Тимчасове вилучення майна і арешт
майна
🙢
Тимчасове вилучення майна
🙢
Визначення
фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває певне майно можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч.1 ст. 167 КПК)
🙢
Об’єкти тимчасового вилучення майна
Речі, документи, гроші тощо:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
🙢
Порядок тимчасового вилучення майна
Процесуальна передумовою є здійснення вказаних у законі процесуальних дій.
Здійснюється під час:
затримання (ст. 207, 208, 298-2 КПК)
обшуку
огляду
🙢
Порядок тимчасового вилучення майна
Підлягає обов’язковому протоколюванню.
При затриманні в порядку ст. 207 КПК скадається протокол передачи тимчасово вилученого майна
У інших випадках протоколюється у межах здійснення відповідної процесуальної дії
🙢
Обмеження
Загальне правило:
Вказані нижче об’єкти вилучаються, за відсутності можливості копіювання (абз.4 ч. 2 ст. 168 КПК)
Об’єкти вилучення:
Електронні інформаційні системи, комп’ютерні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв’язку
Мета:
для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження
Процесуальна підстава:
безпосередньо зазначені в ухвалі суду
🙢
Обмеження
Умови (альтернативні):
🙢
Припинення тимчасового вилучення майна
1. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
🙢
🙢
Арешт
майна
🙢
Визначення
тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
🙢
Загальні положення
Зміст - тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном
Процесуальна підстава – наявність ухвали суду (слідчого судді)
Термін - до скасування
🙢
Загальні вимоги
Завдання арешту майна запобігання можливості його:
приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Мета арешту майна – забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
🙢
Суб’єкти на майно яких накладається арешт
-підозрюваний - п.1,2,3,4 ч.2 ст.170 КПК
-обвинувачений - п.1,2,3,4 ч.2 ст.170 КПК
-засуджений - п.1,2,3,4 ч.2 ст.170 КПК
-юридична особа, щодо якої здійснюється провадження - п.3 ч.2 ст.170 КПК
-фізична чи юридична особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння – п.4 ч.2 ст.170 КПК п.
-третя особа -п.2 ч.2 ст.170 КПК (будь-яка фізична або юридична особа - п.1 ч.2 ст.170 КПК)
🙢
Особливості арешту майна третіх осіб
1. Майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу:
були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,
зберегли на собі його сліди
містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,
в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
🙢
Суб’єкти звернення
-прокурор,
-слідчий за погодженням з прокурором,
-цивільний позивач - з метою забезпечення цивільного позову.
🙢
Вимоги до клопотання�слідчого, прокурора
Клопотання має містити:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
🙢
Вимоги до клопотання�цивільного позивача
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
🙢
Терміни звернення з клопотанням
Щодо арешту тимчасово вилученого майна - не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
Наслідки недотримання строку звернення - майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (ч.5 ст. 171 КПК).
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
🙢
Щодо терміну дії ухвали суду
Ч. 5 ст. 173 КПК не містить вимоги про те, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено строк дії цієї ухвали. Слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене зазначення в ухвалі про арешт майна строку її дії за аналогією із ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів є необґрунтованим. На користь цьому свідчить і мета, з якою застосовується арешт майна, зокрема забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. Слідчий суддя на момент розгляду клопотання про арешт майна не має жодних підстав для того, щоб визначити часові межі, коли відпаде необхідність забезпечувати можливу конфіскацію майна або цивільний позов (фактично ухвалення обвинувального вироку щодо особи), а тому зазначення в ухвалах про арешт майна строку їх дії не сприятиме досягненню завдань кримінального провадження, які забезпечуються таким заходом як арешт майна.
П.11 р.2.6 УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014
🙢
Порядок скасування за рішенням суду
Скасування арешту через суд апеляційної інстанції:
Строк для звернення - 5 днів з дати оголошення рішення про
накладення арешту.
Кількість звернень - одноразово.
Предмет доказування –
1. Неповнота розгляду;
2. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам;
3. Істотне порушення норм права.
🙢