Кращими попередниками у Лісостепу є цукрові буряки, картопля, зернобобові, кукурудза на силос та зерно, удобрена озима пшениця.
У Поліських районах гречку сіють після люпину, льону, картоплі, озимих зернових.
У Степу розміщують після озимої пшениці, кукурудзи, гороху, баштанних культур.
Розміщуючи гречку в сівозміні, варто пам’ятати, що вона чутлива до післядії органічних і мінеральних добрив.
Гречка є фітосанітарною рослиною і добрим попередником для більшості польових культур.
Способи і строки проведення обробітку залежить головним чином від попередника, типу забур’яненості, погодних умов.
Основний обробіток складається з лущення стерні на 6–8 см та зяблевої оранки, яку проводять у серпні-вересні на глибину 25–27 см.
Лущення стерні проводять дисковими лущильниками ЛДГ–10, ЛДГ–15 на глибину 6–8 см або сучасними високопродуктивними агрегатами Палада, Антарес, Джон Дір 636, Рубін 9, Дукат, Шилінг, Талер.
Після кукурудзи ґрунт дискують двічі дисковими боронами. На дерново-підзолистих ґрунтах орють на глибину орного шару. Оранку проводять сучасними обертовими плугами VNc-plus XS (6-корпусний), VNc-plus XMS (5-корпусний), Gregoire Besson (8+1), Lemken Euro Diamant, Case(7 k), Rabe (8 k).
Крім оранки, значну частину площ в останні роки готують до сівби різними енергоощадними варіантами.
Після збирання пізніх просапних культур (цукрових буряків, картоплі) поле обробляють на глибину 20 см без попереднього лущення такими комплексними агрегатами, як дискріпер Джон Дір 2700, глибокорозпушувач Франк, Гульден, Тігер Мате.
Весняний обробіток ґрунту розпочинають як тільки настане фізична стиглість ґрунту. Він включає ранньовесняне розпушування, вирівнювання ґрунту, дві або три культивації з боронуванням.
За традиційного весняного обробітку ґрунту шлейфування і боронування проводять під кутом 45° до напрямку оранки боронами СГ-21+БЗТС-1,0+ШБ-2,5.
Сучасна енергоощадна технологія передпосівного обробітку ґрунту під гречку передбачає такі заходи:
Насіння очищають, сортують. Перед сівбою насіння прогрівають на сонці впродовж 4–6 днів, розстеляючи його шаром товщиною не більше 10 см. Щоб запобігти ураженню рослин хворобами, насіння протруюють.
Проти аскохітозу, пероноспорозу, фітофторозу, сірої гнилі, пліснявіння насіння обробляють фундазолом з розрахунку 2–3 кг/т насіння, вітаваксом 200ФФ 3 л/т або препаратом клепс (10 г/т). Гречка позитивно реагує на обробку насіння мікродобривами. Цей захід поєднують з протруюванням.
Для протруювання і обробки насіння мікроелементами застосовують машини ПС-10, ПСШ-5, "Мобітокс".
Гречка добре реагує на післядію органічних добрив. На чорноземах вона найсильніше реагує на фосфорні, на сірих суглинистих ґрунтах – на фосфорно-калійні добрива, а на дерново-підзолистих – на повне мінеральне удобрення.
Необхідно зазначити, що гречка негативно реагує на добрива, які містять хлор. Кращими калійними добривами для гречки є каліймагнезія, сірчанокислий калій.
У зв'язку з високою засвоювальною здатністю кореневої системи гречки доцільно використовувати важкорозчинні фосфорні добрива (фосфоритне борошно), особливо на кислих ґрунтах.
Мінеральні добрива під гречку вносять восени під час основного обробітку. Гречка добре реагує на внесення мінеральних добрив під час сівби в рядки (NPK 10-15 кг/д.р.).
При вирощуванні культури перспективним є застосування хелатних тукосумішей, збагачених на мікроелементи. Для отримання високих врожаїв гречки (20–25 ц/га) в ґрунт потрібно вносити 90–110 кг/га NPK.
Крім того на посівах гречки доцільно застосовувати стимуляторів росту такі, як Аміноплант, Борон, Гумісол та інших є одним із найдоступніших і найдешевших агроприйомів.
Важливим напрямом підвищення врожайності і якості продукції гречки є впровадження енергоощадних технологій.
Гречку сіють звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см (СЗ–3,6, Ніка–4, Астра 5,4, Ніна (Гаспардо), Ультіма (Кокерлінг), Мегасід (Рабе), пневматична сівалка Солітер 9) та широкорядним з міжряддями 45 см.
Глибина сівби залежить від механічного складу ґрунту, його вологості, температури. За нормальної вологості слід сіяти на глибину 4–5 см. Якщо у верхньому шарі ґрунту не вистачає вологи, то глибину збільшують до 6–7 см.
Оптимальною нормою висіву в зоні Лісостепу при звичайній рядковій сівбі є 4,0–4,5 млн схожих насінин на 1 га (80–100 кг/га), при широкорядній – 2,5–3,0 млн схожих насінин на 1 га (50–60 кг/га). Гречку висівають, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається на 10–12°С і зменшується загроза приморозків.
Орієнтовні строки сівби у зоні Лісостепу – перша декада травня; у зоні Полісся – друга декада травня.
Одразу ж після сівби поле коткують гладкими, або кільчасто-шпоровими котками з одночасним боронуванням посівними боронами.
Досходове боронування проводять через 4–5 днів після сівби, знищуючи бур'яни і руйнуючи кірку на ґрунтах, що запливають.
Післясходове боронування проводять у фазі першого справжнього листка. Найкраще боронувати вдень, коли у рослин зменшується тургор і вони менше ламаються зубцями борін, швидкість руху агрегату – не більше 4–5 км/год.
На широкорядних посівах проводять 2–3 розпушування міжрядь.
У зв'язку з тим, що гречка цінний дієтичний, лікувальний продукт та медонос бажано не застосовувати на посівах засобів хімічного захисту рослин (щоб не зашкодити медоносним бджолам та іншим корисним комахам).
Гречка має розтягнутий період достигання. Передчасне збирання знижує врожай внаслідок збільшення кількості невиповнених зерен. При запізнілому збиранні осипаються верхні крупні зерна.
Гречку починають збирати роздільним способом при побурінні 75–80% плодів. Оптимальна висота зрізу 15–20 см. Краще скошувати у ранкові години, не рекомендується збирати гречку в жарку погоду.
Контрольні питання:
Д/З 1. Післяукісні і післяжнивні посіви гречки