1 of 8

Зміни в драматургії кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

2 of 8

Доба романтизму та реалізму

  • Лірика – це поезія, вірші. Виникла в Давній Греції і названа на честь музичного інструмента ліра. Виконувалась під супровід цього інструмента
  • Епос – це проза: оповідання, новели, повісті, есе, романи і ін.

Найпоширенішими родами літератури були лірика та епос

3 of 8

Драма

Літературний рід, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для постановки на сцені

4 of 8

Кінець ХІХ століття

  • Під впливом наукового прогресу, розвитку природознавства, психології та філософії на противагу «старій» з’являється «нова драма»

Стара драма термін для позначення драматичних творів, що були створені до останньої третини ХІХ ст. в межах традицій жанру, стилю, напряму (античні драматичні твори, шекспірівський театр, твори класицизму, романтизму тощо)

5 of 8

Нова драма

  • Художнє явище європейської драматургії кінця ЇІЇ – поч. ХХ ст., що протистоїть традиційній драмі. Його основою є правдиве зображення дійсності, увага до соціально-побутової тематики, достовірне відтворення внутрішнього світу персонажів.

6 of 8

Представники нової драми

  • Генрік Ібсен (Норвегія)
  • Бернард Шоу (Велика Британія)
  • Герхарт Гауптман (Німеччина)
  • Моріс Метерлінк (Бельгія)
  • Леся Українка
  • Володимир Винниченко
  • Микола Куліш

7 of 8

Особливості нової драми

  • Актуальна проблематика (моральні, соціальні теми, які часто до цього замовчувались).
  • Новий тип драматичного конфлікту (внутрішня боротьба героя із самим собою, герой не попадає у виключні ситуації, а створює їх сам).
  • Аналітична композиція драми (своєрідне розслідування обставин життя героя, зав’язка в минулому, за межами драми).
  • Реалістичність мовлення
  • Зростання ролі підтексту, ремарок та пауз.
  • Переважання діалогів над дією.
  • Відкритий фінал.
  • Зміни в сценографії, зростає роль режисера.

Драма перестає бути джерелом насолоди. ЇЇ нове завдання – змусити читача або глядача думати.

8 of 8

Генрік Ібсен – засновник «нової драми»

  • Його бачення настільки вплинуло на подальший розвиток драматургії, що Бернард Шоу навіть введе поняття «ібсенізм»