Рим від республіки до

імперії.

Юлій Цезар та Октавіан Август

Створення найманої армії, успішні завойовницькі війни та зростання території володінь Риму, придушення повстань рабів посилили владу полководців.

Відтепер римські воїни корилися тільки своєму воєначальникові. Найвпливовішими полководцями в той час були Гней Помпей, Марк Красс і Юлій Цезар.

Гней Помпей�(106-48 рр. до н. е.)

Видатний давньоримський державний діяч і полководець. Успішно командував військами в Італії, Сицилії, Африці та Іспанії. У 60-ті роки до н. е. Помпей став одним з найвпливовіших людей в Римі, звільнивши Середземне море від піратів. Маючи 500 кораблів і 120 тис. воїнів, він розподілив сили й одночасно напав на всі центри піратів. За 40 днів йому вдалося блискавичним ударом знищити піратство на заході Середземного моря. Остання битва відбулася в головному осередку піратів – Кілікії. Із них 10 тисяч загинули і 20 тисяч потрапили в полон.

Юлій Цезар �(100-44 рр. до н. е.)

РИМСЬКИЙ ІСТОРИК СВЕТОНІЙ ПРО ЦЕЗАРЯ

Зброєю і конем він володів дивовижно. Його витривалість перевершувала все можливе. В поході він ішов попереду війська, як правило, пішки, іноді на коні, з непокритою головою, незважаючи ні на спеку, ні на дощ. Найдовші переходи він здійснював із дивовижною швидкістю, долав у візку по сотні миль на день, річки перетинав уплав або за допомогою надутого міха, тому часто випереджав вісників, висланих уперед. Ніякі марновірства чи несприятливі знамення не могли змусити його відступити.

Солдатів він нагороджував зброєю, оздобленою сріблом і золотом. А любив їх так, що якось, одержавши звістку про поразку, відпустив собі довге волосся та бороду і не стригся, поки не помстився ворогам. Усім цим він здобув рідкісну відданість та любов солдатів.

Недалеко від Мілета Цезар потрапив у полон до піратів, що панували на морі і на багатьох островах. Пірати зажадали з нього викуп у 20 талантів. «Недорого ж ви мене цінуєте», - засміявся Цезар і запропонував їм 50 талантів за своє визволення. Розіславши супутників збирати гроші для викупу, Цезар залишився з двома слугами у піратів, де провів більше двох місяців. Він анітрохи не боявся розбійників, під владою яких перебував. Цезар вів себе так,

ніби вони були його охоронцями. Лягаючи спати, він забороняв їм шуміти і виспівувати пісні, брав участь у їх гімнастичних змаганнях, читав їм свої промови та вірші. Так як його твори не викликали у піратів захоплень, то він лаяв їх, називаючи дикунами, і погрожував розіп'яти на хресті. Ці слова смішили розбійників, і вони не раз дивувалися веселому характеру бранця. Але незабаром з'ясувалося, що слова Цезаря не були порожньою погрозою. Як тільки зібрали 50

Талант = від 20 до 37 кг

талантів і пірати, отримавши їх, повернули йому свободу, Цезар спорядив кілька військових кораблів і погнався за своїми кривдниками, яких застав зненацька. Виплачені гроші Цезар повернув, а розбійників наказав розіп’яти, не чекаючи рішення римської влади. Згодом придворні підлабузники звеличували доброту Цезаря, який полегшив страждання засуджених, розпорядившись спершу задушити піратів, а потім вже мертвих прив'язати до хрестів.

Марк Красс�(115-53 рр. до н. е.)

З юнацьких років Марк Красс прагнув до наживи. Жага багатства стала основною рисою його характеру. Він рано виявив блискучі здібності ділка і спекулянта, який вміє з усього отримувати вигоду. Він примножував свій стан за рахунок оренди землі, торгівлі рабами, видобутку срібла.

Також він непогано заробляв на вогні. Справа в тому, що в Римі часто виникали пожежі, внаслідок яких згорали цілі квартали. Красс швидко зметикував, як на цьому можна заробляти. Він створив пожежні команди з спеціально навчених рабів, які за гроші гасили пожежі і охороняли від вогню сусідні будинки. Також Красс купував згорілі будинки за безцінь, а потім відбудовував їх і здавав в оренду.

Його багатство, у переводі на сьогоднішні ціни, становило 170 млрд. доларів.

У 60 р. до н.е. полководці об’єдналися для захоплення і розподілу влади та боротьби із сенатом. Цей союз дістав назву Першого тріумвірату і зробив їх наймогутнішими в країні людьми. Завдяки своєму впливу й авторитету, тріумвіри запроваджували будь-які закони та постанови. Сенат був безсилий боротися з тріумвіратом. Ніхто в Римі, навіть народні збори, не могли перечити їм. Їх називали «Триголове страховисько».

Тріумвірат – союз трьох впливових полководців з метою захоплення влади.

Триумвіри поділили між собою керівництво провінціями. Помпей став командувати військом в Іспанії, Красс – в Сирії. Цезарю доручили підкорити Галлію.

В 53 р. до н.е. Красс зазнає поразки у війні проти Парфії. Його жорстоко стратили, виливши в горло розплавлене золото. Тріумвірат розпався. Протистояння між Цезарем і Помпеєм загострилося.

Громадянська війна (49-45 рр. до н. е.)

Цезар відмовився виконувати це рішення. На чолі одного зі своїх легіонів він рушив на Рим.

Помпей, наляканий

успіхами Цезаря в Галлії, переконував сенат від-кликати Цезаря із завойо

них ним земель. Сенат наділив Помпея надзвичайними повноваженнями і

відкликав Цезаря з Галлії, зобов’язавши розпустити військо.

​

​

Перегляньте відео та дайте відповіді

​

1. Що означає вислів Цезаря «Жереб кинуто» після переходу річки Рубікон?

​

2. Коли це сталося?

​

3. Де відбулася головна битва між Цезарем і Помпеєм? Хто отримав перемогу?

​

4. Який головний наслідок громадянської війни?

Перегляньте відео і дайте відповідь на питання

​

1. Що означає вислів Цезаря «Жереб кинуто» після переходу річки Рубікон?

​

2. Коли це сталося?

​

3. Де відбулася головна битва між Цезарем і Помпеєм? Хто отримав перемогу?

​

4. Який головний наслідок громадянської війни?

«Жереб кинуто» –

прийняття невідворотного, остаточного рішення.

​

«Перейти Рубікон» –

зробити необоротний крок, наважитись на рішучий вчинок, пройти точку неповернення.

Мета: встановлення необмеженого правління

Мета: збільшення фінансових надходжень

Мета: встановлення культу особистості,

популяризація правителя

Мета: асиміляція (романізація) підкорених народів

Мета: усунення політичних суперників

Мета: освоєння підкорених територій римлянами,

популяризація Цезаря серед солдатів

Мета: встановлення точночті у процесі відліку часу

Юлій Цезар �(100-44 рр. до н. е.)

Напередодні загибелі Цезаря нібито відбувалися дивні речі, які римляни вважали знаменням наближення смерті правителя: табуни коней, які він присвятив богам і відпустив під час переходу через Рубікон, відмовлялися від їжі і проливали сльози; до приміщення, де відбувалося засідання сенату, влетіла невелика пташка із лавровою гілочкою в дзьобі, а за нею – зграя птахів, які, наздогнавши її, роздерли на шматки.

Розповідають, що спочатку Цезар спробував захищатися, але побачивши серед змовників Брута, до якого ставився як до сина, зі словами: «І ти, Бруте?!» – закрив обличчя краєм одягу і впав мертвий. Цей вислів став крилатим і означає несподівану зраду близької людини.

Сенатори, які вбили Цезаря, намагалися переконати народ, що своїм вчинком вони хотіли врятувати республіку від небезпеки відновлення царської влади. Та народ ледь не розтерзав змовників, і їм довелося тікати з Риму. Після цього почалася боротьба за вищу владу в Римі. На неї претендували консул Антоній, молодий родич вбитого Цезаря – Октавіан та намісник Іспанії – Лепід.

У 43 р. до н.е. ці три воєначальники уклали союз для боротьби проти республіканців. Так виник Другий тріумвірат, який поставив собі за мету покарати вбивць Цезаря. Тріумвіри ввели війська в Рим і розправилися зі своїми противниками. Переможці поділили між собою управління Римською державою. Октавіан узяв собі Італію і західні провінції. Антоній вирушив у східні провінції, де одружився із єгипетською царицею Клеопатрою. Лепіду дісталася Африка.

Тріумвірат – союз трьох впливових полководців з метою захоплення влади.

Октавіан Август �(63 р. до н. е. – 14 р.)

РИМСЬКИЙ ІСТОРИК

СВЕТОНІЙ ПРО ОКТАВІАНА АВГУСТА

Ніколи не говорив ні перед сенатом, ні перед народом, ні перед військом, не обміркувавши й не склавши свою промову заздалегідь, хоча не позбавлений був здатності говорити й без підготовки.

Дуже піклувався про своє слабке здоров’я. Насамперед, він рідко купався: натомість, зазвичай, обтирався олією або розпарювався перед відкритим вогнем, а потім обливався водою кімнатної температури або підігрітою на сонці.

Що ж до їжі, то їв він дуже мало й невибагливо. Любив грубий хліб, дрібну рибку, вологий сир, відтиснутий руками, зелені фіги другого збору; під'їдав і в передобідні години, коли й де завгодно, щойно зголодніє.

Війна Октавіана з Антонієм

У 30 р. до н.е. Октавіан почав наступ на Єгипет і зайняв Александрію. Вважаючи своє становище безнадійним, Антоній заколов себе мечем, а Клеопатра загинула від укусу отруйної змії. Єгипет проголосили римською провінцією.

Октавіан залишився єдиним господарем Риму. Він оголосив про відновлення республіки і повернення влади сенату й народу. Однак, тепер Октавіана стали називати принцепсом.

Робота з термінами та поняттями

– необмежена влада принцепса з одночасним формальним збереженням рес-публіканських органів влади.

​

Робота з термінами та поняттями

​

​

Принцепс – сенатор, який був першим у списку сенаторів і мав авторитет та право першим висловлювати думку на засіданнях сенату.

​

​

Принципат

Хоча Римська держава продовжувала називатися республікою, проте Август

установив у державі одноосібну владу. Октавіан не забував про трагічну долю Юлія Цезаря. Він побоювався, щоб його не запідозрили в бажанні стати царем. Тому до кінця життя він велів себе іменувати принцепсом. Проте, історики вважають, що період республіки завершився і Рим з 27 р. до н. е. варто вважати імперією.

​

27 р до н.е. - перетворення Риму на імперію

Опрацюйте с. 214-215 �і визначте, як змінилася система � державного управління в Римській республіці за правління Октавіана Августа?

Доведіть або спростуйте твердження: «Відновлення Республіки було умовним, а насправді Октавіан став єдиновладним правителем держави»

Зовнішня політика Октавіана

Октавіан рідко очолював воєнні походи, доручаючи вести їх своїм талановитим і відданим помічникам.

Зовнішня політика Октавіана

Октавіан рідко очолював воєнні походи, доручаючи вести їх своїм талановитим і відданим помічникам.

Август вважав, що Римській імперії треба піклуватися не так про здобуття нових, як про охорону вже наявних земель. Із цих міркувань Октавіан не поспішав з новими завоюваннями.

✔Прихід до влади внаслідок війни.

✔ Роздача хліба бідним, організація гладіаторських боїв.

✔ Надання земель ветеранам.

Формально зберіг республіку, хоча лишався одноосібним правителем

Відкрито

виступав проти республіканського ладу

Закріплення матеріалу