Практичне заняття�Освіта, наука в Давньому Китаї

Терешко Л.Б

План

Основні винаходи Стародавнього Китаю.

Освіта Давнього Китаю.

​

Прочитайте фрагмент розповіді китайця. Чим відрізнється ваше навчання від навчання в стародавньому Китаї?

• Мій дід і тато ходили до общинної школи, де їх навчали стрільби з лука, пісень і обрядів. Згодом до цих предметів додавали ще три: їзда верхи, письмо, лічба. Згодом виникли загальноосвітні школи. Я навчався саме в такій. Щойно хлопчикові виповнювалося 6 років, його відводили до школи. Так було й зі мною. У школі ми завчали напам’ять «Книгу трьох слів», у якій містилася тисяча речень. Кожне речення складалося з трьох римованих слів. Потім переходили до «Книги чотирьох слів» і, нарешті, завчали напам’ять головний збірник китайських церемоній, який називався «Кінг» («Книга»). Грамоти навчалися, вивчаючи ієрогліфічне письмо (кілька тисяч ієрогліфів). Нам видавали прописи, які ми підкладали під тонкий папір і обмальовували знаки пензликом. Таке приблизне копіювання знаків тривало кілька років. Опісля вправлялись у точнішому копіюванні. Це забирало ще стільки ж років. От ви, діти з України, навчилися читати і писати за скільки часу? Що, протягом півроку?! Я ж учився зі 6 років, а вільно читати й писати зміг лише в 14–16 років. Насамперед нас вчили запам’ятовувати й наслідувати, обмежуючи свободу й ініціативу. Навчатися треба було дуже старанно. У школі панувала дисципліна, за непослух фізично карали. У Стародавньому Китаї були школи, де навчали красномовства та філософії, моралі, аналізували твори письменників. Такі школи називалися вищими. Їх створювалися при філософах, які брали плату за навчання. Конфуцій вимагав, наприклад, щоб учні приносили йому в’язанку сушеного м’яса. До речі, він навчав понад 3000 осіб, але з них лише 70 оволоділи вченням. У філософських школах юнаків готували до політичної і дипломатичної кар’єри, навчали ораторського мистецтва, риторики, логіки, уміння вести диспути, полеміку. Ось як я й навчався.

Освіта

​

Управління державою потребувало освічених людей. Майбутніх чиновників почали готувати з часів держави Чжоу.

Спочатку їх навчав домашній учитель, а потім вони самостійно опановували знання на посадах секретарів.

Першу школу - «Школу освічених людей »- заснував 532 р. до н.е. Конфуцій. У ній вивчали історію, поезію, релігійні ритуали, музику.

Основою навчання було шанобливе ставлення до старших за віком, вищих за становищем у суспільстві та вчителів.

Школу закінчували, коли засвоювали правила передбачення майбутнього та пояснення магічних символів.

Пізніше з’явилися інш і школи.

Серед них були й такі, де давали вищу освіту. Наприклад, у «Школі законників» готували юристів та державних службовців. Щоб скласти іспити, треба було старанно вчитися, багато читати, мати глибокі знання в різних галузях науки.

• Дітей виховували у повазі до старших та традицій сім’ї. Діти гралися в різноманітні ігри: м’яч із пір’ям, «камінчики», «вовки та вівці».
• У Стародавньому Китаї були як державні, так і приватні школи. Надзвичайно популярними були приватні конфуціанські школи, оскільки навчання в них відкривало шлях для кар’єри чиновника. Учителі в цих школах (їх часто називали «мудрецями») передавали не лише знання, а й певні погляди на сенс життя та суспільну мораль.
• Навчання в давньокитайських школах діти розпочинали зазвичай із семи років. За навчання платили чималі гроші. Утім, це не зупиняло бажаючих. У деяких школах навчалося по декілька тисяч осіб.
• Для того, щоб отримати хорошу посаду в Стародавньому Китаї, потрібно було не лише навчитися грамоти, а й засвоїти основи наукових знань. Навіть існували конкурсні іспити на державні посади.

​

Іспит для тих, хто бажає стати чиновником (давньокитайське зображення). За спробу списування передбачалося суворе покарання

Урок у школі Конфуція

Працюємо в парі! Складіть невелику розповідь про навчання в школі Давнього Китаю. Чим воно відрізняється від навчання в сучасній школі?

• Китай - країна, у якій було зроблено багато відкриттів та винаходів, якими користуємося й сьогодні.

Шовківництво. 

Давні китайці відкрили світу найтоншу та міцну тканину, навчились розмоту­вати кокон тутового шовкопряду і ткати з ниток    шовк. Протягом 2 000 років (починаючи з IIст. до н. є.) Великим шовковим шляхом шовк доправляли з м. Шанхай в Китаї до м. Гадемаса в Іспанії.

Папір.

•  УІ ст. Цай Лунь винайшов спосіб, як ви­готовляти папір з кори дерев, коноплі, ганчір'я, старих , рибацьких сіток.
• Промасленим папером китайці заклеювали вікна в будинках, виготовля­ли парасольки, віяла; на ньому художники ма­лювали картини, робили шпалери. Також папір використовували для письма!
• Друкувати книжки китайці розпочали в IXст. На дерев'яних дошках вирізали ієрогліфи, вкривали їх фарбою та сильно притискали до листа паперу.

Виникнення паперу сприяло появі — друкарства.

• ПРИГАДАЙТЕ КОЛИ ВИНИК?
• Найдавніший відомий зразок друку— це буддійський текст на санскриті, надрукована на конопляному папері приблизно між 650 і 670 роками н.е.
• Однак першою друкованою книгою зі стандартним розміром вважається зроблена під час правління династії Тан (618–907) Алмазна сутра. Вона складається з сувоїв довжиною 5,18 м.
• Друкарство в Китаї зробило великий внесок у збереження багатої культури, що формувалася століттями.

​

• Перший прототип компаса з’явився за часів династії Хань, коли китайці почали використовувати магнітний залізняк, орієнтований на північ-південь.
• Правда, він отримав застосування не в навігації, а у ворожінні.
• Більш досконалу конструкцію компаса запропонував учений Шень Ко. У своїх «Записках про струмок снів» (1088) він детально описав магнітний відхил.
• Використовувати компас для навігації вперше запропонував Чжу Юй у книзі «Застільні розмови в Нінчжоу» (1119 р.).
• Отже, компас - стародавній винахід, незважаючи на відносну складність його пристрою.
• Імовірно, вперше цей механізм був створений в Стародавньому Китаї ще в III столітті до нашої ери. Пізніше його запозичили араби, через яких цей прилад потрапив до Європи

​

• Також китайський вчений винайшов Сейсмограф – прилад для автоматичного запису коливань земної поверхні, зумовлених сейсмічними хвилями (при землетрусах).
• У 132 р. Чжан Хен розробив сейсмограф, що визначав можливість землетрусу на відстані від 400 до 500 км.

​

Сейсмограф�Китайці вважали, що землетрус-це порушення рівноваги між Інь і Янь

Чжан Хен

Схема, за якою працював апарат була наступною: �Коли починалося землетрус, перші поштовхи землі змушували детектор трястися. �При цьому, кулька, яка була поміщена всередину дракона, починала рухатися.� Потім вона падала з пащі міфічної рептилії прямо в рот жаби.

• Китайські церемонії
• Усе життя стародавніх китайців визначалося складними й суворими правилами, обов’язковими для виконання. Кожен ретельно дотримувався правил поведінки: звернення молодшого до старшого, підлеглого до начальника, підданого до імператора чи вельможі супроводжувалося діями, які виконували в чіткій послідовності та по-особливому. Рухи мали бути плавними й урочистими.
• Навіть пиття чаю відбувалося за певним обрядом — чайною церемонією.
• Порушення обряду було ганьбою, свідченням невихованості й необізнаності, що принижувало і порушника, і присутніх. Церемо́нії підкреслювали нерівність між людьми.

ЦЕРЕМО́НІЯ — прийнятий або встановлений порядок здійснення того чи іншого урочистого обряду, а також сам обряд

Чай.

У перекладі з китайської це слово означає    «молодий листочок».

Китайці першими навчили­ся вирощувати чайні кущі й готувати корисний  , напій. Від них чайний кущ потрапив в країни Західної Європи.

Порцеляна. 

У VI ст. до н. є. китайські майстри винайшли порцелянову глину-фарфор і почали робити з неї чашки й гарні вази.

Порцеляновий по­суд продавали на вагу золота, та й зараз він у ве­ликій ціні.

• Давній Китай також знаменитий лаковими виробами. Китайські лаки мали здатність консервувати деревину, протистояти дії кислот та високих температур (до 500 °С).
• Крім таких великих винаходів стародавнього Китаю, умільці Піднебесної подарували нашій цивілізації наступні корисності: китайський гороскоп, барабан, дзвін, арбалет, гонг, військові мистецтва «ушу», оздоровчу гімнастику цигун, виделку, локшину, пароварку, палички для їжі, чай, соєвий сир тофу, шовк, паперові гроші, лак, зубну щітку з щетини, туалетний папір, повітряного змія, газовий балон, фарфор і багато іншого.

​

Історія китайської медицини

• Високого рівня досягла у Стародавньому Китаї народна медицина.
• Китайці відкрили лікувальні властивості багатьох трав, у тому числі женьшеню. У III ст. н. е. китайський лікар Хуа То (його називали "богом хірургії") давав хворому перед операцією "наркотичні каплі" — обезболюючий засіб. Проте китайську медицину поступово прибрали до рук лаоські маги, які покладалися більше на чаклунські дії, аніж на раціональні методи лікування. Лаоська ідея про те, що всі елементи людського тіла є мініатюрною моделлю зовнішнього світу, спонукала медиків лікувати не хворий орган, а організм у цілому. Навіть нині китайські ескулапи не беруться лікувати хворого, якщо порушена цілісність його організму, скажімо — вирізаний апендикс.
• Китайці відкрили певні нервові центри та методи дії на них за допомогою масажу або вколювання (голкотерапії).

• Хуа Те проводив хірургічні операції за допомогою засобів анестезії.  

• Вважається, що порох був розроблений у Китаї в X столітті. А у 1259 році, вперше було винайдено рушницю, яка стріляє кулями — це була товста бамбукова трубка, в яку поміщався заряд пороху і кулі. Цим «вогнеметом» ворогові наносилися сильні опіки.
• Крім військової справи, порох активно застосовували і в побуті. Так, порох вважався добрим дезінфікуючим засобом при лікуванні виразок і ран, під час епідемій, а також його використовували для труїння шкідливих комах.
• Проте, мабуть, найбільш «яскравим» винаходом, який з’явився завдяки створенню пороху, є феєрверки. У Піднебесній вони мали особливе значення. За стародавніми повір’ями, злі духи сильно бояться яскравого світла і гучного звуку. Тому здавна на Новий китайський рік існувала традиція у дворах палити багаття з бамбука, який шипів у вогні і лопався з тріском. А винахід порохових зарядів, безсумнівно, налякав «нечисту силу» вже не на жарт — адже за силою звуку і світла вони значно перевершували старий спосіб. Пізніше китайські вмільці почали створювати різнокольорові феєрверки шляхом додавання в порох різних речовин.
• Сьогодні феєрверки стали незамінним атрибутом святкування Нового року практично у всіх країнах світу.

​

Винаходи стародавнього Китаю: найбільш раннє художнє зображення порохової зброї.�На картині зображено, як Мара марно намагається спокусити Будду.� у верхній частині демони загрожують Будді вогнем .

2

Розвиток астрономії.�

• Великих успіхів досягли стародавні китайці в астрономії. Китайці регулярно спостерігали за зоряним небом, склали на порозі середньовіччя (IV ст. н. е.) каталог 800 зірок, поділили небо на 28 зодіакальних сузір’їв. Вони вже вміли передбачити місячні та сонячні затемнення, навіть появу комет, уперше виявили плями на Сонці. Однак придворні астрономи основну увагу приділяли складанню гороскопів та інших астрологічних прогнозів (цьому вони, мабуть, навчилися у вавилонських жерців-звіздарів), що гальмувало розвиток китайської астрономії. Китайці розподілили сузір’я, розташовані навколо Полярної зірки, і встановили таким чином карту зоряного неба. У II ст. н. е. Чжан Хен винайшов глобус, який відтворював рух небесних тіл. Астрономічні знання дали можливість побудувати особливу систему календаря, яка збереглася в незмінному вигляді. Основою цього місячного календаря було місячне літочислення, яке велося по циклах, що складалися з 60 років. Календар був тісно пов’язаний з землеробством. Рік поділявся на чотири сезони, узгоджених з чотирма порами року: весна, літо, осінь, зима.

​

Фрагмент давньої китайської карти зоряного неба

Карту було знайдено в так званій «секретній печері» (сьогодні відомій як «Книжна печера», відкритій на початку XX ст.), розташованій у буддійському печерному комплексі Могао. Її датують приблизно 700 роком нашої ери. Вона подає назви понад 1300 зірок та містить багато корисної для сучасних астрономів інформації.

Розвиток історії.�

• Найвидатнішим китайським істориком був Сима Цянь, який жив наприкінці II - на початку І ст. до н.е. Його праця називається ("Історичні записки").
• Будучи державним чиновником, Сима Цянь об'їхав майже всю країну і зібрав багато писемних джерел. Він записував розповіді учасників і свідків недавніх історичних подій, а також усні оповіді про далеке минуле. У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II ст. до н.е.

​

Параграф 21 повторити або переглянути презентацію уроку

​

ВПРАВА 7 СТ.90