Гуманізм. Високе Відродження

Митці Високого Відродження:

• Леонардо да Вінчі
• Мікеланджело Буонарроті
• Рафаель Санті
• Тиціан Веггеліо
• Еразм Роттердамський
• Франсуа Рабле
• Томас Мор
• Нікколо Макіавеллі

​

Поняття до теми:

• Гуманізм – це широкий термін, який охоплює різні течії в мистецтві, філософські погляди, а також концепції, що застосовуються в психології та освіті. У загальному розумінні, цей термін можна звести до філософії людинолюбства.

• Високе Відродження — кульмінаційний період Ренесансу, який включає останні роки ХV століття та перші десятиліття ХVІ століття. Відкриття Америки є історичним орієнтиром для його початку, а для завершення - розграбування Риму в 1527 році військами імператора Карла V.

Леонардо да Вінчі

Він народився у Флоренції. У 14-річному віці почав навчатися живопису. Проте на цьому не зупинився — упродовж усього життя наполегливо вивчав різні науки. Мабуть, немає галузі людських знань, якою не цікавився б Леонардо да Вінчі. Він займався математикою, анатомією, різними галузями техніки, будував літальні апарати й підводні човни, у його записах можна знайти описи гелікоптера, парашута, автомобіля, телефону тощо. Картини: «Мадонна з квіткою», «Тайна вечеря», «Мона Ліза» («Джоконда»)

«Тайна вечеря»

«Мона Ліза» («Джоконда»)

Мікеланджело Буонарроті

У Мікеланджело головним персонажем його творів є людина. Жоден пейзаж не цікавив майстра — тільки зображення прекрасного людського тіла. Працюючи над розписом плафону Сікстинської капели, Мікеланджело самостійно з 1508 по 1512 р. розписав 600 м2 стелі на висоті 18 м біблійними сюжетами. Відомі роботи: розпис Сікстинської капели, скульптура Давид.

Розпис Сікстинської капели, скульптура Давид

Рафаель Санті

Його називали світлим генієм італійського Відродження, який спромігся поєднати дух античності з духом християнства. Декілька років він керував будівництвом собору Св. Петра в Римі, укрив фресками стіни багатьох залів папського палацу у Ватикані, створив чудові портрети своїх сучасників. Вершиною творчості Рафаеля вважають створену у 1513 р. «Сікстинську Мадонну».

«Сікстинська Мадонна»

Тиціан Веггеліо

Тиціан Веггеліо був найвідомішим італійським художником венеціанської школи. Багато уваги він приділяв біблійним сюжетам («Христос і Магдалена», «Покладання в труну»). Найвідоміші серед портретів Тиціана — «Іпполіто Медичі», «Карл V». Творчість Тиціана мала великий вплив на майстрів нової мистецької епохи бароко — Рубенса, Веласкеса й Рембрандта.

Портрет Іпполіто Медичі та �«Покладання в труну»

Еразм Роттердамський

Видатним представником Північного Відродження був вчений-гуманіст Еразм Роттердамський (1466 або 1469–1536). Після завершення навчання в 1499 р. теологічного факультету Паризького університету він зайняв провідне становище в європейському науковому світі як видатний філолог, письменник і мислитель. У своїх сатирах «Похвала глупоті», «Просто розмови» Еразм Роттердамський викривав паскудність, формалізм, догматизм і відсутність будь-якого глузду: «глупоту» в усіх сферах життя — політичній, церковній, культурній. Найбільш різкій критиці він піддавав церковних богословів.

Франсуа Рабле

Франсуа Рабле (1494–1553). Цей французький письменник XVI ст. своєю творчістю відповів на питання: скільки треба написати книг, щоби зажити світової слави? Рабле написав тільки одну — «Гаргантюа і Пантагрюель». Цей сатиричний роман сучасники називали найвизначнішим твором французької художньої літератури XVI ст. «Гаргантюа і Пантагрюель» — книга-казка, у якій діють герої-велетні, добре знайомі у Франції дітям і дорослим. Проте в давні казки та легенди Рабле вклав новий зміст. Він безжально висміяв звичаї та життя феодалів, виступив проти католицької церкви і влади Папи Римського.

Томас Мор

Томас Мор (1478–1535) був канцлером короля Англії Генріха VIIІ в той час, коли в країні відбувалися великі зміни, бачив страждання народу під час обгороджування. У романі-трактаті «Утопія» він гостро критикував Англію часів Генріха VIII, де «вівці з’їдали людей», селян було перетворено на жебраків, а дворяни й Церква дармували. У цьому романі Т. Мор виклав своє бачення ідеального суспільства. Від імені мандрівника, який побував на острові Утопія (в перекладі з давньогрецької — неіснуюче місце), він розповідав про це суспільство. Усі мешканці острова працювали, займаючись і ремеслом, і сільським господарством. У них не було багатих і бідних, не було експлуатації. Працювали всі утопійці по 6 годин на день. Завдяки своїй праці вони мали достатньо продуктів, що розподілялися за потребами мешканців безоплатно, із громадських складів. У будинках не було замків, оскільки не існувало приватної власності, і тому кожні десять років утопійці обмінювалися будинками та речами. Грошей вони не визнавали, із золота кували ланцюги для злочинців або робили нічні горщики. Злочинцями ставали ті, хто порушував закони Утопії. Суспільством керували громадяни, яких обирали щонайбільше на рік, за винятком князя, обраного до кінця життя. Усі найважливіші справи утопійці вирішували на народних зборах.

​

Нікколо Макіавеллі

Одним із найвідоміших теоретиків політичної думки XVI ст. став гуманіст Нікколо Макіавеллі (1469–1527). Він написав декілька книг, серед яких найвідомішою є трактат «Державець» (1516 р.), присвячений правителеві Флоренції Лоренцо Медичі. У цьому творі Макіавеллі поставив питання про те, як саме правитель має здійснювати владу в державі та як співвідносяться мораль і влада. Він вважав, що влада належить тому, хто зуміє її взяти. Державець, який є поєднанням таланту і хитрощів, має постійно зважати на дійсність і забути про будь-які докори сумління. Бо сумління може лише заважати правителеві в його діяльності. Головна думка твору полягає в тому, що, коли правитель хоче досягти успіху, він має відкинути моральні принципи та покладатися на силу і хитрість.

Завдання!

Прочитати параграф до теми за підручником (у підручнику Мартинюк, Гісем, Сорочинська – параграф 7).

​

Для підготовки уроку використано ресурси мережі Інтернет