Формування медіаграмотності учнів:

як відрізнити фейки від правдивої інформації

Доповідь підготував Артем Куріхін,

Вчитель Розумівської гімназії «Темп»

«Дезінформація гірша за епідемію. Вона поширюється зі швидкістю світла по всій земній кулі і може виявитися смертельною, якщо підсилює необґрунтовану особисту упередженість на противагу усім надійним доказам».

​

— Марсія Макнатт, президентка �Національної академії наук США,� 2021 рік.

У сучасному світі інформація стала однією з найпомітніших цінностей. Щодня ми отримуємо море новин, повідомлень і постів, але не всі вони відрізняються правдивістю. Саме тому формування медіаграмотності учнів — це необхідна умова безпечного існування у цифровому просторі. Сьогодні ми поговоримо про те, як навчити дітей розпізнавати фейки й відрізняти правду від маніпуляцій.

Не вір всьому, що бачиш, адже навіть сіль виглядає як цукор

Ключові тези:��— Учні щодня отримують величезний обсяг інформації з різних джерел: соцмереж, новин, блогів.��— У зв'язку з інформаційними фійнами та розвитком ШІ-технологій фейки та маніпуляції стають усе більш правдоподібними.��— Низький рівень медіаграмотності призводить до розповсюдження неправдивих новин, паніки, недовіри.��— Тому школа має навчити не лише читати тексти, а й читати між рядків.

Як розпізнати фейк (основні маркери):

Як розпізнати фейк (основні маркери):��– Сенсаційні заголовки: «Шок!», «Ніхто не очікував!», «Це сталося п'ять хвилин тому!».��– Відсутність джерел або посилання на «анонімних експертів».��– Використання емоцій (страх, гнів, обурення).��– Фото чи відео без підтвердженого походження.��– Помилки, відсутність фактів, спотворення даних.

Для перевірки достовірності інформації рекомендується принцип SIFT (що описаний у матеріалі BBC «Як розпізнати фейкові новини та дезінформацію в соцмережах. Чотири прості кроки»):

​

​

​

Метод SIFT: як перевіряти інформацію онлайн��Метод SIFT (сито) розробив експерт із цифрової грамотності Майк Колфілд. Він складається з чотирьох простих кроків:��S — Stop (Зупинись).�Не поширюй новину одразу. Зупинись і подумай, чи може це бути фейк. Швидкість — головний ворог критичного мислення.��I — Investigate (Досліди джерело).�Дізнайся, хто автор матеріалу: журналіст, експерт чи невідома сторінка? Чи має він репутацію, досвід, інтереси, що впливають на зміст?��F — Find (Знайди підтвердження).�Перевір, чи пишуть про це інші, надійні джерела — фактчекінгові сайти або відомі ЗМІ. Якщо лише одне джерело повідомляє новину — це сигнал насторожитися.��T — Trace (Відстеж першоджерело).�З’ясуй, звідки взялася інформація: хто зробив фото, дав цитату чи опублікував першим. Перевір, чи не вирвано факт із контексту.

Ігри для учнів: � 

1. Фейк чи факт? (вікторина)��Дітям демонструються короткі новини, заголовки або дописи (реальні та вигадані). Завдання — визначити, які з них правдиві, а які ні.�Форма: LearningApps / роздруковані картки.�Мета: навчити помічати ознаки фейків, формувати навичку перевірки фактів.��2. Медіадетективи��Клас ділиться на команди журналістів-розслідувачів. Кожна команда отримує “новину” з кількома підозрілими деталями.�Завдання — знайти докази (чи це правда, чи фейк) за допомогою інтернет-пошуку або логічних міркувань.�Мета: навчити перевіряти інформацію, користуватися джерелами.

3. Створи свій фейк��Учні самі вигадують неправдиву новину, щоб інші спробували її викрити. Потім обговорюють, які прийоми маніпуляції вони використали.�Мета: через гру зрозуміти, як саме працює дезінформація.��4. Злови маніпуляцію��Учитель зачитує тексти новин або коментарів, у яких є маніпулятивні фрази (наприклад: як усім відомо, повідомляють вчені).�Учні мають зловити маніпуляцію — підняти картку, коли її почули, й пояснити, у чому саме вона полягає.�Мета: розвивати критичне слухання та аналітичне мислення.��

5. Фото без контексту��Учням показують фото без підпису, а потім — кілька різних заголовків до нього.�Вони мають визначити, який підпис правдивий, і пояснити, як контекст може змінити зміст.�Мета: показати, як легко маніпулювати візуальними матеріалами.

Формування медіаграмотності учнів — це інвестиція у їхнє майбутнє.

Медіаграмотність — це життєва необхідність у світі,

де кожен може бути і споживачем, і творцем інформації.��Коли ми звикаємо ставити запитання й мислити критично,

фейки втрачають силу, а ми — здобуваємо свободу думки та впевненість у власних рішеннях.

Дякую за увагу!