Ткач Дмитро

11.09.1912 - 1993

Ткач Дмитро Васильович народився 11 вересня 1912 року в селі Орлику (нині Кобеляцький район Полтавської області) в сім'ї столяра. У голодні 1920-ті роки, не дочекавшись батька, який разом з односельцями вирушив у пошуках шматка хліба для своєї родини, восьмирічний Дмитро теж залишив рідну оселю й довгий час мандрував з такими ж безпритульними, як сам, аж поки не пристав до артистів цирку-шапіто. Згодом один родич взяв хлопчика за пастушка ще й віддав його до школи. І захотілося школяреві-пастушку розказати про пригоди своїх попутників-вуркаганів. Так народилося перше оповідання. Родич, який був знайомий З Григорієм Епіком, вирішив показати відомому письменникові це оповідання і самого автора. Але в цей час Епіка в Харкові не було, і хлопчикові випало постати перед очі Івана Сенченка. Він уважно прочитав оповідання і порадив малому авторові “не випускати пера з рук”. Після закінчення семирічки Дмитро Ткач працював горновим і пресувальником на Дружківському металургійному заводі на Донбасі, потім був працівником заводської багатотиражки. Ще була служба у Військово-морському Флоті, навчання в Криворізькому вчительському інституті.

А ще була війна. Від першого і до останнього її дня він воював на морі і на суші. Команда корабля “Шторм” пам'ятає як командир відділення радистів старшина Дмитро Ткач виліз на щоглу, коли осколком перебило антену, і під свист ворожих куль відновив зв'язок. Спортивної комплекції, завжди чисто виголений і охайний, він завжди викликав симпатію у моряків. Та найбільше його любили за те, що писав морські оповідання й повісті. Війна торкнулася своїм крилом усіх братів Дмитра Ткача. тому не дивно, що тема війни у творчості Дмитра Ткача посідає вагоме місце. Не обминули наслідки війни й самого письменника - він занедужав на невиліковну хворобу очей. Та своє життя Дмитро Васильович прожив гідно, засіявши його добрим зерном творів для дітей і дорослих.

Відомі твори: збірка оповідань і повість “Плем'я дужих” (1948), повісті “Небезпечна зона” (1958), “Чорне сальто” (1962), романи “Плем'я дужих” (1957) і “Арена” (1960), збірка прози “Спокійне море” (1974), оповідання і повісті для дітей.

Помер Дмитро Ткач у 1993 році.

​