2 of 14

Кохання, яке йде від серця, важко відчути, тому що воно мовчазне. Воно так мовчазне, що здається, що воно відсутнє. Це кохання не має своєї протилежності, і що б не відбувалося – воно не переходить у ненависть.

Ошо

3 of 14

ПАСПОРТ НОВЕЛИ «СОЙЧИНЕ КРИЛО»�ПІДЗАГОЛОВОК “ІЗ ЗАПИСОК ВІДЛЮДЬКА”.

Рік видання: 1905.
Збірка: «На лоні природи» (1905).
Літературний рід: епос
Жанр: психологічна новела.
Тема: розкриття стосунків між Марією та Хомою.
Ідея: звеличення почуття кохання, яке долає всі перепони.

4 of 14

ОЗНАКИ НОВЕЛИ �У ТВОРІ “СОЙЧИНЕ КРИЛО”

Ознака новели	Приклад
Невелика кількість персонажів	Хома, Марія, Служник
Незвичайні життєві обставини, в які потрапляють персонажі	Пригоди Марії
Увага на змалювання внутрішнього світу героїв	Переживання Хоми, намагання позбавитись болю, бажання душевного спокою
Яскравість і влучність художніх засобів	Увага до деталей (крило сойки, сукня Марії, деталі інтер’єру)
Елемент психологічної та ситуативної несподіванки	Отримав листа від коханої – і ось вона сама тут

Нове́ла — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

5 of 14

ГОЛОВНИМИ ПЕРСОНАЖАМИ Є ХОМА МАССІНО, МАРІЯ, ЇЇ БАТЬКО, ЧОЛОВІКИ.

Хома – працівник бюро, «відлюдько інтелектуал».
Марія Карпівна (Маня) – дочка лісника.
Генрись – 26-літній практикант тата Мані, який виявився злодієм. Хлопець «рум'яний, ніжний, як панночка».
Зигмунт – ватажок банди. Він був «негарний з лиця, старший літами, з грубими, малокультурними привичками та манерами».
Володимир Семенович – молодий залізничний інженер.
Никанор Ферапонтович Свєтлов – багатий золотопромисловець з Сибіру, немолодий велетень «з широкою рудою бородою, з товстим червоним лицем і плескатим носом».
Сашка – ватажок банди, який убив Свєтлова.
Серебряков – капітан-ісправник, який раз у раз пив та бив Маню і свою шлюбну жінку.
Микола Федорович – військовий, брав участь у війні з Японією.

6 of 14

ХАРАКТЕРИСТИКА НОВЕЛИ �«СОЙЧИНЕ КРИЛО»

В основу новели покладено історію кохання двох споріднених душ, які постраждали через особисту нерозважливість. Дія відбувається проти Нового року в кімнаті головного персонажа протягом кількох годин, але сюжет охоплює все життя героя і розкриває події трьохрічної давностіЦе щоденник головного героя, у структуру якого вплетено лист-сповідь молодої жінки про свою драматичну долю, що надає розповіді ще більшого психологічного напруження.

Уперше в українській прозі Іван Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і детальною розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми Массіно і Манюсі. Так автор намічає лінію фатальної жінки. Сюжет твору як у романтичній мелодрамі. Після втечі коханої герой-адресат занурився в егоїстичне самозакохане життя. Манюся тікає від свого справжнього кохання. Обидві сюжетні лінії тісно переплітаються, доповнюючи одна одну. Це ніби діалог двох змучених душ, як і наприкінці твору повертаються до себе, до людей, до нового життя у «вірі, надії, любові».

7 of 14

СЮЖЕТ НОВЕЛИ

8 of 14

ШЛЯХ ПОНЕВІРЯНЬ МАРІЇ

Західна Україна – Польща – Естонія – Південна Україна – Росія – Китай – Західна Україна

9 of 14

СИМВОЛИ У НОВЕЛІ “СОЙЧИНЕ КРИЛО”

Сойка – символ самої героїні, символ волі, свободи.
Перкальова червона сукня з круглими цятками – символ вірності.
Подвійне сонце – подвійне життя, одне у побуті, інше – в душі.
Дзвінок – тривога, очікування чогось.

10 of 14

ПРОБЛЕМАТИКА НОВЕЛИ

взаємовідносини в суспільстві, людського буття загалом;
проблема співіснування двох індивідуальностей;
стосунки між людьми.

11 of 14

НОВАТОРСТВО ФРАНКА �У ТВОРІ “СОЙЧИНЕ КРИЛО”:

«Сойчине крило – новела, у якій синтезовано епос, лірику й драму.
Твір написано у формі щоденникових записів і листа.
Новітня інтерпретація жіночого образу. Освідчення в коханні з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі.
Ліризм, емоційність, схвильованість викладу. Увага сконцентрована на особистості, її внутрішньому світі; Драматична напруга.
Поглиблена психологізація образів.

12 of 14

ГОЛОВНІ ДУМКИ У ТВОРІ:

кохання – це високе, облагороджуюче почуття, “робота душі”;
не можна жити лише емоціями;
на першому місці в стосунках між людьми повинна бути відповідальність за власні вчинки, гуманність;
тільки втрачаючи, людина розуміє цінність втраченого;
возвеличення кохання як найвищого почуття;
засудження помилок, за які доводиться розплачуватися.

1 of 14