Як навчити дитину бути відповідальною за свої вчинки

Поради батькам про те, як допомогти дітям припинити виправдовуватись і звинувачувати інших людей

Зазвичай батьки дуже налякані та стурбовані поганою поведінкою своїх дітей або погіршенням їх успішності у школі, а свій страх вони висловлюють негативним чином, зокрема починають у всьому звинувачувати себе.

Якщо ж проблеми тривають, батьки перекладають провину на інших людей або організації. Вони звинувачують лікарів і вчителів, які не можуть упоратися з їх дитиною. А коли дитина дорослішає, батьки звинувачують її друзів, мікрорайон або музику, яку вона слухає. Коли дитина стає молодою дорослою людиною, вони звинувачують наркотики, алкоголь або низький рівень культури в суспільстві.

Основна проблема відмовок і виправдань полягає в тому, що це не допомагає дитині вчитись керувати собою або діяти правильно. Звинувачення заважають батькам об'єктивно поглянути на свого сина чи доньку. Безсумнівно, у батьків є всі підстави боятися за дітей, які мають проблеми з поведінкою або труднощі в навчанні. Життя – річ вимоглива, і вона починає ставити ці вимоги дуже рано. Звинувачення й відмовки йдуть поряд, вони заважають батькам зрозуміти, що, незалежно від стартових умов, від серйозності проблеми, кожна дитина повинна навчитись поводитися соціально прийнятним чином. Вона повинна навчитись вирішувати проблеми й соціально взаємодіяти. Правда, є випадки, коли деяким дітям складніше вчитись, ніж іншим, і на це потрібно більше часу. Але це не повинно бути виправданням, тому що ваша дитина готується до дорослого життя, і їй необхідно буде відповідати статусу дорослої людини, незважаючи ні на що.

Дітям не можна дозволяти звинувачувати інших людей, місця або ситуації за невідповідність очікуванням чи невиконання завдання. Насправді, коли дитина звинувачує когось ще, вона каже: «Це не моя відповідальність, тому що я стала жертвою цієї людини, навішеного ярлика або ситуації». Наприклад, використовуючи класичну фразу: «Собака з'їв моє домашнє завдання», дитина насправді каже: «Я став жертвою собаки, тому не підпадаю під ті ж стандарти, під які підпадають інші діти, а отже, мене не можна засуджувати». Можете не сумніватись: дітям, які вважають себе жертвами обставин і яким дозволяються відмовки, дуже важко виконати складні вимоги до розвитку, що висуваються життям у юному віці.

ВИПРАВДАННЯ, ВИПРАВДАННЯ: ЯКЕ ВИПРАВДАННЯ

У ВАШОЇ ДИТИНИ?

Якщо ви бачите у вашій дитині жертву, зрештою вона визнає себе жертвою. Це, мабуть, найпідступніша властивість звинувачень і виправдань, бо вона розвиває в дітей одне з найгірших переконань: «Оскільки я жертва, правилами я не керуюсь». У цьому полягає реальна небезпека. Є правила, які неодмінно супроводжують навчання. Є також правила, які супроводжують індивідуальні (особистісні) зміни. Діти, які не дотримуються цих правил, часто нічого не вчаться й не змінюються на краще. Занадто багато уваги зосереджується на дитині як на «жертві», а не як на дитині – безпосередньому учаснику власної освіти й дорослішання.

Якщо ви виправдовували поведінку вашої дитини, то повинні бути прямолінійними у вирішенні цієї проблеми. Сядьте поруч з дитиною і скажіть, що з цього дня жодних виправдань більше не існує. Підберіть слова в залежності від її віку та рівня розвитку. Чим молодше дитина, тим більш простою і зрозумілою мусить бути розмова. У кожному разі, вона повинна бути короткою та суттєвою. Дуже важливо не наводити безлічі аргументів, жалю й не піддаватись емоціям. Не кажіть: «Мені шкода, що ми дозволили тобі це». Вистачить сказати: «Виправдання тобі не допоможуть».

ЯК ПРИПИНИТИ ЗВИНУВАЧУВАТИ ІНШИХ

Ви можете сказати: «Те, як ми намагались вирішити проблеми у школі, неправильно й абсолютно не діє. Тобі це не потрібно. Тому з цього дня, якщо ти не виконаєш домашнє завдання, ми будемо справлятися з цією ситуацією самі. Якщо ти будеш зловживати хорошим ставленням наших сусідів, друзів або своїх однокласників і виявляти у ставленні до них агресію, то ми будемо розбирати твою поведінку безпосередньо з тобою ».

Роз'ясніть, що станеться, якщо дитина не дотримуватиметься встановлених правил: «Відтепер, доки ти не виконаєш домашнє завдання, телевізор дивитись не будеш. Якщо ми побачимо, що ти образив кого-небудь, ніяких відеоігор до кінця дня!». Найкраще висловлюватись коротко й чітко, а потім сказати: «У мене є й інші справи, які мене вже чекають», – і приступити до їх виконання. Не перетворюйте бесіду на довгий роман.

Пізніше обов'язково виконайте ті обіцянки (про наслідки), які ви виклали раніше. У відповідь реакцією дитини можуть бути як словесні образи й погрози непокори, так і похмуре мовчання. Але якщо ви будете дотримуватися своїх правил, то в кінцевому результаті зробите дитині велику послугу. Елементарна відповідальність за вчинки приносить позитивні зміни. Виправдання ж душать їх.

Коли діти зосереджуються на відмовках і виправданнях, батьки повинні зосередитись на відповідальності. Звісно, деякі виправдання мають підставу, і відповідальність за те, як відрізнити реальні виправдання від відмовок, покладається на батьків. Але багато виправдань діти використовують, щоби просто не виконувати своїх обов'язків. Дитина часто хоче змістити акцент зі своєї відповідальності на виправдання, а батьки повинні повертати цей акцент назад із причини на відповідальність.

ПРОБЛЕМА НЕ В ПОЧУТТІ ПРОВИНИ, А У ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Тож, коли ви кажете: «Чому ти не зробив домашнє завдання?», то насправді маєте на увазі: «Чому ти не взяв на себе відповідальність?». Коли ваша дитина каже: «Я забула принести додому свій підручник», насправді вона має на увазі: «Це не моя вина, що я не взяла на себе відповідальність і не виконала свої обов'язки». У такому випадку ви повинні відповісти приблизно так: «Ми не говоримо про те, чия це вина, ми говоримо про те, хто несе відповідальність за виконання обов'язків». Таким чином, ви зможете перемістити акцент на відповідальність дитини й не загрузнете в суперечці про можливі виправдання. Якщо дитина придумує виправдання негідній поведінці, дайте відповідь: «Ми кажемо не про те, чому ти погано поводився, ми кажемо про те, чому ти не був відповідальний за свою поведінку».

Якщо ви починаєте сперечатися з дитиною про виправдання й відмовки, то мимоволі заохочуєте її придумувати все нові й нові причини та вдосконалювати свою майстерність виправдань. Тому порада батькам: не сперечайтеся, просто зосередьтесь на відповідальності.