Василь Герасим’юк «Аркан»

Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди (Казахстан) на «вічне поселення»

• «Ми повернулися у 1956 році після початку «відлиги». Взагалі наша сім’я почалася в бараці: мої батько з матір’ю були засланці. Ми повернулися в Карпати, у «столицю Гуцульщини» Космач, і в основі всієї моєї літературної роботи — саме дитинство в Карпатах. Спочатку мені вдома про заслання навіть не хотіли говорити, бо боялися. Взагалі не можна було говорити на цю тему, бо ж «українські буржуазні націоналісти». А потім я вже, звичайно, довідався про ці родинні справи.
• І ця трагедія разом з гуцульською міфологією, моєю родинною — і були темою багатьох моїх віршів…»

Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА.

В дитинстві сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Василь не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала його на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Де він і спав. А після обіду його водили до смерекового лісу. Українська природа зцілила майбутнього письменника

Середню освіту В. Герасим’юк здобував у Прокураві, а закінчив школу із золотою медаллю в Коломиї (дев’ятий і десятий класи).

У селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області минули дитячі літа Василя.

Писати Василь почав ще в шкільні роки. Його вірші друкували в літературних журналах, і вони швидко привернули увагу читачів.�Перші вірші були надруковані в газеті

 Закінчив філологічний факультет Київського університету ім.Т.Шевченка

У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки»

• Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою, зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.

З 1983 року — член Спілки письменників України

Працює редактором видань, коментатором та ведучим літературних програм

З'являються інші збірки

Василь Герасим’юк лауреат Шевченківської премії 2003

У 2012 році — лауреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета»

«Словами не все можна передати, як і фарбами чи музикою. Але слова найповніше можуть відтворити людське переживання. І якщо ви відчуєте, що це слово, яке звучить з екрана, якось відгукується вам, значить, ми з вами дихаємо одним повітрям і живемо на одній землі. І якщо в цієї землі свято, то це свято для нас усіх…»

Вірш «Аркан»

Що таке аркан?

Аркан - гуцульський танець ініціації�

Танець “Аркан” є головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця у лéґіні. Після участі в “Аркані” юний Гýцул отримував право здійснювати танці, носити бартку та підперезуватися чересом тобто ставав потенційним опришком.

Словникова робота

Ініціація — обряд, що виконується у родовому суспільстві з переходом когось в іншу вікову або соціальну категорію.

Бартка – топірець

Черес – широкий чоловічий пояс

Опришок - учасники українського селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти польської шляхти.

 «То танець мужніх, сильних, вольових опришків, шибайголів, які проводили важке життя в боротьбі та переслідуваннях. Саме це робило аркан танцем чоловічої ініціації (посвячення) та бойової підготовки, — говорить Андрій Мацьків. — Він має в собі певну символіку. В першу чергу — братерство, міцна підтримка товариша справа та зліва. Нерозривне коло, що рухається, — це єдність, життя, сонце, що котиться горизонтом і дає життєву силу, символізує світло, добро, надію».

Виявляється, колись хлопця, який не вмів танцювати аркан або робив це погано, могли просто не взяти до компанії парубків, а дівчата від нього відвертались і нехтували його залицяннями.�В аркані має бути лише «жива» музика. За словами Анд­рія, в танці заховані елементи медитації та якоїсь містики, тож, аби це відчути, треба налаштуватись на хвилю живого ритму. Лише так можна повністю віддатись руху: спочатку «народитись» з арканом, а в кінці «померти» під мелодію, що затихає.

Військові 10 ОГШБр танцюють аркан�

Чому, на думку автора, кожен чоловік хоч раз у житті має станцювати цей танець?